Постанова № 71717830, 16.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1569/17 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Костюк Л.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства Юстиції України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративний позовом до Міністерства Юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині порушення вимог строку надсилання не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, згідно статті 28 Закону "Про виконавче провадження", з огляду на фактичне надсилання повідомлення про повернення виконавчого документу від 26 вересня 2017 року лише 2 жовтня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо порушення положень статті 18 Закону "Про виконавче провадження" про зобов'язання роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, при складанні повідомлень про повернення виконавчого документу 28.7.2017 і 26.9.2017;

- визнати що протиправні дії Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів примусового виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 про нарахування компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.04.2016 з урахуванням ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2016 про відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями органів влади України становить порушення права на мирне володіння майном передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- визнати протиправними дії при складенні повідомлення Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.09.2017 № 20-1/825/54779506/3 і таким що не відповідають приписам статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати повідомлення Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.09.2017 № 20-1/825/54779506/3;

- зобов'язати Міністерство юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист №825/370/17-а виданий Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017 без сплати авансового внеску відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині порушення строку надсилання повідомлення про повернення виконавчого документа від 26.09.2017, передбаченого статтею 28 Закону України ''Про виконавче провадження''. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, а також не враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо не виконання вимог статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" про нарахування компенсації за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 06 квітня 2016 року та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано Державну казначейську службу України, відповідно до статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", провести нарахування і забезпечити виплату компенсації в розмірі трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 6 квітня 2016 року та постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2016 року по цивільній справі № 750/1705/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Чернігівської обласної Державної адміністрації, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.

На виконання постанови від 22.03.2017 Чернігівським окружним адміністративним судом 30.06.2017 видано виконавчий лист № 825/370/17, який ОСОБА_3 направив на примусове виконання та отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2017, з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

З метою приведення виконавчого документа вимогам, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до суду, що видав виконавчий документ та ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 приведено у відповідність виконавчий лист № 825/370/17 від 30.06.2017.

Чернігівським окружним адміністративним судом 04.09.2017 видано виконавчий лист № 825/370/17 з урахування ухвали суду від 14.08.2017.

ОСОБА_3 06.09.2017 надіслав виконавчий лист на виконання та 04.10.2017 отримав повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 26.09.2017 з підстав несплати авансового внеску.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частина 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

стягнення аліментів;

відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при зверненні до виконавчої служби вперше, виконавчий лист було повернуто ОСОБА_3 через його невідповідність вимогам, установленим Законом України "Про виконавче провадження" та для приведення у відповідність виконавчого документа позивач звертався до суду, який своєю ухвалою від 14.08.2017 вніс виправлення та привів у відповідність виконавчий документ 825/370/17, зазначивши повністю прізвище, ім'я та по-батькові посадової особи, яка його видала.

Надалі виконавчою службою було повернуто виконавчий документ без прийняття його до виконання з підстав несплати авансового внеску стягувачем.

Позивач вважає, що відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" він звільнений від сплати авансового внеску за двома пунктами цієї статті, а саме, як стягувач за рішенням про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

В той же час, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, моральну шкоду позивач отримав, що не заперечується позивачем, отже рішення суду в цій частині виконано. Натомість, в даній же справі йде річ щодо зобов'язання виплати компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення.

Також, згідно наявної в матеріалах справи копії посвідчення, ОСОБА_3 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с. 28), проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 при зверненні до виконавчого органу не надавав жодного документу, який би підтвердив його статус як особи, що має певні пільги.

Разом з тим, як вірно враховано судом першої інстанції, Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає обов'язку державного виконавця здійснювати будь-які дії, направлені на встановлення обставин щодо наявності пільг по сплаті авансового платежу стягувачем.

Щодо посилання позивача на невідповідність форми винесеного документу при поверненні виконавчого листа без прийняття його до виконання, встановленої статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" колегія суддів враховує наступне.

Стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З системного аналізу наведеної норми Закону, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вона підлягає застосуванню виконавчою службою вже на стадії виконання судового рішення, після відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи те, що виконавчий лист № 825/370/17 було повернуто стягувачу з підстав, встановлених статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме через його невідповідність вимогам, встановленим цим Законом, а також через не надання квитанції про сплату авансового внеску, тобто в даному випадку виконавче провадження відкрито не було, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що виконавчий документ повертається стягувачу у даному випадку без винесення постанови.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 5 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець зобов'язаний роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Таким чином, як вірно враховано Чернігівським окружним адміністративним судом, Закон України "Про виконавче провадження", зобов'язавши виконавця роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки, не передбачає такого роз'яснення саме у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в даному випадку виконавче провадження не розпочато і постанова про відкриття виконавчого провадження ще не прийнята.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 28.07.2017 та від 26.09.2017, які відповідали вимогам, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", що виключає протиправні дії щодо невжиття заходів примусового виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 825/370/17.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 листопада 2017 та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: