Постанова № 71717404, 17.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа № 922/2745/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Носенко А.Ю. - на підставі довіреності від 18.09.2017р.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця Носань Яни Юріївни - Кононенко Є.С. - на підставі довіреності від 11.10.2017р.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. (вх.№3622 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у справі №922/2745/17 (суддя Прохоров С.А., повний текст рішення складено 06.11.2017р.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В.

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Іоффе Геннадія Аркадійовича, м.Харків,

за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця Носань Яни Юріївни, м. Харків, Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, м. Київ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

16.08.2017р. Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця Іоффе Геннадія Аркадійовича про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просило суд витребувати з незаконного володіння фізичної особи - підприємця Іоффе Геннадія Аркадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" наступне майно: кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8293; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8294; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC35ZIX-S інвентарний номер V8295; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8296; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8297; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8298; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8300; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC50ZIX-S інвентарний номер V8301; стягнути з фізичної особи - підприємця Іоффе Геннадія Аркадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2489,64грн.(т.1 а.с.4-90).

В обґрунтування наявності правових підстав для звернення до суду з відповідним позовом, банк посилався на те, що вищевказане майно, яке використовувалось банком для обслуговування та функціонування банківського відділення, після розірвання договору суборенди від 28.04.2012р. укладеного з фізичною особою - підприємцем Носенко Яною Юріївною та договору оренди укладеного 28.04.2012р. з фізичною особою - підприємцем Іоффе Геннадієм Аркадійовичем та звільнення орендованих приміщень, відповідачем повернуто не було, у зв'язку з чим, позивач позбавлений права вільного володіння, користування та розпорядження майном належним йому на праві власності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. відмовлено в позові повністю, з тих підстав, що позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідачем або третьою особою було узгоджено та підписано будь - які документи, що свідчать про те, що в об'єкті суборенди та в об'єкті оренди позивачем, за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 31-А було проведено монтаж та введено в експлуатацію спірне майно, яке, за твердженням позивача, нібито залишилось у незаконному володіння відповідача, як і не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що можуть підтверджувати той факт, що спірне майно вибуло у володіння саме відповідача.

У зв'язку з вказаними обставинами, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку визначеному статтею 387 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у справі №922/2745/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено усіх наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що до позовної заяви ним було надано меморіальний ордер № 2402 від 06.07.2012р., яким було сплачено ТОВ "КС Україна" 217 263,49грн. за монтаж системи вентиляції і кондиціювання повітря згідно ст-ф № РН470 від 02.07.2012 р., та меморіальний ордер № 7451 від 20.07.2012 р., яким позивач сплатив ТОВ "КС Україна" 93112,91грн. за монтаж системи вентиляції і кондиціювання повітря згідно ст-ф №РН470 від 02.07.2012 р. (додаток 27 до позовної заяви), на думку апелянта, вказані докази спростовуються висновки місцевого господарського суду щодо того, що жоден з наданих позивачем документів не підтверджує той факт, що в об'єкті суборенди та в об'єкті оренди було проведено монтаж та введено в експлуатацію спірне майно. Апелянт наголошує на тому, що саме з незалежних він нього причин він позбавлений права власності та можливості демонтувати та вивезти спірне майно з приміщень відповідача.

Також, апелянт зауважує, що після початку збройної агресії на сході України, він змінив місцезнаходження на м. Київ, проте всі документи, в т.ч. по кредитним та судовим справам, та іншу документацію в силу об'єктивних причин вивезти не встиг, остання залишилась в приміщенні головного офісу банку за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125. Тобто в населеному пункті, де на даний час проводиться антитерористична операція. Крім того, 13.05.2015р. невстановленими озброєними особами було здійснено незаконне захоплення приміщення основного офісу апелянта в м. Донецьк, та заволодіння майном, коштами, а також документами, за фактом чого 09.04.2015р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань МВС України в Донецькій області було внесено запис про відкриття кримінального провадження № 12015050620000287 та розпочате досудове розслідування.

Таким чином, документи про право власності на спірне майно, в т.ч. оригінали договорів купівлі-продажу спірного майна та оригінал договору з ТОВ "КС Країна" про надання послуг з монтажу спірного майна в об'єкті оренди та об'єкті суборенди, були фактично втрачені.

Окрім викладеного, апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, господарським судом першої інстанції було зроблено висновок про неналежність відповідача, але не здійснено заміну його належним відповідачем.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 20.12.2017р.

12.12.2017р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12875), в якому заперечує проти вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В., просить залишити її без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у справі №922/2745/17 залишити без змін.

20.12.2017р. засобами електронного зв'язку апелянтом направлено на електронну адресу апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник підприємства знаходиться в іншому судовому засіданні. Проте, вказане клопотання не засвідчено електронним підписом, про що уповноваженими особами Харківського апеляційного господарського суду складено акт від 20.12.2017р. №13-42/967.

Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.

Враховуючи ту обставину, що клопотання апелянта було надіслано на електронну адресу апеляційного господарського суду без засвідчення його електронним підписом, судовою колегією дане клопотання не розглядалось.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2017р. розгляду справи відкладено на 17.01.2018р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.12.2017р. представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В., просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у справі №922/2745/17 залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця Носань Яни Юріївни також заперечив проти вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В., просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у справі №922/2745/17 залишити без змін.

Представники позивача (апелянта) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи (т.1 а.с.243-244,247).

Судова колегія зазначає, що 15.12.2017р. набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017р. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, розгляд господарськими судами справ здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017р.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено до дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 цієї статті визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, сторони про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1 а.с.243-244,247), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (надалі - суборендар) та фізичною особою підприємцем Носенко Яною Юріївною (надалі - суборендодавець) було укладено договір суборенди (надалі - договір №1) (т.1 а.с.12-15), відповідно до умов якого, суборендодавець зобов'язався передати, а суборендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне користування індивідуально - визначене нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху (№ 27, 27-а; 27- б; 28; 14 частина прим. № 29) загальною площею: 146,2м. кв., в житловому будинку літ. "А-10", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 31-А (надалі - об'єкт суборенди) (пункт 1.1. договору №1).

Пунктом 1.3. договору №1 визначено, що суборендар використовує об'єкт оренди для розміщення в ньому відділення банку.

Відповідно до пункту 1.4 договору №1, об'єкт суборенди належить на праві власності фізичній особі - підприємцю Іоффе Геннадію Аркадійовичу та знаходиться у користуванні суборендодавця на підставі договору позички.

Пунктом 2.2. договору №1 визначено, що передача об'єкта суборенди здійснюється уповноваженими представниками сторін по акту прийому - передачі, за формою наведеною в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання пункту 2.2. договору №1, об'єкт суборенди було передано ПАТ "Український бізнес банк", про що сторонами договору було складено акт прийому-передачі від 28.04.2012р., який підписано уповноваженими представниками сторін (т.1 а.с.15 на звороті).

Підпунктом 4.4.4. пункту 4 договору №1 сторони погодили, що суборендар має право здійснювати необхідні на його думку ремонтно-будівельні роботи, зміни і поліпшення, спрямовані на приведення об'єкта суборенди в стан, який дозволить використати його в цілях, вказаних в пункті 1.3 договору суборенди, після письмового узгодження з суборендодавцем.

Листом від 14.05.2012р. вх.№4842 суборендодавцем було надано суборендарю дозвіл на проведення всіх видів ремонтно - будівельних робіт та поліпшень об'єкту суборенди (т.1 а.с.16).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє 60 календарних місяців (пункт 8.2. договору №1).

Після припинення цього договору поліпшення, що можуть бути відокремленні від об'єкта суборенди без завдання йому шкоди, є власністю суборендаря, а невід'ємні залишаються у власності суборендодавця (пункт 8.4. договору №1).

Крім того, 28.04.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (надалі - орендар) та фізичною особою - підприємцем Іоффе Геннадієм Аркадійовичем (надалі - орендодавець) було укладено договір оренди (надалі - договір №2) (т.1 а.с.17-19), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти у тимчасове платне користування індивідуально - визначене нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху № 31, 33, загальною площею: 228 м. кв., в житловому будинку літ. "А-10", що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 31-А (надалі - об'єкт оренди) та належать орендарю на праві власності (пункт 1.1. договору №2) .

Пунктом 1.3. договору №2 визначено, що орендар використовує об'єкт оренди для розміщення в ньому відділення банку.

Пунктом 2.2. договору №2 визначено, що передача об'єкта оренди здійснюється уповноваженими представниками сторін по акту прийому - передачі, за формою наведеною в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання пункту 2.2. договору №2, об'єкт оренди було передано ПАТ "Український бізнес банк", про що сторонами договору було складено акт прийому-передачі від 28.04.2012р., який підписано уповноваженими представниками сторін (т.1 а.с.20 на звороті).

Підпунктом 4.4.4. пункту 4 договору №2 сторони погодили, що орендар має право здійснювати необхідні на його думку ремонтно-будівельні роботи, зміни і поліпшення, спрямовані на приведення об'єкта суборенди в стан, який дозволить використати його в цілях, вказаних в пункті 1.3 договору оренди, після письмового узгодження з орендодавцем.

Листом від 14.05.2012р. вх.№4798 орендодавцем було надано орендарю дозвіл на проведення всіх видів ремонтно- будівельних робіт та поліпшень об'єкту оренди (т.1 а.с.21).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє 60 календарних місяців (пункт 8.2. договору №2).

Після припинення цього договору поліпшення, що можуть бути відокремленні від об'єкта оренди без завдання йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємні залишаються у власності орендодавця (пункт 8.4. договору №2).

Як зазначає в позовній заяві позивач, на виконання підпунктів 4.4.4. пунктів 4 договору №1 та договору №2, якими сторони погодили, що останній має право здійснювати необхідні на його думку ремонтно-будівельні роботи, зміни і поліпшення, 25.07.2012р. з метою забезпечення належних умов праці в орендованих приміщеннях було проведено монтаж та введено в експлуатацію кондиціонери наступних марок: кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8293; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8294; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC35ZIX-S інвентарний номер V8295; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8296; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8297; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8298; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8300; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC50ZIX-S інвентарний номер V8301.

Позивач вказує, що зазначене майно перебуває в його власності на підставі меморіальних ордерів № 0F61 1364 від 25.07.2012р., № OF61 1365 від 25.07.2012р., №OF61 _1366 від 25.07.2012р., №OF61 1367 від 25.07.2012р., №OF61 1369 від 25.07.2012р., №OF611370 від 25.07.2012р., №OF61J371 від 25.07.2012р., №OF61J_1372 від 25.07.2012р., №OF61_1373 від 25.07.2012р. про оприбуткування кондиціонерів MITSUBISHI HEAVY; меморіальним ордером № OF61_2402,1 від 25.07.2012 року про оприбуткування кондиціонерів (9 шт.); меморіальними ордерами №2402 від 06.07.2012р. та № 7451 від 20.07.2012р. за монтаж системи вентиляції і кондиціювання повітря.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Національного банку України від 25.12.2014р. №844 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" до категорії неплатоспроможних, 26.12.2014р. було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації (т.1 а.с.38-39).

Відповідно до Постанови Національного банку України від 23.04.2015р. № 265 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято було прийнято рішення від 24.04.2015р. №87 про введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк"(т.1 а.с.40-42).

З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український бізнес банк" (надалі - замовник) та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (надалі - зберігач) було укладено договір про надання послуг по відповідальному зберіганню майна № B3/03 (надалі - договір зберігання), відповідно до умов якого зберігач зобов'язався надавати платні послуги по зберіганню майна, яке передане замовником на відповідальне зберігання з метою продажу на електронних торгах (т.1 а.с.22-23).

Згідно наявного в матеріалах справи Акту приймання - передавання майна від 17.03.2015р., представником зберігача було прийнято на зберігання майно, зокрема Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8293; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8294; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC35ZIX-S інвентарний номер V8295; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8296; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8297; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8298; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8300; Кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC50ZIX-S інвентарний номер V8301 (т.1 а.с.24-25).

Крім того, 25.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український бізнес банк" (надалі - суборендар) та фізичною особою підприємцем Носенко Яною Юріївною (надалі - суборендодавець) було укладено договір про розірвання договору суборенди, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Карафетовою К.В. 28.04.2012р. за реєстровим №1510 (т.1 а.с.26), (надалі - договір №1.1.).

Пунктом 2 договору №1.1. визначено, що згідно пункту 2.3 договору суборенди (договір №1), у разі його дострокового розірвання суборендар зобов'язаний впродовж 30 (тридцяти) банківських днів з моменту припинення дії цього договору звільнити об'єкт оренди від свого майна, передати його суборендодавцю, та погасити заборгованість по суборендній платі. Повернення об'єкту суборенди здійснюється за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 4 договору №1.1., сторони підтверджують про відсутність претензій одна до одної щодо виконання умов договору суборенди (договір №1).

Договір про розірвання є обов'язковим для виконання сторонами (пункту 5 договору №1.1.).

Того ж дня, 25.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" в особі Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український бізнес банк" (надалі - орендар) та фізичною особою - підприємцем Іоффе Геннадієм Аркадійовичем (надалі - орендодавець) було укладено договір про розірвання договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Карафетовою К.В. 28.04.2012р. за реєстровим №1509 (т.1 а.с.27), (надалі - договір №2.2.).

Пунктом 2 договору №2.2. визначено, що згідно пункту 2.3 договору суборенди (договір №1), у разі його дострокового розірвання орендар зобов'язаний впродовж 30 (тридцяти) банківських днів з моменту припинення дії цього договору звільнити об'єкт оренди від свого майна, передати його орендодавцю, та погасити заборгованість по орендній платі. Повернення об'єкту оренди здійснюється за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 4 договору №2.2., сторони підтверджують про відсутність претензій одна до одної щодо виконання умов договору суборенди (договір №2).

Договір про розірвання є обов'язковим для виконання сторонами (пункту 5 договору №2.2.).

Колегія суддів зазначає, що положеннями статей 759, 763, 785 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З системного аналізу вказаних статей та умов укладених між сторонами договорів про розірвання договорів оренди (договір №2) та суборенди (договір №2) випливає, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини з найму (оренди) приміщення, що регулюються главою 58 Цивільного кодексу України "Найм (Оренда) ".

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач, згідно договору про розірвання договору суборенди від 25.03.2015р. та договору про розірвання договору оренди від 25.03.2015р. зобов'язаний був до 24.04.2015р. звільнити об'єкт суборенди та об'єкт оренди від свого майна та повернути об'єкт суборенди та об'єкт оренди за актом приймання - передачі третій особі та відповідачу, відповідно.

Разом з тим, як було зазначено вище, підставою для звернення до суду з відповідним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, стала неможливість повернення майна (кондиціонерів), які використовувалось банком для обслуговування та функціонування банківського відділення, та які після розірвання договорів та звільнення орендованих приміщень, залишились у вказаних приміщеннях, у зв'язку з чим, позивач позбавлений права володіння, користування та розпорядження майном, а відповідач ухиляється від повернення майна.

На підтвердження викладених в позовній заяві обставин, позивач посилався на тривале листування, яке відбувалось між ним, відповідачем та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Зокрема, на лист від 10.06.2015р. Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України за вих.№ 03-19/2016, в якому було повідомлено позивача про те, що Харківською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відповідно до акту приймання -передавання майна від 17.03.2015р. було прийнято майно, що обліковується за Харківським представництвом ПАТ "Укрбізнесбанк", однак враховуючи відсутність технічної можливості демонтажу 12-ти кондиціонерів (вул. Сумська, 71 - 3шт. та вул. Чернишевського, 31-А - 9шт.) на момент передачі майна на відповідальне зберігання, вищезазначене обладнання залишилось за зазначеними адресами. (т.1 а.с.28).

Листом від 07.12.2016р. за вих.№89 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України було повідомлено позивача про те, що майно зберігачем фізично не приймалося, демонтаж майна не проводився і майно залишилося в будівлях відповідача (т.1 а.с.32).

09.02.2017р. позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за вих.№461, в якому останнього було повідомлено про те, що після звільнення позивачем об'єкту оренди та об'єкту суборенди, майно демонтовано не було і залишилось у володінні відповідача, у зв'язку із чим просив відповідача розглянути пропозицію щодо викупу майна або повернення майна позивачу (т.1 а.с.33).

Однак, відповідачем в добровільному порядку майно повернено не було, як і не було надано відповіді на даний лист, що і стало підставою для звернення 16.08.2017р. Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця Іоффе Геннадія Аркадійовича про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просило суд витребувати з незаконного володіння фізичної особи - підприємця Іоффе Геннадія Аркадійовича на користь Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" наступне майно: кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8293; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8294; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC35ZIX-S інвентарний номер V8295; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8296; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC25ZIX-S інвентарний номер V8297; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC60ZIX-S інвентарний номер V8298; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY FDC71VNX інвентарний номер V8300; кондиціонер MITSUBISHI HEAVY SRC50ZIX-S інвентарний номер V8301 (т.1 а.с.4-90).

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у даній справі відмовлено в позові повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.173-178).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до приписів статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, одним із способів захисту права власності є вимога власника про витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тобто віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Отже, об'єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Судова колегія також зазначає, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять обставини, зокрема, щодо наявності у позивача права на пред'явлення позову про витребування майна, чи перебуває спірне майно у володінні відповідача без відповідної правової підстави, та чи наявне спірне майно на час розгляду спору.

Разом з тим, апелянтом ані до місцевого господарського суду ані до апеляційного господарського суду не було надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що відповідачем або третьою особою було узгоджено та підписано будь - які документи, що свідчать про те, що в об'єкті суборенди та в об'єкті оренди позивачем, за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 31-А було проведено монтаж та введено в експлуатацію спірне майно, яке, за твердженням позивача, нібито залишилось у незаконному володіння відповідача, як і не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що можуть підтверджувати той факт, що спірне майно вибуло у володіння саме відповідача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, щодо того, що додані до позовної заяви меморіальний ордер №2402 від 06.07.2012р., яким було сплачено ТОВ "КС Україна" 217 263,49грн. за монтаж системи вентиляції і кондиціювання повітря згідно ст-ф № РН470 від 02.07.2012 р., та меморіальний ордер № 7451 від 20.07.2012р., яким позивач сплатив ТОВ "КС Україна" 93112,91грн. за монтаж системи вентиляції і кондиціювання повітря згідно ст-ф № РН470 від 02.07.2012р. (додаток 27 до позовної заяви) (т.1 а.с.83-90), свідчать про те, що саме спірне майно було перебувало в об'єкті оренди, оскільки вказані документи не містять жодних посилань на їх місцезнаходження.

Окрім викладеного, судова колегія зауважує, що відповідно до частини 4 статті 391 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує, отже саме позивач мав вчиняти усі необхідні дії спрямовані на збереження та повернення майна, проте, відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 07.12.2016р. за вих.№89, адресованого Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України позивачу, спірне майно зберігачем на підставі акту приймання -передання майна від 17.03.2015р. складеного на виконання умов договору про надання послуг по відповідальному зберіганню майна від 06.03.2015р. № B3/03, фактично на зберігання передано не було (т.1 а.с.32).

Щодо доводів апелянта, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення було зроблено висновок про неналежність відповідача, але не здійснено заміну його належним відповідачем, колегія суддів зазначає, що заміна первісного відповідача належним відповідачем є правом, а не обов'язком суду, а отже вказані обставини не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Окрім іншого, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що документи про право власності на спірне майно, в т.ч. оригінали договорів купівлі-продажу спірного майна та оригінал договору з ТОВ "КС Країна" про надання послуг з монтажу спірного майна в об'єкті оренди та об'єкті суборенди, були фактично втрачені, оскільки після початку збройної агресії на сході України, він переїхав у м. Київ, проте всі документи, в т.ч. по кредитним та судовим справам, та іншу документацію в силу об'єктивних причин вивезти не встиг, остання залишилась в приміщенні головного офісу банку за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125, тобто в населеному пункті, де на даний час проводиться антитерористична операція; крім того, 13.05.2015р. невстановленими озброєними особами було здійснено незаконне захоплення приміщення основного офісу апелянта в м. Донецьк, та заволодіння майном, коштами, а також документами, за фактом чого 09.04.2015р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань МВС України в Донецькій області було внесено запис про відкриття кримінального провадження № 12015050620000287 та розпочате досудове розслідування.

Разом з тим, вказані обставини не були предметом дослідження місцевого господарського суду, а апелянтом не наведено жодних обґрунтувань неможливості їх подання до суду першої інстанції, а отже, вказані обставини, не приймаються апеляційним господарським судом.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у справі №922/2745/17слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017р., судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст 269, 275, 276, 282, п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український бізнес банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український бізнес банк" Білої І.В. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. у справі №922/2745/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.