Постанова № 71717310, 17.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року справа №812/1404/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Борисові А.А., за участю представника відповідача Тімонова А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року ( повний текст складено 28 вересня 2017 року в м. Сєвєродонецьк) по справі № 812/1404/16 (суддя І інстанції - Шембелян В.С.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії-,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2017 року публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі за текстом - ПАТ "Луганськтепловоз", позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління (далі за текстом - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог просило: - визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління щодо не внесення заяви Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5 235 825,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" суми податку на додану вартість за грудень 2015 року у розмірі 5235825,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року по справі № 812/1404/16 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення заяви Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5 235 825,00 грн (п'ять мільйонів двісті тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 00 коп.) до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести заяву Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5 235 825,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржену постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також в апеляційній скарзі зазначено, що до вересня 2016 року ПАТ "Луганськтепловоз" перебував на обліку в СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС. У зв'язку з припиненням СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ ДФС, на виконання розпорядження Офісу великих платників ДФС від 08.09.2016 №47-р "Щодо передання платників податків" ПАТ "Луганськтепловоз" було передано на облік до Харківського управління. Згідно інформації, наявної у Харківському управлінні, ПАТ "Луганськтепловоз" зареєстровано за адресою м. Сєверодонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, проте виробничі потужності підприємства знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107. Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 28.10.2016 №1208/239-18027 зазначено, що Службою безпеки України тимчасово зупинені операції з бюджетними коштами ПАТ "Луганськтепловоз" через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій Луганської області. Харківське управління отримало лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 №12-08/486-8648, в якому зазначено: "Стосовно актуальності листів Служби безпеки України щодо тимчасового зупинення операції з бюджетними коштами на користь ПАТ "Луганськтеповоз" повідомляємо наступне. Листами Служби безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016 з грифом "Для службового користування" Казначейству повідомлено, що виробничі потужності ПАТ "Луганськтепловоз" залишаються на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганську, вказано про проведення перевірки щодо ПАТ "Луганськтепловоз" і порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами на користь вказаного товариства. Окрім того, Службою безпеки України повідомлено, що відшкодування сум ПДВ сказаному суб'єкту може призвести до витрачення цих коштів на фінансування терористичної діяльності. Станом на теперішній час Казначейство не отримувало інформації щодо відкликання вищевказаних листів Служби безпеки України або належних даних щодо втрати актуальності зазначених у них відомостей".

Відповідно до п. 24 розділу VI Бюджетного кодексу України установлено, що виконання державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) витрати державного бюджету, у тому числі в частині трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади.

Оскільки виробничі потужності підприємства знаходяться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень (м. Луганськ), бюджетне відшкодування такому підприємству може надаватись виключно після повернення територій під контроль державної влади.

В судовому засіданні, в режимі відео конференції, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені завчасно належним чином.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" зареєстроване в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 05763797) та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з 23.06.2015 місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б ( том 1 а.с. 7-8).

До вересня 2016 року ПАТ "Луганськтепловоз" перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (том 1 а.с.9).

16.09.2016 Позивача переведено на обслуговування до СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС, яке реорганізовано у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв'язку з чим ПАТ "Луганськтепловоз" було передано на облік до Харківського управління, що визнається сторонами.

У січні 2016 року ПАТ "Луганськтепловоз" подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість №9273569617 від 19.01.2016 за грудень 2015 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 5509240,00 грн ( том 4 а.с.4-18).

В подальшому позивач направив до контролюючого органу уточнюючий розрахунок №9097475666 від 14.06.2016, у зв'язку з чим зменшив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, розмір якої становить 5235825,00 грн (том 4 а.с.19-22).

Однак, після отримання СДПІ та відповідачем вказаних документів, не вчинено жодних дій щодо подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та не вчинено дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Публічному акціонерному товариству "Луганськтепловоз" по податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 року.

На час розгляду судової справи Позивач перебуває на податковому обліку як платник податків в Харківському управлінні офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яке є структурним підрозділом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та здійснює всі повноваження передбачені Податковим кодексом України щодо адміністрування податків та зборів підприємств на обліку, зокрема ПАТ "Луганськтепловоз".

Тобто до 16.09.2016 бездіяльність щодо не проведення перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування у відношенні Позивача допустила СДПІ у м.Луганську, з 16.09.2016 СДПІ у м. Харкові.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України при реорганізації до правонаступника переходять всі права та обов'язки юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з пунктом 1 Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, останній є правонаступником всіх прав та обов'язків СДПІ у м.Луганську та СДПІ у м. Харкові.

Таким чином саме Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є належним відповідачем у справі як особа, яка має право вчиняти дії у відношенні Позивача не вчинені припиненими державними податковими інспекціями.

ПАТ "Луганськтепловоз" 18.05.2016 подало до СДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року, у рядку 20.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1254668,00 грн (т.1 а.с. 14-15), яку отримано фіскальним органом (т.1 а.с. 25-26). Разом із поданням податкової декларації за квітень 2016 року Позивачем 20.08.2013 подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за квітень 2016 року у розмірі 1254668,00 грн (т.1 а.с. 20-21).

У період з 11.07.2016 по 14.07.2016 СДПІ у м. Луганську було проведено камеральну перевірку даних ПАТ "Луганськтепловоз" задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредити та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2015 року, яку оформив висновком. За наслідками зазначеної перевірки встановлено підстави для додаткового дослідження суми податкового кредиту, у зв'язку з потребою з'ясування обґрунтованості нарахувань сум, сформованих за операціями з платниками, діяльність, яких Службою безпеки України та Державною казначейською службою України вважається такою, що потребує додаткового дослідження через їх причетність до функціонуючих непідконтрольних Україні територій (т.4 а.с. 346-350).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Повноваження Відповідача визначені статтею 20 ПК України.

У відповідності до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 39).

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (пункт 200.8 статті 200 ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 39 податкова декларація платника податку, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що зареєстрована в органах державної податкової служби, підлягає згідно з пунктами 200.10 і 200.18 статті 200 Податкового кодексу України обов'язковій камеральній перевірці, яка проводиться, зокрема, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним строком отримання органом державної податкової служби податкової декларації платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

У разі коли за результатами перевірок платника податку не виявлено порушень, орган державної податкової служби складає довідку, а у разі, коли виявлено порушення, - акт (пункт 4 Порядку № 39).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що СДПІ у м. Луганську було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року позивача, про що складено висновок про результати камеральної перевірки від 14.07.2016 № 15/28-05-40/057637797, за результатами якої контролюючим органом встановлено підстави для додаткового дослідження сум податкового кредиту.

Таким чином контролюючим органом не підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2015 року в сумі 5509240,00 грн.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 7 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1238, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України.

Вищенаведене дає можливість дійти висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка платника для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування має бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, та за наявності підстав, передбачених пунктом 78.1 статті 78 ПК України

Як зазначалось вище, 14.07.2016 СДПІ у м. Луганську було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

Таким чином, суд зазначає, що СДПІ у м. Луганську мало право провести документальну позапланову виїзну перевірку Позивача для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за грудень 2015 року протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, тобто, до 15.08.2016, однак станом на день розгляду даної адміністративної справи ні СДПІ у м.Луганську, ні Відповідачем не було проведено документальної позапланової виїзної перевірки Позивача по ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за грудень 2015 року, такі докази в матеріалах відсутні.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при виконанні владних управлінських функцій по здійсненню контролю за платниками податків шляхом проведення перевірок правильності та повноти обчислення податкових зобов'язань визначений, зокрема, статтями 75-86 ПК України.

Так, пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до частини другої пункту 75.1 статті 75 ПК України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що обставини, які визначені законодавцем як підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, викладені у статті 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що виявлені факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Разом з тим пунктом 37 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 01 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.

З 01 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Пунктом 200.11. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Однак суд зазначає, що мораторій на проведення у 2015 та 2016 роках перевірок платників, запроваджений пунктом 3 Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", не розповсюджується на перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу понад 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Контролюючі органи можуть скористатися правом і відповідно до пункту 73.3 статті 73 Кодексу звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Проте вказане положення Податкового кодексу України не обмежує контролюючі органи у здійсненні перевірок на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.

Таким чином, визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, в розумінні зазначених норм чинного законодавства, покладене на органи державної фіскальної служби, тобто, є дискреційними функціями такого органу, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Оскільки нормами прямої дії Закону на відповідача покладений обов'язок визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається, що Відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом дискреційні функції щодо визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом непроведення документальної перевірки, діяв з порушенням закону.

Крім того, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Суд нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Далі Суд зауважив, що відшкодування податку на додану вартість заявникові систематично затримувалось. Такі затримки були спричинені ситуацією, в якій державні органи, не заперечуючи суми відшкодування податку на додану вартість на користь заявника, як це видно із матеріалів справи, не надавали підтвердження цих сум. Такі дії завадили заявникові повернути заявлені суми вчасно та створили ситуацію постійної невизначеності. Окрім того, заявник був вимушений постійно звертатись до суду з ідентичними скаргами. Постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, що є неприпустимим.

Тобто, утримуючись від надання підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування шляхом не проведення документальної перевірки, СДПІ у м.Луганську припустилась бездіяльності (бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи) та порушила вимоги Податкового кодексу України щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

За частинами першою, другою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання зазначених вимог закону суб'єкт владних повноважень не навів жодних причин не проведення документальної перевірки або необхідності її проведення.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Оскільки підтвердити достовірність нарахування бюджетного відшкодування є дискреційним обов'язком органів державної фіскальної служби, який ними не виконаний, суд позбавлений можливості встановити чи виконав позивач всі приписи законодавства щодо такого нарахування.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав при визначенні способу захисту порушеного права.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини першої цієї норми, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про протиправну бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" суми бюджетного відшкодування, визначеної заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5509240,00 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначеного податку.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування є виключними повноваженнями органів Державної фіскальної служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про підтвердження достовірності такого відшкодування.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про зобов'язання внести заяву про повернення непідтвердженої суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5509240,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не є правильним способом захисту його прав.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у чинній редакції), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (п. ґ) пункту 200.12 статті 200 ПК України). У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Пункт 200.15 статті 200 ПК України передбачає, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати орган Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, таким чином підтвердити достовірність нарахованого бюджетного відшкодування, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв'язку з цим, колегія дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання провести документальну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Також суд вважає незмістовними посилання апелянта на те, що бюджетне відшкодування підприємству стане можливим лише після повернення м. Луганськ під контроль державної влади України, оскільки ПАТ "Луганськтепловоз" 25.06.2015 на підставі статті 4 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" перереєструвався на підконтрольній державній владі території за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, сплачує податки, збори та обов'язкові платежі до бюджетів всіх рівнів, має відкриті в українських банках рахунки, і законодавчо не передбачено можливості відмови підприємству у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість через знаходження потужностей виробництва платника податків на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних відносин виробничі потужності Позивача перебувають на території тимчасово непідконтрольній Українській владі при новому місці реєстрації юридичної особи на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції на час розгляду даної справи відсутній.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (частина друга статті 1 Закону № 1669).

Згідно з пунктом 24 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України витрати державного бюджету у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади.

Підчас судового розгляду справи судом встановлено, що позивач 23.06.2015 змінив своє місцезнаходження (юридичну адресу) з м. Луганська на м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б, що підтверджено інформацією, зазначеною в установчих документах Позивача, та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у якому зазначено серед інших і місто Луганськ - місцезнаходження Позивача до 23.06.2015.

При цьому, місто Сєвєродонецьк не віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Пунктом 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) передбачено, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі: 1) зупинення судом виконання виконавчого документа; 2) рішення про стягнення коштів; 3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником; 4) наявності інших передбачених законом обставин.

Системний аналіз законодавства, яке регламентує спірні правовідносини та фактичних обставин у даній справі, свідчить, що законодавець не пов'язує умови бюджетного відшкодування з місцезнаходженням виробничих потужностей платника податків.

Посилання апелянта на листи Служби Безпеки України від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016 з грифом "Для службового користування" колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі листи не є нормативно - правовим актом або рішенням органу владних повноважень, носять рекомендований характер для казначейської служби при здійснення бюджетного відшкодування, тоді як у спорі, що розглядається, мова йде про включення заяви до Тимчасового реєстру.

У зазначених листах відсутня будь-яка інформація щодо відкритих кримінальних проваджень стосовно позивача. Таку інформацію не надано суду і під час розгляду справи.

Тобто, зазначені листи носять лише рекомендаційний характер.

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірним посилання відповідача на лист Служби безпеки України, оскільки такий лист не є нормативно - правовим актом або рішенням органу владних повноважень, носить рекомендований характер для казначейської служби при здійснення бюджетного відшкодування, тоді як у спорі, що розглядається, мова йде про включення заяви до Тимчасового реєстру.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про допущення протиправної бездіяльності Офісом великих платників податків ДФС що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" суми бюджетного відшкодування, визначеної заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5509240,00 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Також колегія суддів вважає за необхідне з метою повного та ефективного захисту прав Позивача обрати належний спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за грудень 2015 року на суму 5509240,00 грн .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2756,00 грн (том 1 а.с. 2).

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, п. 2, ч. 5 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року по справі № 812/1404/16 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року по справі №812/1404/16 - скасувати.

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС що втілилась у невчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування публічним акціонерним товариством "Луганськтепловоз" суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2015 року на суму 5235825 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 5235825 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (код ЄДРПОУ 05763797) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996).

Повне судове рішення складено 22 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок