Постанова № 71717307, 18.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа№ 910/6682/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Андраш А.О. - довіреність б/н від 02.01.18

від відповідача-1: не з'явилися

від відповідача-2: не з'явилися

від відповідача-3: не з'явилися

від третьої особи-1: не з'явилися

від третьої особи-2: Мазарюк С.С. - довіреність б/н від 01.03.17

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року

у справі № 910/6682/16 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Марінтіс ЛТД"

2. Державної служби інтелектуальної власності України

3. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю „Далія Трейдінг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД

про визнання права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг та визнання недійсними правочинів,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року зупинено провадження у справі № 910/6682/16 до 15.05.2018 року на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року у даній справі та направити матеріали справи на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Мартюк А.І., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 18.01.2018 року.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи-2 просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2018 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017 року, неявка в судове засідання представників відповідачів та третьої особи-1 не перешкоджає розглядові справи.

18.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року - скасуванню з передачею справи до місцевого суду для розгляду по суті, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6682/16 за позовом ПАТ „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" до відповідачів: ТОВ „Марінтіс ЛТД", Державної служби інтелектуальної власності, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ТОВ „Далія Трейдінг", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД, про визнання права інтелектуальної власності на знаки для товарів та послуг, визнання недійсними договори, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій порушено ухвалою суду від 13.04.2016 року.

13.10.2017 року до господарського суду міста Києва надійшла заява представника Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД про залучення компанії до участі у справі у якості третьої особи, за наслідком розгляду якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року залучено до участі у справі № 910/6682/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Компанію Хотікс Менеджмент ЛТД / Нотіх Маnаgеmеnt Ltd (Женева Плейc, Уотерфронт Драйв, а/с3469, Род-Таун. Тортола, Британські Віргінські острови / Geneva Рlасе, Waterfront Drive, Р.О. Вох 3469, Road Town, Tartola, British Virgin Islands), відкладено розгляд справи на 30.11.2017 року.

27.11.2017 року від представника Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД (Нотіх Маnаgеmеnt Ltd) за довіреністю ОСОБА_14 надійшли письмові пояснення по суті спору та клопотання про повідомлення юридичної особи-нерезидента Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД (Нотіх Маnаgеmеnt Ltd) про дату, час та місце розгляду справи.

За наслідком розгляду заявленого клопотання, оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року зупинено провадження у справі № 910/6682/16 з метою повідомлення юридичної особи-нерезидента Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД (Нотіх Маnаgеmеnt Ltd) про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився та в апеляційній скарзі вказує на її необґрунтованість та вважає її такою, що спрямована на затягування розгляду господарської справи.

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів вбачає підстави для її задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що третьою особою-2 у даній справі є Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД, тобто юридична особа яка створена та діє за законодавством Британських Віргінських Островів та є нерезидентом, яка не має свого представництва на території України.

Згідно із ст. 28 ГПК України у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваної ухвали, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.11.2017 року від Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД (Нотіх Маnаgеmеnt Ltd) прибув представник ОСОБА_14, яка на підтвердження своїх повноважень надала довіреність.

Тобто, у справі № 910/6682/16 третя особа-2, юридична особа-нерезидент, приймає участь через представника за довіреністю, яка діє на території України, ОСОБА_14 Суд першої інстанції 30.11.2017 року перевірив наявність документів па підтвердження повноважень (довіреність) і допустив зазначену особу до участі у справі у якості представника Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД (Нотіх Маnаgеmеnt Ltd).

Разом з тим, незважаючи па прибуття у судове засідання представника Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД (Нотіх Маnаgеmеnt Ltd) ОСОБА_14, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції зупинив провадження у справі за клопотанням представника третьої особи-2 з метою повідомлення про судовий розгляд справи № 910/6682/16 третьої особи.

Судова колегія зазначає, що процесуальним законодавством визначено, що про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) повинна містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Статтею 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) господарський суд зупиняє провадження у справі у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземною суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд, приймаючи ухвалу про зупинення провадження у справі, виходив з того, що третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компанію Хотікс Менеджмент ЛТД необхідно повідомити про час та місце слухання даної справи шляхом звернення до уповноваженого органу з відповідним судовим дорученням на підставі ст. 2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року (далі - Конвенція) та ст. 125 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року).

Однак, зазначені висновки суду першої інстанції є помилковими, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як визначено статтею 124 цього ж Кодексу у старій редакції, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 125 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас, судова колегія зазначає, що згаданою нормою закону встановлено право суду, а не його обов'язок, у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатись до іноземного суду або іншого компетентною судовим дорученням.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією про вручення судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, яка застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Держава Україна приєдналася до цієї Конвенції 19.10.2000 року відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», яка набула чинності для України 01.12.2001 року.

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії (до складу якого у статусі заморських земель входять Британські Віргінські острови) підписало Конвенцію 10.12.1965 року, ратифікація (приєднання) була здійснена 17.11.1967 року, набрання чинності - 10.02.1969 року.

Згідно зі статтею 3 Конвенції 1965 року орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або йото копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції 1965 року Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: а) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

В свою чергу, статтею 10 Конвенції 1965 року передбачено, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: а) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, с) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Як вбачається з інформації, яка міститься на офіційній інтернет-сторінці Конвенції 1965 Велика Британія (до складу якої входять Британські Віргінські острови) не заперечує проти застосування ст. 10 (а) Конвенції.

Таким чином, враховуючи, що уряд Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції, висновок суду першої інстанції про необхідність повідомлення Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД про справу на підставі статті 2 Конвенції є безпідставним та таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм міжнародного та процесуального права України.

Отже, беручи до уваги вимоги статті 10 Конвенції, суд першої інстанції не обмежений у виборі способу передачі судових документів, що підлягають врученню за кордоном, зпереліку способів, визначених Конвенцією (у тому числі не обмежений у можливості надсилати судові документи юридичній особі-нерезиденту у порядку, визначеному у пункті «а» статті 10 Конвенції, а саме надсилати судові документи безпосередньо поштою на адресу юридичної особи-нерезидента).

Враховуючи можливість застосування статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого статтею 125 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) та пов'язане із цим зупинення провадження у справі, що призводить до невиправданого затягування розгляду справи і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2017 року у справі № 904/11885/16).

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків мас право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

У даному випадку необґрунтоване зупинення провадження у справі судом першої інстанції порушує положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положення якої є обов'язковими для врахування судом відповідно до ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за № 3477-1V (із подальшими змінами), адже зупинення провадження у справі призводить до затягування розгляду справи і вирішення судового спору по суті, а також перебування в стані невизначеності учасників процесу.

Разом з тим, згідно із п. 3.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуальною кодексу України судами першої інстанції» під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Таким чином, судова колегія вважає, що подання представником Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД, яка була присутня у цьому судовому засіданні 30.11.2017 року та яку було допущено судом першої інстанції до участі у справі, клопотання про повідомлення Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД про справу, по суті є дією, яка спрямована на затягування судового процесу

Згідно з п. 6 Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Як зазначено вище, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому ГПК України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Положення Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року застосовуються у випадку, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном; метою підписання вказаної Конвенції державами було бажання створити відповідні засоби, для того, щоб судові або несудові документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк.

Так, повідомлення юридичної особи-нерезидента у передбачений законодавством спосіб здійснюється саме з метою інформування останнього про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, заява Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД про залучення до участі у справі у якості третьої особи, пояснення по суті спору, а також клопотання про повідомлення юридичної особи-нерезидента Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД відповідно до положень ст. 125 ГПК України (у редакції до 15.12.2017 року) було подано представником ОСОБА_14 на підставі наявної у матеріалах справи довіреності, виданої 30.09.2016 року Компанією Хотікс Менеджмент ЛТД в особі директора ОСОБА_16 строком дії до 31.12.2017 року.

Відповідно до вказаної довіреності, Компанія Хотікс Менеджмент ЛТД призначила ОСОБА_10 та ОСОБА_14 бути представниками компанії для ведення від її імені всіх справ у всіх судах України, в тому числі, в господарських судах, апеляційних та касаційних судах, Верховному Суді України, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, тощо.

Будь-яких обмежень щодо представництва інтересів Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД довіреність не містить.

Крім того, в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчений переклад рішення від 14.02.2017 року про звільнення ОСОБА_16 з посади директора Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД на підставі листа про звільнення від 14.02.2017 року та про призначення новим директором Компанії ОСОБА_15 на підставі листа про погодження з призначенням на посаду Директора від 14.02.2017 року.

01.03.2017 року Компанією Хотікс Менеджмент ЛТД в особі директора ОСОБА_11 видано довіреність на ім'я ОСОБА_12, ОСОБА_13 та Мазарюка С.С. для представництва Компанії, строком дії до 01.03.2018 року, відповідно до якої останні уповноважені бути представниками компанії для ведення від її імені всіх справ у всіх судах України, в тому числі, в господарських судах, апеляційних та касаційних судах, Верховному Суді України, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, тощо.

Будь-яких обмежень щодо представництва інтересів Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД довіреність не містить.

Судом встановлено, що після залучення Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД до участі у справі ухвалою суду від 09.11.2017 року у якості третьої особи-2, її представник - ОСОБА_13 на підставі вищенаведеної довіреності ознайомився з матеріалами справи 17.11.2017 року, про що свідчить відмітка на відповідному клопотанні.

Більш того, відповідно до нотаріально посвідченого перекладу листа Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД за підписом Директора Компанії ОСОБА_15 від 07.11.2017 року, адресованого ОСОБА_10, Компанія повністю підтримує своїх представників, які діють на території України на підставі довіреностей від 01.03.2016 року, від 30.09.2016 року та від 01.03.2017 року та зазначає, що вказані вище довіреності Компанією не були відкликані та є чинними в межах термінів, зазначених в цих довіреностях.

Вищенаведені обставини, встановлені судом апеляційної інстанції та підтверджені матеріалами справи, свідчать про обізнаність як представників Компанії Хотікс Менеджмент ЛТД, так і керівництва даної особи-нерезидента про справу, у зв'язку із чим безпосереднє повідомлення юридичної особи про справу та про дату, час та місце розгляду цієї справи у відповідності до положень ст. 125 ГПК України (у редакції до 15.12.2017 року) і, як наслідок, зупинення з цією метою провадження у справі є безпідставним та необґрунтованим.

Судом першої інстанції, в свою чергу, під час прийняття оскаржуваної ухвали наведених обставин не враховано, чим порушено положення ст.ст. 22, 79 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, а відтак вказана ухвала підлягає скасуванню, а справа № 910/6682/16 - поверненню до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року у справі № 910/6682/16 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року у справі № 910/6682/16 скасувати.

3. Справу № 910/6682/16 направити до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 22.01.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

А.І. Мартюк