Постанова № 71717405, 18.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/12630/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Донець В.А., Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундація «Якісне житло», Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД Девелопмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Північно - Український Будівельний Альянс» про визнання незаконним та скасування дозволу від 10.02.2010 №1873-Пд/С,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року, ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування дозволу від 10.02.2010 №1873-Пд/С Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на виконання будівельних робіт із будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення в урочищі Гончари-Кожум'яки по вулицях Воздвиженській, Гончарній, Кожум'яцькій, Дегтярній у Подільському районі міста Києва.

У судовому засіданні, 06.12.2017, представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України заявила клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.

Клопотання мотивоване тим, що Держархбудінспекція України листом від 12.04.2016 №40-303-8/3460 повідомила позивача про видачу оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт. Оскільки позивач звернулась до суду лише в жовтні 2017 року, нею пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Позивач та її представник заперечили проти задоволення клопотання, зазначивши, що в даному випадку мова йде про дозвіл, на підставі якого продовжує здійснюватись будівництво, відповідно тривають протиправні дії забудовників на підставі оскаржуваного дозволу. Крім того, позивач звернула увагу суду, що на чергове її звернення про надання проектної документації, затвердженої в установленому порядку, що була надана для отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 10.02.2010 №1873-Пд/С, відповідач листом від 30.08.2017 №10/26-19/3008/10 повідомив про повернення замовнику будівництва для зберігання оскаржуваного дозволу, проектної документації, журналів загальних робіт та авторського нагляду, що і стало підставою для звернення до суду, оскільки відсутність документації у відповідача порушує вимоги Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на час видання дозволу) та постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 №1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт».

Представники ТОВ «Фундація «Якісне житло», ТОВ «УКРБУД Девелопмент» підтримали клопотання представника відповідача, водночас подали власні письмові клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. В клопотаннях зазначається, що будівництво розпочалось у 2014 році, позивачка зверталась до державних органів з цього приводу з 2016 році, тому могла дізнатись про порушене право.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року залишено без розгляду адміністративний позов у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що останньою пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних на те причин.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України (редакція на момент винесення рішення у справі), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду, у своєму позові ОСОБА_4 зазначала, що на її думку, як члена територіальної громади м. Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД Девелопмент» здійснює незаконне будівництво без жодних на те правових підстав. Та зазначає, що будь-якої інформації щодо вказаного будівництва їй, як члену територіальної громади м. Києва, не було надано, чим порушено гарантоване Конституцією України та законами України її право та право кожного громадянина України на інформацію.

Крім того, будівництво призводить до безпідставного руйнування історико-культурної спадщини, здійснює негативний вплив на існуючі у Подільському районі м. Києва житлові будинки, мешканкою одного з яких є позивач.

Оскільки не було жодної інформації стосовно законності будівництва, позивач була змушена звертатись до різноманітних державних органів для отримання інформації та копій дозвільних документів з приводу законності зведення ТОВ «УКРБУД Девелопмент», багатоповерхових будинків в урочищі Гончари -Кожум'яки.

Колегія суддів звертає увагу на пояснення позивача, що не заперечується відповідачем, що лише 17.11.2016 року від відповідача по справі - Державної архітектурно - будівельної інспекції України, позивач отримала копію оскаржуваного дозволу від 10.02.2010 року № 1873-Пд/С.

Однак, сам по собі дозвіл не міг бути підставою для звернення до суду про визнання його незаконним, оскільки, на момент його отримання у позивача не було підстав цього стверджувати без наявності копій документів, на підставі яких його було видано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з заявами про проведення перевірки законності будівництва та надання їй копій проектної документації, розробленої та затвердженої в установленому порядку, що була надана забудовником для отримання оспорюваного дозволу.

Проте, ані копій документів, ані детальної інформації отримати від відповідача позивачу так і не вдалось.

Відповідно до наданих пояснень та матеріалів справи, 30.08.2017 року, на чергове звернення позивача про надання інформації щодо надання проектної документації, розробленої та затвердженої в установленому порядку, що була надана забудовником для отримання дозволу на виконання будівельних робіт № 1873-Пд/С від 10.02.2010 року, позивач отримала від відповідача листа № 10/26-19/3008/10, згідно якого, дозвіл від 10.02.2010 року № 1873-Пд/С та зареєстровані Інспекцією проектна документація, журнали загальних робіт та авторського нагляду були повернуті замовнику будівництва для зберігання на об'єкті будівництва та пред'явлення державним органам нагляду і контролю будівництва.

Вказана відповідь відповідача і стала підставою для звернення позивача до суду з вказаним адміністративним позовом, оскільки, відсутність у Державної архітектурно- будівельної інспекції проектної документації, яка була підставою для видачі дозволу на виконання будівельних робіт грубо порушує вимоги Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 року № N 1699-ПІ (надалі - Закон № 1699), який діяв на момент видачі дозволу та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року № 1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт», згідно яких у разі надання дозволу на виконання будівельних робіт подані заявником документи разом з копією дозволу на виконання будівельних робіт формуються у реєстраційну справу, якій присвоюється такий реєстраційний номер, як і дозволу на виконання будівельних робіт.

Реєстраційна справа зберігається в інспекції державного архітектурно - будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, протягом строку будівництва об'єкта та десяти років після його прийняття в експлуатацію.

Отже, про порушення своїх прав, як члена територіальної громади м. Києва і як місцевого мешканця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, тобто неподалік будівництва, внаслідок видачі даного дозволу, позивач дізналась лише 30.08.2017 року, отримавши листа від Відповідача про відсутність у нього документації, яка вимагалась для видачі дозволу, в зв'язку з чим у неї з'явились підстави вважати цей дозвіл незаконним, на підставі чого позивач і звернулась до суду.

Щодо клопотання про залишення позову без розгляду відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач на обґрунтування зазначеного вище клопотання посилається на лист від 12.04.2016 року № 40-303-8/3460, з якого вбачається, що Державна архітектурно-будівельна інспекція повідомляє позивача про оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт, а також пропонує ознайомитись з запитуваними документами в приміщенні Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у м. Києві.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних підтверджень отримання його позивачем.

Колегія суддів звертає увагу на те, що залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції визнав достатнім пояснення представника відповідача і його посилання на вказаний лист від 12.04.2016 року № 40-303- 8/3460, та прийшов до висновку, що позивач могла та повинна була дізнатись про порушення її прав, інтересів у зв'язку з виданням оскаржуваного дозволу, з часу отримання даного листа Держархбудінспекції України.

А також зазначає, що вказав, що заперечення позивача щодо неможливості ознайомитись з дозвільною, проектною документацією суд вважає необґрунтованими, оскільки, не повідомлено жодної обставини, яка б дала змогу розглянути питання перешкоджання позивачу з боку відповідача чи інших осіб в ознайомленні з такими документами.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними вище посиланнями оскільки позивач як у позові так і у судовому засіданні неодноразово наголошували, що відповідач відмовлявся надавати позивачу для ознайомленні дозвільну та проектну документацію по спірному будівництву.

А також, не міг фактично зробити, про що і повідомив у своєму листі від 30.08.2017 року № 10/26-19/3008/10, згідно якого, дозвіл від 10.02.2010 року № 1873-Пд/С та зареєстровані Інспекцією проектна документація, журнали загальних робіт та авторського нагляду були повернуті, замовнику будівництва для зберігання на об'єкті будівництва та пред'явлення державним органам нагляду і контролю будівництва.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що посилання відповідача і суду першої інстанції, що позивач могла та повинна була дізнатись про порушення своїх прав після отримання листа від 12.04.2016 року є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що можливість здійснити оскарження документу, виданого центральним органом виконавчої влади могла виникнути у позивача тільки з моменту отримання екземпляру цього документу, або з моменту, коли позивач дізнався про інформацію в ньому. Саме припущення про можливість отримання позивачем документу не може бути підставою для позбавлення його права оскаржити його, особливо враховуючи наведені позивачем докази неотримання й/ відповідної документації.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 року у справі № К/800/21974/15 та постанові Верховного Суду України від 21.06.2016 року у справі № 522/7868/13-а.

Отже, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 фактично дізналась про порушення своїх прав лише 30.08.2017 року, отримавши листа від відповідача про відсутність у нього документації, яка вимагалась для видачі дозволу, в зв'язку з чим у неї з'явились підстави вважати цей дозвіл незаконним, на підставі чого позивач і звернулась до суду.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 не було порушено строків на звернення до суду із зазначеним вище поданням.

Апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що позивач пропустила строки на звернення до суду з метою захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів та вважає помилковим рішення суду першої інстанції щодо залишення адміністративного позову без розгляду.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, чим порушив норми процесуального права.

За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017), ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задоволити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 19 січня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

Н.М. Троян