Ухвала суду № 71717954, 17.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3251/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Осіпова М.Ю.,

за участю представника позивача Шилова В.В.,

представника відповідача Грищенка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш компані" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И Л А :

19.06.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Фіш компані" звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2016 № 500040605/2016/000050/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № 500040605/2016/00088, посилаючись на те, що митний орган за наявності повного пакету документів для митного оформлення товару за основним методом протиправно відмовив в такому оформленні.

Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не спростував контрактну ціну товару та будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного ТОВ "Юніверсал Фіш компані" розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач відмовив у наданні додаткових документів, тому митний орган обґрунтовано визначив митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у позові у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що товар на адресу позивача поставлявся за умовами FOB, про що зазначено в інвойсі від 11.11.2016. В зв'язку з цим митницею витребувані додаткові документи щодо вартості фрахту та страхування товару, які не були надані декларантом. В зв'язку з наведеним митниця наполягає на тому, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Визначивши митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідач правомірно використав дані автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, згідно якої подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж здекларована позивачем. Тому апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

15.01.2015р. між ТОВ "Юніверсал Фіш компані" (покупець) та компанією Ice Fresh Seafood (Ісландія) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/01/15, відповідно до п.1 якого постачальник поставляє, а покупець купує на умовах цього контракту, протягом усього строку його дії, свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування, що в подальшому іменується "товар", вид, асортимент і кількість якого зазначається у специфікаціях та/або інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (а.с.68-70).

У грудні 2016 року на виконання умов контракту № 15/01/15 від 15.01.2015р. та інвойсу № 90202918 від 11.11.2016р. компанія Ice Fresh Seafood поставила на адресу позивача товар, а саме: скумбрія, ціла, розмір: 0,300-0.500г, дата виготовлення: 08-09.2016р.; скумбрія, ціла, розмір: 0.400-0.600г., дата виготовлення: 08-09.2016р.; філе риби морської морожене: оселедця, латинська назва: "СLUPEA HARENGUS", розмір: 6-10од/кг, дата виготовлення: 10-11.2016р.; оселедець цілий, латинська назва: "СLUPEA HARENGUS", розмір: 0.300+кг., дата виготовлення: 09-11.2016р.; оселедець цілий, латинська назва: "СLUPEA HARENGUS", розмір: 0,350+кг, дата виготовлення: 09.11.2016р.

З метою митного оформлення ввезеного товару 08.12.2016р. позивачем до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію № 500040605/2016/007331, у якій задекларовано вищевказаний товар, митну вартість товару розраховано у розмірі 359875 доларів США за весь товар (а.с. 66-67), до якої на підтвердження митної вартості за ціною контракту надані: коносамент 0001 від 11.11.2016р., вантажну відомість від 11.11.2016р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару № 2918/21 від 11.11.2016р., рахунок фактуру (інвойс) № 90202918 від 11.11.2016р., пакувальний лист № 77779 від 11.11.2016р., навантажувальний документ № 2072/1 від 27.11.2016р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.10.2015р., зовнішньоекономічний договір (контракт) № 15/01/15 від 15.01.2015р., ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів)(використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні) ЕРД-00 № 372788 від 02.12.2016р., інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару та радіологічного контролю, проведення ветеринарно-санітарного контролю № 2761 від 11.11.2016р., міжнародний ветеринарний сертифікат № 32748 від 22.11.2016р., сертифікат про походження товару загальної форми № ІS-012087-1 від 17.11.2016р., інші некласифіковані документи.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: у поданому до митного оформлення інвойсі № 90902918 від 11.11.2016р. вартість товару зазначена на умовах поставки FOB, проте декларантом не надано документального підтвердження відомостей щодо вартості фрахту та страхування.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митниці позивач додатково направив інформацію про вартість імпортованої продукції на кордоні України станом на 02.12.2016р. та листом від 12.12.2016р. (вих. № 1212/01) повідомив, що у поданому до митного оформлення інвойсі № 90202918 від 11.11.2016р. умови поставки: (Terms of delivery - CIF Chornomorsk) вказано CIF Чорноморськ. Також проінформовано, що при митному оформлені вже були надані в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України та необхідні для перевірки числового значення митної вартості товару та вказано, що інші документи надаватися не будуть.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації від 08.12.2016 товару, Одеською митницею ДФС 12.12.2016 прийнято рішення № 500040605/2016/000050/2 про коригування митної вартості товару, згідно з яким відповідач, застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, збільшивши останню.

На підставі зазначених рішень про коригування митної вартості товару, відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040605/2016/00088.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з надання ТОВ "Юніверсал Фіш компані" усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом та безпідставності коригування Одеською митницею заявленої декларантом митної вартості товарів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 вищезазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ст. 53 МК вбачається, що МК передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це, також, відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товарів, були надані відповідачу.

Доводи митного органу про наявність певних розбіжностей у наданих документах правильно розцінені судом першої інстанції як необгрунтовані.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що, як в інвойсі від 11.11.2016 № 90202918, так і в інших документах, поданих до митної декларації від 08.12.2016, рівно, як і в самої МД, зазначені умови поставки CIF Чорноморськ.

Доводи апелянта, що у зазначеному інвойсі зазначені умови поставки FОВ Чорноморськ, не підтверджується жодним документом, та в суді апеляційної інстанції представник митниці не зміг пояснити, з яких джерел така інформація отримана відповідачем.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, за умовами терміну CIF обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення покладається на продавця.

Тобто, у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов'язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Відповідно, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на страхування та транспортування товару до місця поставки, відсутні як такі.

Як вбачається з декларації митної вартості, поданої декларантом, витрати на транспортування і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості. Таким чином, оплата перевезення вантажу (фрахту) та страхування товару на умовах поставки СIF не є обов'язком покупця і незалежно від того, чи оплата за фрахт передує оплаті відправці (у пункті відправки), чи то здійснюється у місці призначення, покладається на продавця товару.

Судова колегія зазначає, що передбачене ч.5 ст.54 МК право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно, наслідки від ненадання декларантом додаткових документів у вигляді відмови у митному оформленні товарів можуть бути застосовані, якщо вимога про надання додаткових документів дійсно мала під собою підстави.

Враховуючи недоведеність обставин, за яких митний орган прийшов до висновку про наявність розбіжностей та відсутність усіх відомостей у документах, поданих для розмитнення товару, беручі до уваги подання декларантом повного пакету документів на підтвердження митної вартості за ціною договору, судова колегія приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості за ціною договору, та як наслідок, для коригування митної вартості товару за другорядним методом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова складена та підписана колегією суддів 22 січня 2018 року.

Головуючий Н.В.Вербицька

Суддя О.В.Джабурія

Суддя К.В.Кравченко