Ухвала суду № 71718350, 17.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5978/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши без участі представників в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання затвердити зміни до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на підставі додаткового переліку вкладників,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просила суд: визнати незаконною бездіяльність та зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на підставі додаткового переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_2 з належною їй сумою в розмірі 158 995,91 грн. на підставі договору банківського вкладу від 20 січня 2015 року № 990413506.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20.01.2015 року уклала договір з АТ «ІМЕКСБАНК» про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2015 року, за умовами якого позивачу був відкритий вкладний рахунок в доларах США. Сума вкладу за даним договором становить 10 000,00 дол. США.

Відповідно до умов договору, повернення вкладу мало статися 23.04.2015 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

27.05.2015 року почато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

З 12.05.2015 року АТ «ІМЕКСБАНК», почав виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 21.04.2015 року включно.

Позивач 17.07.2015 року звернулася до Фонду та до АТ «ІМЕКСБАНК» із заявою на виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку. 28.12.2015 року позивач отримала відповідь в якій зазначено, що у переліку вкладників інформація стосовно ОСОБА_2 відсутня.

04.01.2016 року позивач отримала лист від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва С.О., в якому зазначено, що в установі банку було здійснено низку операцій, які за попередніми ознаками можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності та до вказаного переліку потрапили вкладні операції, що були проведені ОСОБА_2

Отже позивач не включена у перелік вкладників з визначенням сум, що належать до відшкодування з сумою вкладу 10 000,00 доларів США з причин перевірки вказаного правочину поряд з іншими щодо його нікчемності та направлення заяви щодо відкриття кримінального провадження.

На день введення тимчасової адміністрації 27.01.2015 року, офіційний курс долара по відношенню до гривні складав 1589,9591 грн. за 100 доларів США отже сума відшкодування має складати 158 995,91 грн.

Позивач вважає, що відсутні будь-які правові підстави для блокування чи будь-якої іншої затримки виплат гарантованих сум відшкодування за рахунками у АТ «ІМЕКСБАНК». Однак дані позивача до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК» так і не занесли, грошові кошти не виплатили, а тому така бездіяльність є протиправною.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с.5-9).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та завчасно.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він просив у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що грошові кошти на рахунок позивача були перераховані під час дії обмежень встановлених НБУ з рахунку іншої фізичної особи, нібито на виконання укладеного між ними «договору позики». Інша фізична особа мала на рахунках у неплатоспроможному банку значну суму грошових коштів, яка перевищує суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн., таким чином вирішила розділити свій вклад. Таким чином, позивач та інша фізична особа укладаючи між собою так званий договір позики порушили публічний порядок відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування, а з ним і вимоги ст.ст. 26,27,52 Закону та ст.228 ЦК України, та створивши у такий спосіб собі переваги перед іншими вкладниками банку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання затвердити зміни до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на підставі додаткового переліку вкладників - відмовлено.

На вказану постанову ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при винесенні спірної постанови від 29.09.2017 року, були порушені норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам ст.159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.01.2015 року між ОСОБА_2 та АТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір №990413506 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року вклад «Постійний клієнт « 3 міс. що міс.» (а.с.18).

Відповідно до умов договору відкритий вкладний рахунок НОМЕР_1 в доларах США.

20.01.2015 року на вкладний рахунок позивачем зараховані кошти у розмірі 10 000,00 дол. (десять тисяч доларів США), що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.22).

За умовами зазначеного договору повернення вкладу мало статися 23.04.2015 року шляхом перерахування на поточний рахунок.

15.01.2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення ПАТ ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 року №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК».

Відповідно до постанови Правління НБУ №330 від 21.05.2015 року в ПАТ «ІМЕКСБАНК» відкликано банківську ліцензію та запропоновано процедуру ліквідації банку. Рішенням від 27.05.2015 року № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК».

28.04.2015 року АТ «ІМЕКСБАНК» в рамках діяльності із забезпечення виконання зобов'язань банку з виплати коштів у період дії тимчасової адміністрації почав виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 27.01.2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).

12.05.2015 року АТ «ІМЕКСБАНК» розпочав виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився до 21.04.2015 року включно, а також продовжив виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився раніше, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).

Для отримання коштів вкладниками АТ «ІМЕКСБАНК» з 04.06.2015 року до 15.07.2015 року включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ «Альфа-Банк».

Відшкодування вкладникам АТ «ІМЕКСБАНК», які з будь-яких причин не звернулися до банку-агента Фонду в період з 04.06.2015 року до 15.07.2015 року, здійснювалися за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

15.07.2015 року позивач прийшла до ПАТ «Альфа-Банк» за одержанням належних їй коштів. Але в даному банку позивача усно повідомили, що в списках на виплату прізвища ОСОБА_2 не значиться.

17.07.2015 року позивач звернулася до Фонду та до АТ «ІМЕКСБАНК» із заявою на виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом розміщеним у банку (а.с.40-41).

27.11.2015 року. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» направила позивачу лист за №8771 в якому повідомлялося, що в результаті проведеної перевірки було встановлено, що до моменту запровадження тимчасової адміністрації в установі АТ «ІМЕКСБАНК» було здійснено низку операцій (які за своєю правовою суттю є правочинами), які за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, а нетиповий характер їх вчинення - свідчити про намір клієнтів за штучно-створених підстав отримати задоволення своїх вимог з коштів Фонду. До вказаного переліку потрапили вкладні операції, що були проведені за участі позивача (а.с.43).

24.12.2015 року відповідач направив позивачу лист за № 02-036-56395/15, в якому зазначено, що в переліку вкладників інформація стосовно ОСОБА_2 відсутня (а.с.42).

Наведені дії та оцінка ситуації не влаштувала позивачку у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом порушеного на її думку права.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Частиною 1 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон) встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Уповноважена особа Фонду самостійно складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, якій передає Фонду для затвердження реєстру вкладників для здійснення виплат.

Відповідно до вимог ст.1 Закону встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно до вимог ст.3 Закону встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до вимог ст.26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно із Законом розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 року (далі Положення).

Відповідно до вимог ст.27 Закону, розділом ІІІ Положення Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.4-6 ч.4 ст.26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Згідно до вимог ч.5 ст.27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 4 розділу ІІІ Положення перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Відповідно до пункту 5 Положення та 6 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9 Положення) та за правилами формування csv файлів. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Згідно з пунктами 2, 3 Положення та 4 розділу IV Положення Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Виходячи з наведених законодавчих норм, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру (Положення № 14); затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну норму, якою в обов'язковому порядку зобов'язує уповноважену особу Фонду забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними.

Колегія суддів зазначає, що договір про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу був укладений 20.01.2015 року, а Правління Національного банку України винесено постанову №16/БТ від 15.01.2015 року «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних.

Відповідно до вимог п.2 постанови Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 року, для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у пункті 1 цієї постанови, установити для банку такі обмеження в його діяльності:

- не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що грошові кошти на рахунок позивача були перераховані під час дії обмежень, встановлених НБУ.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 22.01.2018 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: К.В.Кравченко