Постанова № 71717308, 17.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуСправа № 916/1995/17м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Колоколова С.І.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання – Федорончук Д.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”

на рішення Господарського суду Одеської області

від 23 жовтня 2017 року

по справі № 916/1995/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН”

до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”

про стягнення 152607 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час та місце ухвалення рішення: 23.10.2017р., м. Одеса, проспект Шевченка,29, Господарський суд Одеської області, зал судових засідань №16,

судове засідання тривало з 11:00год. до 11:20 год.

повний текст рішення складено та підписано 27.10.2017р.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 17.01.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” 152607 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. у справі №916/1995/17 (суддя Д’яченко Т.Г., повний текст складено 27.10.2017р.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 152607 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2289,11 грн. з посиланням на те, що судом встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_4 акціонерним товариством „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” прийнятих на себе зобов’язань з перевезення вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 152607 грн. у якості відшкодування збитків завданих нестачею вантажу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця», в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. у справі №916/1995/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Одним із доводів апеляційної скарги скаржника є те, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів без участі представника відповідача. Також, апелянт зазначає, що вантаж, завантажений відправником у спірні вагони, прибув на станцію призначення у справних вагонах, із непошкодженими пломбами відправника. Скаржник вказує, що акт експертизи, складений регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області не є належним доказом у справі, оскільки експертизи була проведена після спливу 2-х діб з моменту передачі вагонів вантажовідправнику, водночас, зазначаючи, що з акту вбачається відсутність зовнішніх видимих пошкоджень на вагоні, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність доступу до вантажу.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності вини залізниці у недостачі вантажу та не надав правової оцінки наданим на підтвердження цього факту доказам.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2017р.

16.11.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

У судовому засіданні 06.12.2017р. оголошено перерву до 19.12.2017р.

11.12.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. у зв’язку з відрядженням головуючого судді Савицького Я.Ф., розгляд справи призначено на 26.12.2017р.

Відповідно до ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. розгляд справи по суті розпочато спочатку, роз’яснено учасникам справи про їх право протягом 7 днів з дня отримання ухвали подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи у зв’язку зі вступом у дію 15.12.2017р. нового Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”, заслухавши представників сторін, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до залізничної накладної №3488053 від 19.02.2017р. вантажовідправником та вантажоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” був відправлений насипом вантаж (насіння сої), у вагонах №95303707 та №95339115.

Під час переважування вагонів: №95303707 та №95339115 позивачем було виявлено недостачу вантажу, у зв’язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” листом від 23.02.2017р. №23/35 звернулось до начальника станції ОСОБА_3 – вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вагонів та скласти комерційний акт, відповідно до приписів ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України.

Позивач зазначає, що станцією ОСОБА_3 – вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонів, внаслідок чого ТОВ „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подало скаргу про відмову від участі представника залізниці у видачі вантажу від 24.02.2017р. №2667/3-17/06.

Листом від 24.02.2017р. №77 Херсонська дирекція залізничних перевезень повідомила ТОВ „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу та задоволення зазначеної скарги.

Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” листом від 24.02.2017р. №24/35 запропонувало керівництву ОСОБА_3 – вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу за участю експертів регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області.

24.05.2017р. було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої 25.02.2017р. було складено акт експертизи №120-271.

Акт експертизи №120-271 від 25.02.2017р. складений лише за участю представників позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН”, оскільки залізницею, без поважних причин, не було направлено свого представника для участі у складанні відповідного акту.

Актом експертизи №120-271 від 25.02.2017р. було встановлено, що у вагонах №95303707 та №95339115 є поглиблення вантажу у вигляді воронки, з чітко позначеною сумою, характерною для стікаючого вантажу.

Крім того, на вагоні №95339115 присутні сліди силового впливу на запірні елементи люків, у місці з’єднання кришки і бункера виявлений зазор довжиною 40 см в якому зажаті зерна сої.

Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність вагонів, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник, тобто залізниця.

Після переважування вантажу у вказаних вагонах було встановлено: у вагоні №95303707 нестачу вантажу у розмірі 8250 кг., у вагоні №95339115 нестачу вантажу у розмірі 5100 кг.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” було зазначено, що наявність свіжих слідів механічного пошкодження свідчать, на його думку, про технічну несправність вказаних вагонів та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення.

Так само, наявність затиснутого насіння сої у розвантажувальних люках та поглиблення вантажу у вигляді воронки свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) вантажу саме під час його перевезення.

Розмір нестачі вантажу у вагонах підтверджується актом експертизи №120-271 від 25.02.2017р., здійсненим експертом РТПП Миколаївської області, а також актами переважування від 25.02.2017р., здійсненими вантажоодержувачем.

Позивачем до матеріалів справи було додано фотокопії, зроблені під час складання акту експертизи РТПП Миколаївської області №120-271 від 25.02.2017р. вагонів №95303707 та №95339115, в яких було виявлено нестачу.

Позивач вважає, що акт експертизи №120-271 від 25.02.2017р. може вважатись належним доказом нестачі вантажу, оскільки відповідно до п. 3.13. Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/604, якщо станція призначення ухиляється від пред’явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмові вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред’явити вантаж до експертизи, повідомити про час її проведення станцію призначення.

Позивачем було надано Довідку від 14.04.2017р. №5170/3-17/27, видану Товариством з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН”, відповідно до якої вартість однієї тони вантажу відправленого у вагонах №95357406 та №95377933 складає 120000 грн.. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 7. Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, та п. 27. Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, позивачем було здійснено розрахунок вартості втрати вантажу.

Вагон №95303707, загальна маса вантажу переданого до перевезення – 63450 кг, розмір нестачі – 8250 кг, вартість за 1 тону вантажу – 12000 грн., норма природної втрати вантажу у розмірі 0,5% - 317,25 кг, вартість нестачі вантажу за даний вагон становить грошову суму у розмірі 95193 грн.

Вагон №95339115, загальна маса вантажу переданого до перевезення – 63100 кг, розмір нестачі – 5100 кг, вартість за 1 тону вантажу – 12000 грн., норма природної втрати вантажу у розмірі 0,5% - 315,50 кг, вартість нестачі вантажу за даний вагон становить грошову суму у розмірі 57414 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення загальну вартість нестачі згідно з наведеним розрахунком у вагоні №95303707 та у вагоні №95339115 в розмірі 152607 грн.

Враховуючи викладене, позивачем до відповідача було заявлено претензію від 25.04.2017р. №5591/3-17/27 про відшкодування збитків, пов’язаних з нестачею вантажу, яку Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця” листом від 11.5.2017р. №ЦЮ-13/349 направила на розгляд до регіональної філії „Одеська залізниця” ОСОБА_4 акціонерного товариства „Українська залізниця”.

В свою чергу, регіональна філія „Одеська залізниця” ОСОБА_4 акціонерного товариства „Українська залізниця” відмовила в задоволенні вказаної претензії позивача листом від 06.06.2017р.

Вказані обставини стали підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” 152607 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст. 6 Статуту залізниць України).

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до залізничної накладної №3488053 від 19.02.2017р. вантажовідправником та вантажоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” був відправлений насипом вантаж (насіння сої), у вагонах №95303707 та №95339115.

За положеннями ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як свідчать матеріали справи, під час переважування вагонів: №95303707 та №95339115, позивачем було виявлено недостачу вантажу, у зв’язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” листом від 23.02.2017р. №23/35 звернулось до начальника станції ОСОБА_3 – вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вагонів та скласти комерційний акт.

Проте, станцією ОСОБА_3 – вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаних вагонів.

Відповідно до п. 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 28.05.2002р. № 334, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Судова колегія зазначає, що позивачем було подано скаргу про відмову від участі представника залізниці у видачі вантажу від 24.02.2017р. №2667/3-17/06.

Листом від 24.02.2017р. №77 Виробничим підрозділом „Херсонська дирекція залізничних перевезень” ОСОБА_6 – Вантажний Регіональної філії „ Одеська залізниця” ОСОБА_4 акціонерного товариства „Українська залізниця” було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” про відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу та задоволення зазначеної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційною колегією, у зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН” листом від 24.02.2017р. №24/35 запропонувало керівництву ОСОБА_6 – вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу за участю експертів регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області.

Відповідно до п. 3.1. Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею „(із змінами та доповненнями), відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.

Відповідно до пунктів 18, 23 та 24 Правил видачі вантажів одержувач не може вимагати від залізниці проведення перевірки та складання комерційного акта: після початку вивантаження, яке здійснюється на місцях загального користування; коли одержувач розпочав вивантаження без представника станції; у випадку видачі швидкопсувних вантажів, що прибули у справних рефрижераторних вагонах без порушення граничного терміну перевезення і режиму обслуговування. (п. 3.3. Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„(із змінами та доповненнями).

Положеннями п. 3.4. Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”(із змінами та доповненнями) визначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_7 СРСР від 15.06.65 N П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_7 СРСР від 25.04.66 N П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Матеріали справи свідчать, що 24.05.2017р. було розпочато проведення експертизи регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої 25.02.2017р. було складено акт експертизи №120-271, копія якого міститься в матеріалах справи, за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН”, відповідач не забезпечив участь свого представника.

Вказаним актом експертизи було встановлено, що в результаті переваження двох залізничних вагонів за № 95303707 та за №95339115, завантажених насінням сої, виявилось: маса нетто становить 113200 кг, що на 13350 кг менше проти даних, вказаних в залізничній накладній №34588053.

Приймаючи до уваги те, що позивачем надано до суду докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту, і також те, що вантаж був вивантажений за участю регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області, а відповідач не скористався правом бути присутнім при переважуванні вантажу у спірних вагонах, судова колегія вважає, що акт експертизи, в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, є належним доказом, що підтверджує недостачу вантажу.

За положеннями ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається з довідки від 14.04.2017р. № 5170/3-17/27 Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН”, станом на 19.02.2017р. дійсна вартість однієї тонни вантажу – насіння сої, що було прийнято до перевезення та відправлено зі станції Кам’янець-Подільський Південно-західної залізниці за накладною №34588053 від 19.02.2017р., склала 12000 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження у визначенні маси.

Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок вартості втрати вантажу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є правильним та обґрунтованим.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта про те, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів без участі представника відповідача, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті ватажу до перевезення.

Апелянт зазначає, що вантаж, завантажений відправником у спірні вагони, прибув на станцію призначення у справних вагонах, із непошкодженими пломбами відправника.

Колегія суддів не приймає до уваги вказане твердження апелянта, оскільки воно спростовується актом №120-271 від 25.02.2017р., який складено регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результантами проведення експертизи.

Вказаним актом, зокрема, встановлено, що на вагоні №95339115 присутні сліди силового впливу на запірні елементи люків, а саме у нижній частині бункеру й кришки середніх розвантажувальних люків виявлені механічні пошкодження у вигляді здиру верхнього металевого шара, а також у місці з’єднання кришки і бункеру виявлений зазор довжиною приблизно 40 см, в якому зажаті зерна сої. Крім того, при знятті пломб у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках при огляді поверхні і місткості вагону виявлено: в обох вагонах між ІІ і ІІІ завантажувальними люками над другим (середнім) розвантажувальним бункером є поглиблення вантажу у вигляді воронки, глибиною 1,5 – 2 м. Візуально вільний простір у вагонах дозволяє поміститися недоліку вантажу.

Вказані обставини свідчать про те, що спірні вагони, в яких виявлена недостача вантажу, є технічно несправними.

За таких обставин, проаналізувавши всіх обставини справи, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. по справі №916/1995/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. по справі №916/1995/17 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений і підписаний 22.01.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Разюк Г.П.