Постанова № 71718038, 16.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 368/131/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: визнати протиправним дії Управління соціального захисту Кагарлицької РДА щодо відмови ОСОБА_3 поновити усі встановленні діючим законодавством України пільги, компенсацій та виплати, які встановленні для нього як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС категорія 1 згідно посвідчення НОМЕР_1 від 06.02.1996 з вкладкою НОМЕР_2 від 14.02.2001 р., а також як інваліду війни згідно посвідчення НОМЕР_3 від 25.08.2009 р., зобов'язати Управління соціального захисту Кагарлицької РДА відновити ОСОБА_3 з 12.02.2016 року як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС категорія 1 згідно посвідчення НОМЕР_1 від 06.02.1996 з вкладкою НОМЕР_2 від 14.02.2001 р. усі встановленні діючим законодавством України пільги, компенсацій та виплати, зобов'язати Управління соціального захисту Кагарлицької РДА відновити з 01.02.2013 року НОМЕР_1 від 06.02.1996 з вкладкою НОМЕР_2 як інваліду війни згідно посвідчення НОМЕР_3 від 25.08.2009 р. усі встановленні діючим законодавством України пільги, компенсацій та виплати, зобов'язати Управління Пенсійного фонду у Кагарлицькому районі відновити з 31.01.2013 року ОСОБА_3 доплати до пенсії як інваліду війни згідно посвідчення НОМЕР_3 від 25.08.2009 р., стягнути з відповідачів в рівних частках витрати на правову допомогу в розмірі по 1100 грн. з кожного, посилаючись на те, що 06.02.1996 р. ОСОБА_3 отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, про що йому було видано посвідчення НОМЕР_1 від 06.02.1996 з вкладкою НОМЕР_2 від 14.02.2001 р.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

У задоволенні уточнених позовних вимогах ОСОБА_3 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії з 03 серпня 2016 року відмовлено.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії з 31.01.2013 року по 02.08.2016 року залишити без розгляду.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії як ліквідатору аварії на ЧАЕС - задоволено. Визнано протиправним дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 поновити усі встановленні діючим законодавством України пільги, компенсацій та виплати, які встановленні для нього як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС категорія 1 згідно посвідчення НОМЕР_1 від 06.02.1996 з вкладкою НОМЕР_2 від 14.02.2001 р. з 12 лютого 2016 року. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації відновити ОСОБА_3 з 12 лютого 2016 року як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС категорія і згідно посвідчення НОМЕР_1 від 06.02.1996 з вкладкою НОМЕР_2 від 14.02.2001 р. усі встановленні діючим законодавством України пільги, компенсацій та виплати. Стягнуто із Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, на користь ОСОБА_3 витрати понесені на правову допомогу в сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії як інваліду війни з 01.02.2013 року по 02.08.2016 року залишено без розгляду.

У задоволенні уточнених позовних вимогах ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії як інваліду війни з 03.08.2016 року відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій останній просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач категорично не погоджується із висновком суду щодо залишення частини позовних вимог без розгляду, вважає, що ним пропущено строк звернення до суду з поважних причин. Наголошує на тому, що оскільки посвідчення позивача як інваліда війни не дійсним, підробним не визнавалось, а позивач не був обвинуваченим у згаданій в судовому рішенні кримінальній справі, підстави для позбавлення його пільг як інваліда війни відсутні.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 312 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.03.2016 р. позивачем було отримано лист Управління соціального захисту Кагарлицької РДА № 300 від 02.03.2016 p.. в якому його було повідомлено про прийняття комісією Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році рішення, що оформлено протоколом № 183 засідання комісії від 12.02.2016 p., про визнання безпідставною видачу йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1.

Вищевказане рішення Комісії про безпідставну видачу йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 позивач оскаржив в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 р. його позов було задоволено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 р. було залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 р., визнано протиправним та скасовано рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 p.p. Київської обласної державної адміністрації від 12.02.2016 p., що оформлене протоколом від 12.02.2016 р. № 183, яким визнано безпідставною видачу ОСОБА_3 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1.

Після прийняття вказаного рішення суду він звернувся до Управління соціального захисту Кагарлицької РДА, Управління Пенсійного фонду у Кагарлицькому районі для відновлення його пільг, соціальних виплат та пенсії як ліквідатора аварії на ЧАЕС з моменту прийняття незаконного рішення Комісії № 183 від 12.02.2016 р., яке було скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 р.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду Київській області № 987/ Т- 07 від 25.10.2016 р. його було повідомлено про те, що йому буде поновлено виплату пенсії по інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з березня 2016 року, тобто з моменту прийняття незаконного рішення Комісії № 183 засідання комісії від 12.02.2016 р.

Також, в своєму листі Управління Пенсійного фонду у Кагарлицькому районі вказало, що виплата пенсії йому буде здійснюватись з березня 2016 року, тобто з моменту незаконного позбавлення його статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Проте, у відповідь на свої звернення до Управління соціального захисту Кагарлицької РДА він отримав листи, в яких було зазначено, що для відновлення пільг, соціальних виплат та пенсії йому необхідно отримати нове чорнобильське посвідчення або визнати дійсним попереднє, яке було визнано недійсним, а тому його статус як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС не відновлений.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими що порушують його права як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішенням, які набрали законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії яким визнано безпідставною видачу ОСОБА_3 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1, а отже рішення про відмову у відновленні пільг позивачу є протиправними. Разом з тим, судом зазначено, що оскільки орган, який видавав посвідчення - Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, визнав посвідчення інваліда війни виданого ОСОБА_3 недійсним, тому підстав для проведення відновлення позивачу як інваліду війни згідно посвідчення НОМЕР_3 від 25.08.2009 р. усі встановленні діючим законодавством України пільги, компенсацій та виплати ні у Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, ні у Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації немає. Крім того, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, суд прийшов до висновку про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його вірним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, основним нормативно-правовим актом, що визначає статус учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Згідно з ст. 9 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з ст. 10 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 12 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справу України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що однією з підстав для отримання посвідчення категорії НОМЕР_4 встановлення уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1.

Порядок видачі посвідчень встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та відповідно пільг і компенсацій, законодавством визначено дві умови: 1) особа повинна мати статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи; 2) повинен бути встановлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня (тобто на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи) або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Судом апеляційної інстанції встановлено. що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, про що йому було видано посвідчення НОМЕР_1 від 06.02.1996 р. та вкладку НОМЕР_2 від 14.02.2001 р., а також він має II групу інвалідності та захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 4564 від 07.04.2014 р. та довідкою до Акту огляду - МСЕК серія КИО-1 , № 0430058 від 11.04.2014 р.

Таким чином, враховуючи, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 р. його статус, як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС відновлено та визнано дійсним його чорнобильське посвідчення, він має II групу інвалідності та захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, довідкою до Акту огляду МСЕК, відповідно до ст. 14 Закону України № 796-ХІІ йому мають бути і відновлені усі встановленні законом пільги, компенсацій та виплати, які визначаються для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині відновлення встановлених законом пільг, компенсацій та виплат, які визначаються для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про відновлення пільг як інваліду війни, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено: «учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають(перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань».

Згідно ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Отже, однією з необхідних умов для встановлення особі статусу інваліда війни, відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. N 3551-XII є виконання цією особою обов'язків військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 04.05.2012 р. по справі № 1-70/12 було встановлено, що він (ОСОБА_4.), проходячи державну службу на посаді головного спеціаліста Кагарлицького районного військового комісаріату, що розташований в будинку АДРЕСА_1 та являючись службовою особою, діючи в порушення вимог ст. 139 Кодексу законів про працю України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», п.п. 9, 11 Положення про військові комісаріати, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1235 від 26 вересня 2001 року, функціональних обов'язків затверджених військовим комісаром Кагарлицького РВК 25 листопада 2008 року (перезатвердженні 25 листопада 2009 року та 25 листопада 2010 року), протягом березня 2009 - червня 2011 року достовірно знаючи, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не перебували на навчальних зборах у військових частинах у 1986-1987 роках та не приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час таких зборів, зловживаючи службовим становищем в інтересах третіх осіб, діючи усупереч інтересам служби, повторно, умисно склав та видав завідомо неправдиві документи, а також вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості про нібито перебування вказаних осіб на навчальних зборах у військових частинах у 1986-1987 роках з прийняттям у цей час участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі зазначених неправдивих документів указані громадяни протягом 2009-2011 років протиправно набули статусу «інвалід війни» та користувалися пільгами відповідної категорії, унаслідок чого державі заподіяно шкоду у вигляді порушення установленого порядку видачі громадянам довідок про їх призов на навчальні збори, надання громадянам статусу «інвалід війни», а також спричинено матеріальну шкоду державі на суму 120 527 грн. 16 коп.

Згідно вищевказаного вироку суду від 04.05.2012 р. по справі №1-70/12 ОСОБА_4 було визнано винним та призначено покарання.

Серед речових доказів була також довідка Кагарлицького районного військового комісаріату № 79 від 28 травня 2009 року, видана ОСОБА_3, яка приєднана до матеріалів кримінальної справи.

Тобто, на підставі вироку Кагарлицького районного суду від 04.05.2012 р. №1-70/12 було встановлено, що довідки видані Кагарлицьким районним військовим комісаріатом були підробкою. Зазначені особи (в т.ч. ОСОБА_3.) не перебували на військових зборах у військових частинах у 1986-1987рр та не приймали участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час таких зборів, що доведено вироком суду.

Згідно експертного висновку Центральної Міжвідомчої Експертної комісії МОЗ та МНС України від 27.12.2012 р. № 1936-3190 про зміну причинного зв'язку на захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Дане посвідчення втратило законну силу, те не було повернуто до органу який його видав.

В матеріалах справи містяться три виписки з акту огляду медико - соціальною експертною комісією, які мають різні групи інвалідності, так і причинний зв'язок.

Посвідчення інваліда війни НОМЕР_3 від 25.08.2009 р. позивачу було видано Управлінням соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації на підставі наданих документів, серед яких була довідка Кагарлицького районного військового комісаріату № 79 від 28 травня 2009 року.

Згідно Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Тобто, Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації позивачу було видано посвідчення інваліда війни НОМЕР_3 від 25.08.2009 р.

Після того, як вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 04.05.2012 р. по справі №1-70/12 набрав законної сили, посвідчення інваліда війни орган, який його видав - Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації визнав його недійсним.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині відновлення пільг як інваліду війни, оскільки орган, який видавав посвідчення - Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, визнав посвідчення інваліда війни виданого ОСОБА_3 недійсним, тому підстав для проведення відновлення позивачу як інваліду війни згідно посвідчення НОМЕР_3 від 25.08.2009 р. усі встановленні діючим законодавством України пільги, компенсацій та виплати ні у Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, ні у Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації немає.

Колегія суддів не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року в справі №368/1606/14-а, оскільки вказане судове рішення жодним чином не пов'язане із справою, що розглядається.

Щодо залишення частини позовних вимог без розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 99 КАС України (чинної на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час. протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними: після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (ухвала Вищого адміністративного суду України від

Частиною 1 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду у лютому 2017 року, та просив зобов'язати відповідача відновити всі пільги з 31.01.2013 року, однак заява про поновлення строку позивачем, як вбачається із наданих документів, не подавалася.

Відтак, звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом 03.02.2017 року відбулось поза межами шестимісячного строку, установленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Судова колегія не бере до уваги посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведено жодної належної підстави, а лише висвітлено хронологію його дій, що передували зверненню до суду із позовом. Разом з тим, всі посилання позивача, які на його думку є поважною підставою для поновлення строку, не підтверджені жодними належними доказами.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації - залишити без задоволення, постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2017 року - залишити без змін.

Повний текст постанови складено « 22» січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма