Постанова № 71717673, 18.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2675/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Панченко Н.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАНДА» - Загороднього Сергія Васильовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 30 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАНДА» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАНДА» (далі - ТОВ «МІРАНДА» , позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу від 01.08.2017 №1394 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНДА».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом був прийнятий наказ від 01.08.2017 №1394, яким з підстав, визначених у пункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МІРАНДА».

Позивач стверджує, що вказаний наказ є протиправним, оскільки він не містить визначених у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України реквізитів, зокрема, періоду фінансово-господарської діяльності підприємства, що буде перевірятись.

Крім того позивач звертає увагу суду, що у вказаному наказі контролюючий орган визначив, що перевірка має проводитись на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016.

Позивач вважає, що таким чином контролюючий орган позбавив його права підтвердити дані податкового обліку шляхом надання інших первинних документів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 01 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято наказ №1394, яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МІРАНДА» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016, тривалістю 4 робочих дня з 01.08.2017.

Як на підставу для проведення перевірки наказ Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394 містить посилання на підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Саніна В.М. від 14.07.2017 у справі №357/7988/17.

Позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для призначення та проведення перевірки ТОВ «МІРАНДА», а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Контролюючі органи у силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки

При цьому, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка проводиться у разі отримання контролюючим органом рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2017 у рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32016040000000056 від 10.10.2016, призначено документальну позапланову перевірку ТОВ «МІРАНДА» за період з 24.11.2014 по 30.03.2017 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з наданням співробітникам управління аудиту ГУ ДФС у Київській області матеріалів кримінального провадження.

Проведення перевірки доручено співробітникам ГУ ДФС у Київській області.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав визначені у підпункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України юридичні підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНДА».

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на копію наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394, яка була досліджена судом та встановлено, що вказаний наказ містить усі визначені у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України реквізити, а саме:

(1) дату видачі - 01.08.2017;

(2) найменування контролюючого органу, який його видав - Головне управління ДФС у Київській області;

(3) найменування та реквізити суб'єкта (платника податків) - ТОВ «МІРАНДА» (код ЄДРПОУ 19403580);

(4) мету, вид та підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом - посилання на положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Саніна В.М. від 14.07.2017 у справі №357/7988/17;

(5) дату початку і тривалість перевірки - з 01.08.2017 тривалістю п'ять робочих днів;

(6) період діяльності, який буде перевірятися - з 24.11.2014 по 31.03.2017.

Щодо посилання позивача на те, що оспорюваний наказ не містить такого реквізиту як «період діяльності, який буде перевірятися», колегія суддів зазначає наступне.

Так, зазначені вище доводи повністю ґрунтуються на довільному граматичному та синтаксичному аналізі розпорядчої частини наказу тому не приймає їх до уваги.

Окрім зазначеного вище колегія суддів зазначає, що зміст наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394 прямо вказує на наявність у ньому періоду діяльності ТОВ «МІРАНДА», за який буде проводитись перевірка, а саме, за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, що також кореспондує періоду, який вказаний в ухвалі слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2017.

Та звертає увагу на те, що перелічуючи в оспорюваному наказі види податків (зборів), щодо правильності нарахування та сплати яких буде проводитись перевірка, контролюючим органом були вжиті єднальні сполучники «та» і «також», з чого слідує, що зазначений у наказі період стосується усіх питань, з яких призначено перевірку, а не лише питання правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, як стверджує позивач.

Щдо посилання позивача на протиправність оспорюваного наказу з огляду на зазначення контролюючим органом про те, що спірна перевірка буде проводитись на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями статтей 83 та 85 Податкового кодексу України, контролюючий орган не може здійснювати документальні позапланові перевірки виходячи із заздалегідь визначеного на власний розсуд переліку документів (матеріалів).

Так, вказаними положеннями встановлено, що підставою для висновків документальної позапланової перевірки є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Тобто, вказівка в оспорюваному наказі, що перевірка буде проводитись на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016, не узгоджується з вимогами статтею 83 та 85 Податкового кодексу України.

Окрім зазначеного вище, визначаючись щодо впливу зазначених недоліків у змісті наказу на його юридичну значимість, колегія суддів надає оцінку тому, наскільки відповідні порушення вплинули або могли вплинути на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки, зокрема, шляхом надання контролюючому органу інших документів, що стосуються предмету перевірку, але які не були зібрані у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016.

Так, встановлено, що на момент вирішення адміністративної справи у суді, спірний наказ реалізовано шляхом проведення визначеної у ньому документальної позапланової перевірки ТОВ «МІРАНДА», результати якої оформлені актом «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНДА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24.11.2014 по 31.03.2017 №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017.

Зі змісту акта перевірки №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017 слідує, що перевірку було проведено на підставі матеріалів, що надійшли від СУ ФРГУ ДФС у Київській області, а саме, матеріалів кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016 та на підставі матеріалів попередньої документальної планової виїзної перевірки, що оформлена актом від 11.05.2017 №295/10-36-14-02-13/19403580 (аркуш 6 акта перевірки).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рамках перевірки, призначеної на підставі спірного наказу, контролюючим органом вживались заходи, спрямовані на здобуття інших матеріалів, які можуть бути підставою для висновків документальної виїзної перевірки.

Разом з цим, від отримання запитів про надання документів та від надання документів ТОВ «МІРАНДА» відмовилось, про що контролюючим органом були складені відповідні акти, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, зазначення контролюючим органом в оспорюваному наказі переліку матеріалів, на підставі яких буде проводитись перевірка, не призвело до звуження наданих позивачеві прав та не позбавило його можливості, у випадку наявності, надати до перевірки всі інші документи, що стосуються предмету перевірки.

Колегія суддів зазначає, що у випадку коли контролюючий орган під час перевірки відмовляється взяти до уваги подані платником податків документи, порушені права платника податку підлягають захисту шляхом визнання таких дій (бездіяльності) контролюючого органу протиправними.

Проте зазначені процедурні порушення контролюючого органу не можуть бути підставою для скасування наказу про призначення перевірки, оскільки вони не стосуються юридичних чи фактичних підстав, які зумовили призначення перевірки.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що документальну позапланову виїзну перевірку, рішення про проведення якої оформлено наказом Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394, було призначено контролюючим органом на підставі та у порядку, що визначені чинним законодавством.

Наказ Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394 містить усі обов'язкові реквізити, а зміст такого наказу дає можливість безперешкодно та недвозначно ідентифікувати дійсні фактичні обставини, що зумовили призначення позапланової виїзної перевірки, її мету, вид, тривалість та період діяльності, що буде перевірятись.

Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, наказу на перевірку та службового посвідчення або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, недотримання контролюючим органом будь-якої з умов призначення та проведення перевірки зумовлює виникнення у платника податків права не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394, а також видані відповідно до нього направлення від 01.08.2017 №1828 та №1829 до початку перевірки були вручені директору ТОВ «МІРАНДА» ОСОБА_3.

Спірний наказ та направлення були реалізовані контролюючим органом шляхом проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «МІРАНДА», результати якої оформлені актом «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МІРАНДА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 24.11.2014 по 31.03.2017 №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017

Відповідно до акта перевірки №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017, перевірку ТОВ «МІРАНДА» було проведено з відома директора підприємства ОСОБА_3.

Встановлено, що на підставі вказаного акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «МІРАНДА» визначені грошові зобов'язання, а саме:

- №0033641411 від 04.09.2017, яким позивачеві визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 510, 00 грн.;

- №0033651411 віл 04.09.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 711 594, 00 грн.;

- №0033661411 від 04.09.2017, яким позивачеві визначено штраф за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 656 476, 15 грн.;

- №0033671411 від 04.09.2017, яким позивачеві визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1 020,00 грн.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів зертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Колегія суддів зазначає, що вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення його юридичної сили.

З урахуванням викладеного, вимоги платника податків про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки можуть бути задоволені лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В іншому разі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідний наказ вичерпав свою дію у зв'язку з його реалізацією, а його скасування не буде мати наслідком відновлення порушених прав платника податків.

Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права особи. Після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Тобто, у разі проведення контролюючим органом незаконної перевірки, за наслідками якої контролюючий орган прийняв рішення, яким визначив платнику податків суму податкового зобов'язання та/або штрафних санкцій, скасування наказу на проведення перевірки (визнання протиправними дій щодо проведення перевірки тощо), не матиме правових наслідків у вигляді захисту прав такого платника податків, адже таке право підлягає захисту шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами такої перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАНДА» - Загороднього Сергія Васильовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 19 січня 20118 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.П. Мельничук