Постанова № 71717490, 18.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1573/17 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати неправомірною відмову Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у видачі відомостей, які містилися в декларації за 1993-1994 роки та Книгах обліку доходів та витрат за 1993-1995 роки.

2) зобов'язати Чернігівську об'єднану Державну податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області видати довідку про загальний розмір доходу позивача за період ІІ півріччя 1993 року по вересень 1994 року на підставі висновку експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 березня 2016 року.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він з 13.07.1993 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку у податковій службі.

У подальшому, 07.08.2017 він звернувся до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області з проханням надати йому декларації за 1993-1994 роки та Книги обліку доходів та витрат за 1993-1995 роки, однак отримав відмову. Вважає, що такою відмовою були порушені його права на отримання інформації про заробітну плату для обчислення пенсії, оскільки Книги обліку доходів і витрат повинні зберігатися у податковій службі. Крім того, зазначає, що висновком експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.03.2016 встановлено загальний розмір його доходу за період з ІІ півріччя 1993 року по вересень 1994 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано та не перевірено наявність у відповідача Акту знищення декларацій, які повинні відображати доходи позивача за 1993-1994 роки, який повинен бути складений в 2000-2001 роках.

У наданих запереченнях проти апеляційної скарги, відповідач зазначив, що Акт знищення декларацій, які відображали доходи позивача за 1993-1995 роки був досліджений в суді першої існтанції. Книга обліку доходів і витрат зберігається в інспекції після того, як суб'єкт господарювання здає її, при цьому згідно описів тимчасового зберігання в архіві Чернігівської ОДПІ окрема книга доходів і витрат позивача не зберігається, оскільки позивач її не здавав, а для видачі довідки про доходи контролюючий орган не може використовувати будь-яку іншу інформацію, крім тієї, що міститься в податковій звітності платника.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.08.2017 ОСОБА_3 звернувся до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області з заявою щодо отримання декларацій за 1993-1994 роки та Книги обліку доходів та витрат за 1993-1995 роки.

Листом від 05.09.2017 № 10432/У/25-22-02-06 відповідачем повідомлено, що строк зберігання облікових справ платників податків і зборів, декларацій, які відображають доходи, складає 5 років, а тому Чернігівська ОДПІ не має можливості надати декларації про доходи від підприємницької діяльності за 1993-1994 роки.

Крім того, повідомлено, що Книга обліку доходів та витрат повинна зберігатися у платника (а.с. 11).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки строк зберігання декларацій позивача за 1993-1994 роки закінчився, тому відсутні підстави для визнання неправомірної відмови відповідача у видачі відомостей, які містилися в таких деклараціях. Крім того, видача довідок про доходи контролюючим органом здійснюється тільки на підставі інформації, що міститься в податковій звітності платника, а висновок експертизи, яким встановлено ймовірний розмір доходів позивача, не є належним документом відповідно до чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 179.12 статті 179 Податкового кодексу України за зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому, механізм оформлення і видачі контролюючими органами довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов'язань) відповідно до пунктів 179.3, 179.12 статті 179 розділу IV Податкового кодексу України визначає Порядок оформлення і видачі довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов'язань), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568 (далі - Порядок №568).

Згідно пункту 2 Порядку №568 довідка видається безоплатно на підставі: заяви платника податків про видачу Довідки за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, податкової декларації про майновий стан і доходи.

Приписами підпункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У відповідності до підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема, інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.

Крім того, згідно підпункту 72.1.6 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Таким чином, для видачі довідки про доходи контролюючий орган може використовувати тільки ту інформацію, що міститься в податковій звітності платника.

Згідно статті 283 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 № 578/5, строк зберігання декларацій, що відображають звітність усіх платників податків, та документів (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, картки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) до них, складає 5 років.

Відповідно до пункту 284 вказаного Переліку строк зберігання декларацій про доходи, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 5 років.

При цьому, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не було надано доказів щодо здачі Книг обліку доходів та витрат за 1993-1995 роки на зберігання до контролюючого органу, а з пояснень представника відповідача в судовому засіданні було встановлено, що вказані Книги за відповідні роки відсутні в реєстраційній справі позивача.

Враховуючи, що строк зберігання декларацій позивача за 1993-1994 роки закінчився, вказане свідчить про відсутність підстав для визнання неправомірної відмови відповідача у видачі відомостей, які містилися в таких деклараціях, за їх відсутності у контролюючого органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача видати довідку про загальний розмір доходу позивача за період ІІ півріччя 1993 року по вересень 1994 року на підставі висновку експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.03.2016, задоволенню також не підлягає, оскільки видача довідок про доходи контролюючим органом здійснюється тільки на підставі інформації, що міститься в податковій звітності платника, а висновок експертизи, яким встановлено ймовірний розмір доходів позивача, не є належним документом відповідно до чинного законодавства.

При цьому, відсутність Акту знищення декларацій позивача за 1993-1994 роки не є підставою для задоволення позову.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня складення повного тексту судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 19 січня 2018 року.