Постанова № 71717510, 18.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1279/17 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (повний текст виготовлено 16 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив: скасувати постанову №33554351 від 26 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 39110 грн 31 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (чинного на момент відкриття виконавчого провадження), оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа, однак даної постанови при першому надходженні виконавчого напису державним виконавцем винесено не було. Окрім того, відповідачем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, при винесенні постанови від 26.07.2017 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 39110 грн 31 коп., тому що державним виконавцем фактично не стягнено грошових коштів або майна боржника, від суми чи вартості яких розраховується розмір виконавчого збору, визначеного ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», від 02.06.2016 №1404-VIII, в зв'язку з чим підстави для стягнення - відсутні.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Так, апелянт посилався на те, що Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII не регламентує, хто має сплачувати виконавчий збір, стягувач чи боржник, в разі надходження до державної виконавчої служби заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження, без фактичного виконання виконавчого документа, що мало місце в даному випадку. При цьому, згідно п. 7 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту Закон №1404-VIII) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Оскільки виконавче провадження №33554351 відкривалось під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV), то всі дії повинні вчинятись у відповідності до нього.

Таким чином, на думку апелянта, виконавчі дії, здійнення яких розпочаті до набрання чинності Закону №1404-VIII завершуються в порядку Закону №606-ХІV.

У запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач виходив з того, що відповідно до положень ст. 27, 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження в зв'язку з його повним фактичним виконанням, після відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується в обов'язковому порядку, не зважаючи на те, чи було стягнуто кошти або майно у виконавчому провадженні. Звернення стягнення на майно боржника відповідно до приписів вказаного Закону полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації у рахунок погашення заборгованості. При цьому, виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Посилання позивача на частину сьому Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки винесення постанови як процесуального документу не можна вважати як виконавчу дію.

18 січня 2018 року позивачем за допомогою засобів електронної пошти надано клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку зі складними погодними умовами. при цьому доказів, які б підтверджували поважність його неявки в судове засідання 18.01.2018 не надано.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні в Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебував виконавчий напис № 3460 від 04.07.2012 зі стягнення з ОСОБА_3 на користь TOB «ОТП Факторинг Україна» боргу у сумі 391103 грн 16 коп. (а.с. 82).

25 липня 2012 року державним виконавцем, на підставі поданої 23.07.2012 заяви TOB «ОТП Факторинг Україна», відкрито виконавче провадження з виконання вказаного напису (а.с. 83).

26 липня 2017 року постановою № ВП 33554351 про закінчення виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, на підставі п. 9 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з поданою заявою стягувача від 21.07.2017 про повне, фактичне виконання виконавчого напису № 3460 від 04.07.2012 боржником (а.с. 52).

26 липня 2017 року постановою № ВП 33554351 старшого державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 39 110 грн 31 коп. у зв'язку з виконанням виконавчого напису № 3460 від 04.07.2012 (а.с. 53).

01 серпня 2017 року постановою № ВП 54413962 старшого державного виконавця відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 39110 грн 31 коп. на підставі постанови № ВП 33554351 від 26.07.2017 (а.с. 54).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження № 33554351, на підставі п. 9 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII у зв'язку з фактичним виконання боржником виконавчого напису № 3460 від 04.07.2012, при цьому причини закінчення останнього не відносяться до встановлених ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII випадків, які виключають стягнення виконавчого збору та враховуючи ст. 40 вказаного Закону винесена постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Так, умови і порядок виконання на території України судових рішень визначаються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) (чинного на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору).

За правилами частин першої-другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно частини дев'ятої ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За правилами пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця від 26.07.2017 закінчено виконавче провадження № 33554351, на підставі поданої заяви TOB «ОТП Факторинг Україна» згідно п. 9 частини першої ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Згідно частини третьої ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Однак, пунктом 7 Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Колегією суддів встановлено ті обставини, що при винесенні судом першої інстанції не було враховано, що виконавче провадження № 33554351, відкрите за виконавчим написом 25 липня 2012 року, коли діяли норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV).

У відповідності до частин другої-третьої статті 25 Закону №606-ХІV (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За правилами частини четвертої вказаної статті лише у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Згідно частини першої статті 28 Закону №606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною сьомою статті 28 Закону №606-ХІV встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

У відповідності до частини першої статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

За правилами частини третьої статті 27 Закону №606-ХІV у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

У відповідності до пункту 5.13.3 пункту 5.13 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 (чинної на момент відкриття виконавчого провадження № 33554351 від 25 липня 2012 року) у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, установленому іпотечним договором.

Як свідчать матеріали справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження № ВП 33554351 від 25 липня 2012 року відсутні будь-які відомості про можливість добровільного самостійного виконання рішення боржником у строк, встановлений Законом №606-ХІV, а також не зазначено державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття провадження за виконавчим написом, про стягнення виконавчого збору у разі примусового виконання цього рішення (а.с. 83).

Таким чином, боржнику (ОСОБА_3.) не було надано строку, встановленого Законом №606-ХІV для добровільного виконання виконавчого напису та не попереджено, що у разі самостійного невиконання виконавчого документу у встановлені строки буде розпочато примусове виконання та стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми реалізаії майна за виконавчим написом.

При цьому, згідно довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» №388 від 20.06.2017 вбачається, що ОСОБА_3 повністю погасила заборгованість по кредитному договору №ML-0CV/007/2008 від 06.02.2008 (а.с. 135).

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 33554351 про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 39 110 грн 31 коп., оскільки позивачу не було надано термін для добровільного виконання виконавчого напису за Законом №606-ХІV, і вона повністю погасила борг по кредитному договору.

Разом з тим, доводи ОСОБА_3 про те, що Закон №1404-VIII не регламентує, хто має сплачувати виконавчий збір, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно норм статті 27 Закону №1404-VIII та статті 28 Закону №606-ХІV виконавчий збір стягується з боржника.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 272, 287, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову №33554351 від 26 липня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 39110 грн 31 коп.

Постанова набирає законної сили з дня складення повного тексту судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 18 січня 2018 року.