Постанова № 71718633, 17.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2840/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

17 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Скакуна Ю.М.,

представників відповідача: Федючка В.М., Войтишиної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

13 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005341404, № 0005351404 від 19 липня 2017 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" з питань своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" від 05 серпня 2015 року № 35-4-1-00/9-3121 щодо порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту № 1 від 23 травня 2015 року за період з 23 травня 2015 року по 31 травня 2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26 червня 2017 року № 1048/22- 01-14-04/37462646.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року та пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 03 березня 2015 року №160 щодо дотримання законодавчо встановленого строку надходження валютної виручки за експортований товар по контракту № 1 від 23 березня 2015 року;

- вимог указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18 червня 1994 року № 319/94 та пункту 1 статті 9 декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині не проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 жовтня 2015 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові-повідомлення рішення від 19 липня 2017 року:

- № 0005341404, яким ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" нарахована пеня за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 120 322,96 грн.;

- № 0005351404, яким ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 грн., за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якого скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням частини 1 статті 250 ГК України, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначено строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною 4 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 734, від 01 грудня 2014 року № 758, від 03 березня 2015 року № 160, від 03 червня 2015 року № 354, від 03 вересня 2015 року № 581, від 04 грудня 2015 року № 863, від 03 березня 2016 року № 140 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Колегією суддів встановлено, 23 березня 2015 року між ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" (продавець) та ООО "Кормомил" (покупець) укладений експортний контракт № 1.

За умовами контракту продавець зобов'язаний поставити лінію сушки пивної дробини та лінію гранулювання біомаси, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити обладнання.

Контрактом передбачено, що його ціна складає 35000 дол. США та включає вартість транспортування, пакування, маркування, страхування, введення в експлуатацію, гарантійного обслуговування.

На виконання умов контракту № 1 від 23 березня 2015 року ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" здійснено відвантаження товару на користь нерезидента ООО "Кормомил" (Республіка Білорусь), згідно з митними деклараціями типу ЕК 10 АА на загальну суму 35000 дол. США, а саме:

- № 125130005/2015/561210 від 23 квітня 2015 року на суму 12000,00 дол. США / 270506,32 грн.;

- № 400050000/2015/004053 від 30 квітня 2015 року на суму 18000,00 дол. США / 378842,98 грн.;

- № 400050000/2015/004055 від 30 квітня 2015 року на суму 5000,00 дол. США / 105234,16 грн.

Отже, з урахуванням вищезазначених постанов Національного банку України, граничний термін надходження валютних коштів по вказаним митним деклараціям закінчується 22 липня 2015 року та 29 липня 2017 року.

Однак, у вказані строки частина грошових коштів на рахунок позивача не надійшли.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем допущено прострочення граничних термінів розрахунків за експортними операціями, чим порушено вимоги статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютних коштів по експортному контракту в сумі 23000,00 дол. США з порушенням законодавчо встановленого строку на 79 днів (з 30 липня 2015 року по 16 жовтня 2015 року).

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що штрафні санкції до позивача застосовані з порушенням вимог статті 250 ГК України з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що зі сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям ПК України" набрав чинності з дня набрання чинності ПК України, тобто, з 01 січня 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.265. пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пунктом 58.2. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, з 01 січня 2011 року (часу набрання чинності ПК України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції врахував доводи позивача про наявність практики Верховного Суду України на його користь.

Проте судом першої інстанції не досліджено те, що рішення Верховного Суду України, на які посилається позивач, стосуються правовідносин, що виникли до набрання чинності ПК України та частиною 2 статті 250 ГК України. У всіх перелічених позивачем рішеннях Верховного Суду України відсутній аналіз норм ПК України та частини 2 статті 250 ГК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позиція суду першої інстанції про необхідність застосування відповідачем при нарахуванні позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", строків, передбачених статтею 250 ГК України, є помилковою.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0005341404, № 0005351404 від 19 липня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 січня 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.