Постанова № 71717208, 17.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуСправа № 916/341/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009"

на рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року (головуючий суддя Д’яченко Т.Г., судді Никифорчук М.І., Волков Р.В.), вступну та резолютивну частину якого проголошено у судовому засіданні з 14:15 до 15:00 у м. Одесі, просп. Шевченка, 29

у справі №916/341/17

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009"

про стягнення 188 758, 74 грн.

ВСТАНОВИВ

У лютому 2017 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту) (далі – ДП "Адміністрація морських портів України") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" (далі – ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009") в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №КД-4761 від 26.12.2003 р. у розмірі 181 715,82 грн., пеню на суму 6365,85 грн. та 3% річних у розмірі 677,07 грн. на загальну суму 188 758,74 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. (головуючий суддя Д’яченко Т.Г., судді Никифорчук М.І., Волков Р.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" основну заборгованість у розмірі 165224 грн. 55 коп., пеню у розмірі 5774 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 619 грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2574 грн. 26 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на приписи ст.ст. 173, 175,193 Господарського Кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 1 ст. 626, п. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 762, п. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. у справі №916/1878/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р., визнано недійсною угоду від 29.09.2014 р. про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003 р. На виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. Державним підприємством "Адміністрація морський портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морський портів України”" (Адміністрація морського порту) та ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" 13 квітня 2016 року складено та підписано ОСОБА_1 прийому-передачі рухомого майна в оренду, що передається ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009", отже, з цього моменту, на думку суду першої інстанції, у відповідача виникло зобов’язання щодо сплати орендної плати за користування об’єктом оренди, відповідно до умов укладеного договору.

Судом першої інстанції відзначено, що у зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов’язань щодо сплати орендної плати, позивачем заявлено до стягнення основний борг: за жовтень 2016 ріку, за листопад 2016 ріку та за грудень 2016 року. Розрахунок основного боргу, за твердженням місцевого господарського суду, позивачем проведено відповідно до умов договору, з урахуванням додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р.

Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що у судовому порядку було визнано недійною додаткову угоду № КД-4761/3 від 01.07.2010 р. до договору оренди державного рухомого майна №КД-4761 від 26.12.2003р. та додаток № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р., які визначали розмір орендної плати, то, наразі, діючими є положеннями, що були обумовлені сторонами при укладенні договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., зокрема, п. 3.1. вказаного договору. З урахуванням викладеного, судом було самостійно перераховано розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати, з урахуванням положень п. 3.1. Договору від 26.12.2003 р., які викладені сторонами при укладанні договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. Так, місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до п. 3.1. договору оренди сторонами було погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року. Орендна плата за базовий (липень 2003 року) місяць оренди визначається у відповідності з Методикою, Звітом експертної оцінки і складає 9775,64 грн. (без урахування ПДВ). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за період з липня 2013 року до дати укладання цього договору. Судом першої інстанції було скориговано суму орендної плати за перший місяць та визначено, що вона становить 10118, 40 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Також, місцевим господарським судом зазначено, що при здійсненні визначення розміру орендної плати ним було враховано умови п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" де визначено, що зупинено на 2016 рік дію норми статті Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати. Отже, відповідно до вищевикладеного, за твердженням суду першої інстанції, розмір орендної плати, з урахуванням ПДВ, за жовтень 2016 року становить - 55074,85 грн., за листопад 2016р. становить - 55074,85 грн. та за грудень 2016р. становить - 55074,85 грн. Відповідно до такого розрахунку суду, за визначений позивачем період, за ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" рахується борг зі сплати орендної плати у загальному розмірі 165224,55 грн.

Крім того судом першої інстанції було зазначено, що у зв’язку із невірним визначенням позивачем суми основного боргу, судом було здійснено власний розрахунок пені та трьох відсотків річних відповідно до якого загальний розмір пені, якій підлягає стягненню з відповідача становить грошову суму у розмірі 5774,06 грн., а загальний розмір 3% річних, якій підлягає стягненню з відповідача становить грошову суму у розмірі 619,31 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" (Адміністрація морського порту) зі стягненням з ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" 165224,55 грн. основного боргу, 5774,06 грн. пені та 619,31 грн. 3% річних.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулись Державне підприємство "Адміністрація морський портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" (Адміністрація морського порту) та ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009".

ДП "Адміністрація морських портів України" в своїй апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Одеської області в частині незадоволених позовних вимог Адміністрації скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" про стягнення заборгованості, пені та 3% річних на загальну суму 188 758,74 грн. у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення господарського суду Адміністрація не вважає в повній мірі законним та обґрунтованим, таким, що винесене із повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та вважає винесеним з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим воно підлягає частковому скасуванню на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.

Так, апелянт зазначає, що у зв’язку з тим, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 р. у справі № 916/3628/16 скасовано рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2017 р. та, зокрема, визнано недійсною додаткову угоду № КД-4761/3 від 01.07.2010 р. до договору № КД-4761 від 26.12.2003 р. та додаток № 1 "Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП "Одеський морський торговельний порт" до додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р., господарським судом при здійсненні власного розрахунку ціни позову (у тому числі розміру заборгованості за жовтень-грудень 2016 р. за договором № КД-4761 від 26.12.2003 р. було помилково (невірної застосовано орендну ставку у 10 % (закріплену у первісній редакції договору № КД-4761 від 26.12.2003 р., що в свою чергу призвело до невірного визначення судом розміру заборгованості за жовтень-грудень 2016 р. за договором № КД-4761 від 26.12.2003 р. та, як наслідок, невірного розміру штрафних санкцій та відсотків річних. Адже, за твердженням апелянта, господарським судом першої інстанції не було взято до уваги, що правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України відповідно. Так, скаржник відзначає, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином. за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору. Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами, ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення, на думку апелянта, не застосовуються.

Посилаючись на приписи 3 статті 207 ГК України, п.2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" скаржник зазначає, що визнавши додаткову угоду до договору оренди недійсною, товариство позбавлено можливості повернути те, що він одержав від адміністрації на виконання договору, а саме вже здійснене користування об'єктом оренди (з урахуванням додаткової угоди та орендної ставки 11%). У зв’язку з чим, зобов'язання за цією додатковою угодою, зокрема, зобов’язання ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" щодо сплати орендної плати з урахуванням орендної ставки 11 %, припиняються лише на майбутнє - з моменту набрання постанови законної сили.

На підставі викладеного, апелянт вважає, що господарський суд Одеської області неправомірно застосував при розрахунку суми заборгованості з орендної плати за жовтень-грудень 2016 р. орендну ставку у 10%, адже висновки Одеського апеляційного господарського суду, що викладені у постанові від 19.07.2017 р. у справі № 916/3628/16, про визнання додаткової угоди недійсною не породжують правових наслідків для даної справи, предметом якої с стягнення заборгованості за жовтень - грудень 2016 р.

Натомість, за твердженням апелянта, з урахуванням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2003 р.) - 9 775,64 грн. Розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Отже, як стверджує апелянт, сторони визначили, що базовим місяцем оренди є липень 2003 року і розмір орендної плати за цей базовий місяць оренди складає 9 775,64 грн. без ПДВ, відповідно розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Згідно з п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" призупинено на 2016 рік дію норми ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати. Так, на думку апелянта, розмір орендної плати за базовий місяць оренди складає 9 775,64 грн. без ПДВ, відповідно, корегуючи цей розмір орендної плати на індекси інфляції: 2,3767 (серпня 2003 року по травень 2010 року включно) та 1,9750 (з червня 2010 року по грудень 2015 року включно) з урахуванням орендної ставки 11%, розмір місячної орендної плати (за жовтень – грудень 2016 р.) з ПДВ за договором становить 60 574,94 грн.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що сума основного боргу за позовом - сума орендної плати, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача за договором, визначена адміністрацією в позові вірно та становить 181 715,82 грн. У зв’язку із чим, на думку скаржника, адміністрацією було вірно здійснено розрахунок штрафних санкцій та відсотків річних та, відповідно, правомірно заявлено до стягненню з товариства пеню у розмірі 6 365,85 грн. та 3 % річних у розмірі 677,07 грн.

Таким чином, за твердженням скаржника, господарський суд Одеської області, приймаючи рішення у справі 10.10.2017 р., неправомірно та безпідставно лише частково задовольнив позовні вимоги адміністрації та відмовив у задоволенні решти позовних вимог скаржника, що призвело до порушення законних прав та інтересів адміністрації.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 прийнято до провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" (Адміністрація морського порту) на рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі №916/341/17 колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

28.11.2017 Одеським апеляційним господарським судом отримано апеляційну скаргу ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" на рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі №916/341/17, яку ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 прийнято до провадження та призначено до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" (Адміністрація морського порту) колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" в своїй апеляційній скарзі просить скасувати повністю рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. у справі №916/341/17 і прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених ним вимог повністю з підстав передбачених ч.1 ст.104 ГПК України.

Апелянт зазначає, що оскаржуваним рішенням скаржник не згоден і вважає його таким, що, відповідно до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, підлягає скасування повністю і прийняття нового рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених ним вимог з підстав передбачених ч.1 ст.104 ГПК України, а саме у зв’язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, недоведеністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанцій обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

За твердженням скаржника, судом першої інстанції не з’ясовано обставин щодо відсутності у позивача права на позов, враховуючи недоведеність останнім належними доказами набуття майнових прав за договором від ДП «Одеський морський торговельний порт», з яким й було укладено договір оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р., відсутності доказів поновлення договору №КД-4761 від 26.12.2003 р. після його розірвання, тобто з дати підписання акту приймання-передачі (повернення) рухомого майна та виникнення з цього часу договірних відносин з позивача з відповідачем за договором №КД-4761 від 26.12.2003 р., виникнення у скаржника переплати за договором, внаслідок незаконного отримання позивачем надлишкових платежів на умовах недійсної додаткової угоди №КД- 4761/3 від 01.07.2010 р. внаслідок незаконного збільшення розміру щомісячної орендної плати в період з 01.07.2010 по 29.09.2014, тобто протягом більше 4 років, відповідності майна переданого скаржнику 13.04.2016 р. на підставі ОСОБА_1 приймання-передачі вимогам безпеки мореплавства та взагалі підтвердження можливості його використання на умовах Договору та технічної можливості використання скаржником у спірний період, тобто з жовтня 2016 р. по грудень 2016 р. (включно), орендованого за Договором майна за цільовим призначенням та на умовах п. 1.1. Договору

До того ж, за твердженням апелянта судом першої інстанції, під час вирішення справи №916/341/17 помилково застосовано положення ст.173 Господарського кодексу України щодо господарських зобов'язань, до спірних позадоговірних правовідносин що виникли у спірний період з жовтня 2016 по грудень 2016 та пов’язані з набуттям і збереженням відповідачем майна без достатньої правової підстави, які виникли в наслідок передачі скаржнику 13.04.2016 майна на підставі ОСОБА_1 прийому-передачі до Договору, який станом на 13.04.2016 було достроково розірвано і його дію припинено внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а поновлення його дії на умовах Договору стало неможливим внаслідок відсутності вступу скаржника у користування орендованим майном.

Таким чином, скаржник вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. у справі № 916/341/17 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому судом неповно з’ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, та не зроблено висновків по суті заявлених скаржником заперечень, а тому рішення суду від 10.10.2017 р. не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним, необґрунтованим, і таким, що відповідно до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, підлягає скасування повністю із прийняттям нового рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених ним вимог повністю з підстав передбачених ч.1 ст.104 ГПК.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" на рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. у справі №916/341/17 прийнято до провадження та призначено її до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 р. розгляд справи за клопотанням ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" було відкладено на 11.12.2017 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 р. задоволено клопотання представника ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду справи до 17.01.2018 р., відкладено розгляд апеляційної скарги на 10.01.2018 р.

У судовому засіданні від 10.01.2018 р. оголошено перерву до 17.01.2018 р. та ухвалою від 10.01.2018 р. повідомлено Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) про розгляд справи №916/341/17 17.01.2018 р. о 16:00 год.

У судове засідання від 17.01.2018 р. представники учасників справи не з’явились.

17.01.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано клопотання від засновника ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" ОСОБА_2 в якому останній просить перенести слухання справи №916/341/17 призначене на 17.01.2018 р. та приєднати до матеріалів справи подану їм апеляційну скаргу. Своє клопотання останній обґрунтовує тим, що не згоден із рішенням господарського суду Одеської області, а тому через канцелярію господарського суду подав апеляційну скаргу на означене рішення.

Означене клопотання колегією суддів відхилено, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з таких підстав, як неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Колегія суддів відзначає, що у даному випадку наведені заявником обставини щодо перенесення розгляду справи не є такими, що унеможливлюють розгляд справи та є підставою для відкладення розгляду справи.

До того ж, ч.3 ст.202 ГПК України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

З наявних матеріалів справи вбачається, що провадження у справі №916/341/17 порушено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. Ухвалами від 29.11.2017 р. та 11.12.2017 р. розгляд справи відкладався. До того ж, ухвалою від 11.12.2017 р. за клопотанням ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" було продовжено строк розгляду справи до 17.01.2018 р.

Отже, враховуючи граничний строк розгляду справи, а саме 17.01.2018 р., перенесення розгляду справи про яке клопоче заявник призведе до порушення процесуальних строків визначених ГПК України.

До того ж колегія суддів зауважує, що у судовому засіданні від 10.01.2018 р. був присутній представник ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009", а саме керівник ОСОБА_2, який під розписку був повідомлений про дату та час наступного судового засідання, яке було призначено на 17.01.2018 р.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що станом на 17.01.2018 р. скарга, яка зазначена заявником у клопотання про перенесення розгляду справи, Одеським апеляційним господарським судом не отримана.

Враховуючи наведене судова колегія не вбачає підстав для перенесення розгляду справи №916/341/17.

17.01.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано клопотання ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" про витребування доказів набуття позивачем майна та майнових прав за договором оренди державного рухомого майна №КД-4761 від 26.12.2003 р. в якому останнє просить витребувати у ДП "Адміністрація морських портів України" засвідчені у встановленому законом порядку копії складених та затверджених органом управління, яким є Міністерство інфраструктури України, після прийняття рішення про реорганізацію державних підприємств морського транспорту шляхом виділу об’єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов’язків стосовно них та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. №133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163 на підставі яких проведено державну реєстрацію 27.05.2013 ДП "Адміністрація морських портів України", а саме рецензії оцінки майна та майнових прав станом на 31.03.2013 р. державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, як то передбачено п.5.4. наказу №163, розподільчі баланси станом на 31.03.2013 р. державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, розроблених на виконання п.2 наказу Міністерства інфраструктури України від 08.02.2013 р. №80 «Щодо забезпечення проведення реорганізації державних підприємств морського транспорту», як то передбачено п.5.4. наказу №163, звіти комісій з проведення реорганізації державних підприємств морського транспорту, розроблених на виконання п.2 наказу Міністерства інфраструктури України від 08.02.2013 р. №80 «Щодо забезпечення проведення реорганізації державних підприємств морського транспорту» та поданих 24.05.2013 для їх затвердження до Міністерства, як то передбачено п.5.4. наказу №163.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач з посиланням на ст.ст. 512, 104-107, 1216 ЦК України та постанови Вищого господарського суду України від 02.04.2014 р. у справі №909/936/13 та від 13.10.2016 р. у справі №915/288/16 зазначає, що виходячи з наведених положень законодавства України і правової позиції Вищого господарського суду України, та враховуючи не надання ДП «АМПУ» розподільчого балансу складеного у відповідності до вимог Закону, у відповідача відсутні підстави вважати позивача правонаступником ДП «ОМТП» та стороною договору оренди державного нерухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005 р., а відтак взагалі відсутні підстави вважати, що договірні відносини які виникли між ДП «ОМТП» і ТОВ «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА-2009» жодним чином впливають на права та обов’язки ДП «АМПУ», яке взагалі не є стороною договору №КД-7786 від 01.09.2005 р., тим більш відсутні підстави вважати, що відповідач має сплачувати на користь ДП «АМПУ» заборгованість за договором №КД-7786 від 01.09.2005 р., набуття майнових прав останнім щодо якого не підтверджено певними засобами доказування, як то передбачено ст.34 ГПК України. До того ж, за твердженням відповідача, ДП «АМПУ» не надано суду актів приймання-передачі майна, майнових прав та зобов’язань на об’єкти державного майна, що перебувають у відповідача в оренді згідно договору №КД-7786 від 01.09.2005 р. складених у формі, яку затверджено в порядку передбаченому чинним законодавством.

Колегією суддів означене клопотання відхилено, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 ГПК України (у редакції до 15.12.2017 р.) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Статтею 81 ГПК України (у редакції з 15.12.2017 р.) визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Разом з цим судова колегія зазначає, що звертаючись із клопотанням про витребування доказів ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" не наведено причин неможливості отримати такі докази самостійно, не зазначено обставин, які можуть підтвердити такі докази, або аргументів, які вони можуть спростувати, а також не наведено заходів, яких відповідач вжив для отримання таких доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

До того ж колегія суддів зауважує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" не зверталось до суду з клопотанням про витребування доказів та останні не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Не заявлялось таке клопотання й під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, який тривав на протязі двох місяців з моменту порушення провадження у справі, та заявлено відповідачем лише 17.01.2018 р.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає необґрунтованим клопотання ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" про витребування документів у зв’язку з чим відхиляє останнє.

17.01.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано клопотання ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" про призначення судової економічної експертизи документів про економічну діяльність підприємств і організацій в якій останнє просить призначити по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21), для чого направити матеріали справи № 916/341/17. На вирішення судової економічної експертизи поставити наступні питання: 1) чи підтверджується документально обґрунтованість розрахунку заборгованості, що міститься у позовній заяві щодо нарахування Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії суми заборгованості за оренду державного рухомого майна згідно умов договору оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р. за період з жовтня 2016 р. по грудень 2016 р.; 2) чи підтверджується документально обґрунтованість заборгованості за оренду державного рухомого майна за період з жовтня 2016 р. до грудень 2016 р. згідно умов договору оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р.; 3) якщо подані позивачем у судову справу розрахунки заборгованості за оренду державного рухомого майна за період з жовтня 2016 р. до грудень 2016 р. проведені невірно і не відповідають умовам договору оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р. чи проведені з помилками, то навести правильний та обґрунтований розрахунок за спірний період з визначенням суми заборгованості за оренду державного рухомого майна за період з жовтня 2016 р. до грудень 2016 р. згідно умов договору оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р. Зобов'язати сторони на вимогу експерта вчинити дії необхідні для проведення судової економічної експертизи. Витрати по проведенню експертизи покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА-2009».

Своє клопотання заявник обґрунтовує тим, що предметом доказування у даному спорі, а відтак і доведенню належним і допустимими доказами підлягає документальне підтвердження відповідності розміру орендної плати, що нарахований позивачем і заявлений у позові, тому розмір орендної плати, що є зафіксованим і узгодженим сторонами у договорі оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р.. який рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2015 р. у справі №916/1878/15 визнаний таким, що є чинним з підстав визнання недійсною додаткової угоди від 29.09.2014 р. про дострокове розірвання договору оренди № КД-4761 від 26.12.2003 р.. а також узгодженість розрахунків позивача з істотними умовами цього договору, вимогам і положенням норм чинного законодавства України. Заявник також зазначає, що із заявлених позивачем вимог вбачається, що ті обставини на які посилається позивач, не можуть бути доведені сторонами за допомогою інших засобів доказування, оскільки вирішення питання про ці обставини, їх наявність чи відсутність належить до сфери спеціальних, та належать до кола питань, що вирішуються економічною експертизою, яка включає в себе дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій, встановлення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів та інше.

Судовою колегією означене клопотання ТОВ ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" відхилено, з наступних підстав.

Так, статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас за приписами статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності умов, зокрема, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Колегія суддів відзначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстав для призначення та проведення судової експертизи з мотивів зазначених відповідачем не вбачається, оскільки визначення розміру заборгованості з орендної плати, що виникла на підставі укладеного між сторонами договору, за наявними у матеріалах справи належними доказами, не потребує спеціальних знань у сфері іншій ніж право.

17.01.2018 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано від ТОВ «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА-2009» відзив на апеляційну скаргу ДП «АМПУ» в якому останнє з підстав зазначених в означеному відзиві просить апеляційну скаргу ДП «АМПУ» на рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. у справі №916/341/17 залишити без задоволення та скасувати повністю рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. у справі №916/341/17 і прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених ним вимог з підстав передбачених ч.1 ст. 104 ГПК України.

У судових засіданнях від 29.11.2017 р. та 11.12.2017 р. представник ДП «АМПУ» підтримав вимоги за своєю апеляційною скаргою та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА-2009».

Представники ТОВ «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА-2009» надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з апеляційною скаргою ДП «АМПУ» та підтримали вимоги за своєю апеляційною скаргою.

У судове засідання від 17.01.2018 р. представники учасників справи не з’явились.

Відповідно до ч.4 ст. 240 ГПК України, у зв’язку із нез’явленням у судове засідання представників учасників справи, вступну та резолютивну частини постанови складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши у попередніх судових засіданнях представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ТОВ «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА-2009» та ДП «АМПУ» не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи 26.12.2003 р. між ДП „Одеський морський торговельний порт” (орендодавець в особі начальника порту ОСОБА_1Ю.) та ТОВ „Морський клуб „ТЦФ” (орендар в особі директора ОСОБА_3В.) був укладений договір оренди державного рухомого майна № КД-4761 (далі – договір), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування рухоме майно згідно додатку № 1 до цього договору, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно використовується для надання послуг по сервісному обслуговуванню моторних катерів та яхт. Вартість майна щодо експертної оцінки на 09.07.2003 становить 1173077,00 грн.

Додатком №1 до Договору визначено перелік рухомого майна, що передається в оренду, а саме: гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.); 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.), з метою надання послуг по сервісному обслуговуванню моторних катерів та яхт.

У відповідності до п.п. 2.1. - 2.3. договору, вступ Орендаря у користування майном настає після підписання сторонами Договору та Акту приймання-передачі вказаного майна (Додаток №2), що є невід’ємною частиною договору. Передача майна в оренду не спричиняє передачі Орендодавцю права власності на це майна. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди, визначеного у відповідності з цим договором. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті експертної оцінки цього майна, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. У разі розірвання цього договору майно повертається Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання ОСОБА_4 приймання-передачі про повернення майна.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 № 786. Орендна плата за базовий (липень 2003) місяць оренди визначена у відповідності з Методикою, Звітом експертної оцінки і складає 9775,64 грн. (без урахування ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за період з липня 2003 року до дати укладання цього договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та у інших випадках, передбачених законодавством України. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що Орендар зобов’язується використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та умовами цього Договору. Своєчасно та в повному обсязі вносити Орендодавцю плату.

Згідно з п. 7.1. договору Орендодавець зобов’язується передати Орендарю в оренду державне рухоме майно згідно з розділом 1 цього договору по ОСОБА_4 приймання-передачі майна згідно чинного законодавства України.

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань згідно з цим Договором оренди Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором (п. 9.1. договору).

У відповідності до п. 10.1., 10.5. цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2006. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На виконання умов договору, 01.01.2004 між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт прийому-передачі рухомого майна, що передається в оренду ТОВ „Морський клуб „ТЦФ” (договір оренди №КД-4761) у відповідності до якого орендарю передано гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.); 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.).

Додатковою угодою від 01.12.2008 № КД-4761/1 до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. у зв’язку з перереєстрацією та зміною назви орендаря, сторони дійшли згоди внести зміни у договір оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р., а саме визначивши у преамбулі орендодавцем «Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», а товариство з обмеженою відповідальність «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» орендарем. А також у розділі 11 договору змінено реквізити орендаря.

Додатковою угодою від 01.01.2010 р. № КД-4761/02 до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. у зв’язку зі зміною назви орендаря, сторони дійшли згоди внести зміни у договір оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р., а саме визначивши у преамбулі орендодавцем «Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт», а товариство з обмеженою відповідальність «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» орендарем. А також у розділі 11 договору змінено реквізити орендаря.

01.07.2010 р. орендодавець та орендар уклали додаткову угоду № КД-4761/3 до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., якою сторони погодили внести зміни, зокрема, до п.п. 3.1., 10.1. договору, виклавши їх у наступній редакції: « 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 зі змінами та доповненнями та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2010 року): 25557,80 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім гривень 80 копійок) гривень, виходячи з орендної ставки 11% (розрахунок орендної плати є додатком № 1 до цієї додаткової угоди). Сума вказана без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до діючого законодавства України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць (травень 2010 року) на індекси інфляції від базового до першого включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць». « 10.1. Цей договір набуває чинності з дати підписання цього договору, акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2015 року». Розрахунок орендної плати до договору оренди рухомого майна №КД-4761 від 26.12.2003 р. вважати таким, що втратив чинність.

Додатковою угодою від 13.06.2013 р. №КД-4761/4 до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. у зв’язку з реорганізацією орендодавця та переходом прав та обов’язків за цим договором до правонаступника – позивача, сторони дійшли згоди внести зміни у договір оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р., а саме визначивши у преамбулі орендодавцем «Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», а товариство з обмеженою відповідальність «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» орендарем, а також змінено реквізити орендодавця.

29.09.2014 між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» було укладено угоду про розірвання договору №КД-4761 від 26.12.2003 р. відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір №КД-4761 від 26.12.2003 р.

29.09.2014 відповідач повернув позивачу з орендного користування майно за переліком, а саме гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.); 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.), що підтверджується актом прийому-передачі від 29.09.2014 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. у справі №916/1878/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р., визнано недійсною угоду від 29.09.2014 р. про розірвання договору №КД-4761 від 26.12.2003 р.

13.04.2016 р. між сторонами був підписаний акт передачі-прийому рухомого майна, що передається ТОВ «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» (договір оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р. зі змінами) відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв майно, а саме гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.); 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.).

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що починаючи з 13.04.2016 р. у відповідача виникло зобов’язання щодо сплати орендної плати за договором. Під час здійснення розрахунку орендної плати, позивач керувався незалежною оцінкою майна, яка була здійснена у минулому, а саме вартістю майна у сумі 1173077,00 грн. та додатковою угодою №КД-4761/3 від 01.07.2010 р., якою сторонами було встановлено орендну ставку у розмірі 11%. Як стверджує позивач, з боку відповідача належним чином не виконувались зобов’язання за умовами укладеного договору щодо своєчасної сплати орендної плати, у зв’язку з чим за відповідачем за жовтень, листопад та грудень 2016 року рахується заборгованість з орендної плати у розмірі 181715,82 грн., яка не сплачена відповідачем.

Також, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди державного рухомого майна №КД-4761 від 26.12.2003 р. позивачем нараховано відповідачеві пеню у сумі 6365,85 грн. та 3% річних у сумі 677,07 грн. за порушення зобов'язання зі сплати орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2016 року.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, у зв’язку з тим, що позивачем розрахунок основної заборгованості було здійснено з урахуванням додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р., яка у судовому порядку визнана недійсною, а тому, місцевим господарським судом визнано діючими положення, що були обумовлені сторонами при укладенні договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., зокрема, п. 3.1. вказаного договору та здійснено власний розрахунок основної заборгованості з урахуванням означених положень, та з урахуванням наведеного здійснено й перерахунок штрафних санкцій.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 26.12.2003 р. між сторонами був укладений договір оренди державного рухомого майна № КД-4761 (з наступними змінами), за яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування рухоме майно для надання послуг по сервісному обслуговуванню моторних катерів та яхт.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 8 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що відносини оренди об'єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про морські порти України".

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Розмір орендної плати та порядок її обчислення визначено сторонами у п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору, зокрема, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 № 786. Орендна плата за базовий (липень 2003) місяць оренди визначена у відповідності з Методикою, Звітом експертної оцінки і складає 9775,64 грн. (без урахування ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до чинного законодавства. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за період з липня 2003 року до дати укладання цього договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно до п. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

13.04.2016 р. між сторонами був підписаний акт передачі-прийому рухомого майна, що передається ТОВ «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» (договір оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р. зі змінами) відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв майно, а саме гребінкові яхт-пірси з колонками для подачі води та електроенергії (16 од.), пальчикові яхт-пірси (16 од.); 1/5 частина основних понтонів з комунікаціями для подачі води та електроенергії (2 частини по 5 понтонів (всього 10 од.).

Отже наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №КД-4761 від 26.12.2003 р. позивачем було передано відповідачеві у користування майно. Разом з цим, відповідачем у порушення умов договору не виконано свого обов’язку щодо сплати орендної плати за цим договором, зокрема, за заявлені позивачем місяці жовтень, листопад та грудень 2016 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно та з урахуванням п. 3.1. договору визначено розмір орендної плати за спірний період та встановлено, що розмір орендної плати, з урахуванням ПДВ, за жовтень 2016 року становить - 55074,85 грн., за листопад 2016 р. становить - 55074,85 грн. та за грудень 2016 р. становить - 55074,85 грн., що загалом складає 165224,55 грн.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги розрахунок заборгованості, що був здійснений позивачем, з наступних підстав.

Так з позовної заяви та розрахунків наведених в ній вбачається, що ДП "Адміністрація морських портів України" розраховано заборгованість з орендної плати здійснено відповідно до умов договору, з урахуванням додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р., якою сторонами було встановлено орендну ставку у розмірі 11%.

Разом з цим судова колегія зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області по справі №916/3628/16 від 30.03.2017 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсною, зокрема, додаткової угоди до договору оренди державного майна №КД-4761 від 26.12.2003 р., яка була підписана директором ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009” ОСОБА_5 01.07.2010 р. та додатку №1 до цієї додаткової угоди відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №916/3628/16 від 19.07.2017 р. рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2017 р. по справі №916/3628/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсною, зокрема, додаткову угоду №КД-4761/3 від 01.07.2010 р. до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. та додаток № 1 “Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт” до додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р.

Отже, у зв’язку з визнанням недійсною додаткової угоди №КД-4761/3 від 01.07.2010 р. до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., якою було визначено розмір орендної плати, що був відмінним від ставок визначених договором та на підставі якої позивачем було розраховано заборгованість за спірний період, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано здійснено розрахунок заборгованості у відповідності до діючих положень договору, що були погоджені сторонами при укладенні договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р., зокрема, п. 3.1. вказаного договору.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника ДП "Адміністрація морських портів України" на те, що визнавши додаткову угоду до договору оренди недійсною, товариство позбавлено можливості повернути те, що він одержав від адміністрації на виконання договору, а саме вже здійснене користування об'єктом оренди (з урахуванням додаткової угоди та орендної ставки 11%), у зв’язку з чим, зобов'язання за цією додатковою угодою, зокрема, зобов’язання ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" щодо сплати орендної плати з урахуванням орендної ставки 11 %, припиняються лише на майбутнє - з моменту набрання постанови законної сили, у зв’язку з наступним.

Згідно з ч.3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У відповідності до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, у зв’язку із прийняттям постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі №916/3628/16 від 19.07.2017 р., якою, зокрема, визнано недійною додаткову угоду №КД-4761/3 від 01.07.2010 р. до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. та додаток № 1 “Розрахунок плати за оренду державного рухомого майна, що знаходиться на балансі ДП “Одеський морський торговельний порт” до додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р., означена додаткова угода вважається недійсною з моменту її вчинення, а саме з 01.07.2010 р.

Посилання ДП "Адміністрація морських портів України" на те, що зобов'язання за цією додатковою угодою, зокрема, зобов’язання ТОВ "ЯХТ-КЛУБ "ОДЕСА-2009" щодо сплати орендної плати з урахуванням орендної ставки 11 %, припиняються лише на майбутнє - з моменту набрання постанови законної сили колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за приписами ч.2 ст.236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Разом з цим, в додатковій угоді №КД-4761/3 від 01.07.2010 р., що була визнана судом недійсною не було визначено жодних прав та обов’язків сторін щодо користування орендованим майном. Означеною додатковою угодою було лише внесено зміни до п.п. 3.1., 10.1. договору, які визначають порядок сплати та розмір орендної плати та строк дії договору.

Не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів й посилання ДП "Адміністрація морських портів України" на те, що постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року скасовано повністю, а рішення господарського суду Одеської області від 30.03.2017 року у справі №916/3628/16 залишено без змін, як на підставу необґрунтованого неврахуванням судом першої інстанції при здійснені розрахунку заборгованості з орендної плати додаткової угоди №КД-4761/3 від 01.07.2010 р., оскільки, станом на час винесення оскаржуваного судового рішення від 10.10.2017 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року, якою означену додаткову угоду визнано недійсною набрала законної сили та була чинною, отже у суду першої інстанції не було підстав для врахування, при винесенні оскаржуваного рішення, постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2017 р., яку прийнято після ухвалення оскаржуваного рішення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Статтями 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до преамбули 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням періоду прострочення та розміру заборгованості позивачем пр. зверненні із позовом до суду першої інстанції було нараховано відповідачеві 3 проценти річних в сумі 677,07 грн. та пеню у розмірі 6365,85 грн., розрахунок яких було здійснено на суму заборгованості, яка визначена відповідно до умов договору, з урахуванням додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що надані позивачем розрахунки 3 процентів річних та пені мають помилки, оскільки при здійсненні останніх позивачем не було взято до уваги, що додаткова угода угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р., якою було визначено інший порядок та розмір орендної плати, була визнано у судовому порядку недійсною. За таких обставин, за з урахуванням здійснення судом першої інстанції власного, вірного розрахунку розмірі орендної плати за спірний період з урахуванням умов договору № КД-4761 від 26.12.2003 р. у первинній редакції, колегія суддів вважає, що здійснений судом першої інстанції розрахунок трьох процентів річних та пені є арифметично вірним та таким, що здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства та складає 619 грн. 31 коп.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивач не є правонаступником ДП „Одеський морський торговельний порт”, а відповідно й стороною договору №КД-4761/3 від 01.07.2010 р., з наступних підстав.

На підставі Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. "№133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. №163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" здійснено реорганізацію державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об’єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов’язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворено внаслідок виділу державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Згідно п. 3.2. Статуту Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” підприємство утворене шляхом виділу з реорганізованих державних підприємств, стратегічних об’єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов’язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів (роздільних актів (балансів) та є правонаступником реорганізованих державних підприємств у частині майна, прав та обов’язків відповідно до розподільчих балансів (роздільних актів (балансів) та актів приймання-передачі.

В п.3.2. Статуту наявний перелік реорганізованих державних підприємств в якому, зокрема значиться й Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт".

На виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. №163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства" було складено розподільчий баланс ДП «Одеський морський торговельний порт» та ДП «Адміністрація морських портів України» станом на 13.06.2013 р. (т.1, а.с. 160-162).

Відповідно до актів приймання-передачі від 13.06.2013 р. від ДП «Одеський морський торговельний порт» до ДП «Адміністрація морських портів України» передано майно, майнові права та зобов’язання , у тому числі й за договором №КД-4761 від 26.12.2003 р. (т.1, а.с. 172).

Отже, майно, яке було передано в оренду відповідачеві на підставі договору № КД-4761 від 26.12.2003 р. знаходиться на балансі позивача.

До того ж, додатковою угодою від 13.06.2013 р. №КД-4761/4 до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. у зв’язку з реорганізацією орендодавця та переходом прав та обов’язків за цим договором до правонаступника – позивача, сторони дійшли згоди внести зміни у договір оренди №КД-4761 від 26.12.2003 р., а саме визначивши у преамбулі орендодавцем Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (т.1, а.с. 25).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ДП «Адміністрація морських портів України» є правонаступником майнових прав ДП «Одеський морський торговельний порт», у тому числі й за договором № КД-4761 від 26.12.2003 р.

Не є обґрунтованими й посилання ТОВ „ЯХТ КЛУБ „ОДЕСА-2009” на те, що в матеріалах справи відсутні докази поновлення договору № КД-4761 від 26.12.2003 р., після визнання недійсною судом додаткової угоди про розірвання договору № КД-4761 від 26.12.2003 р., з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2014 між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» було укладено угоду про розірвання договору №КД-4761 від 26.12.2003 р. відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір №КД-4761 від 26.12.2003 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. у справі №916/1878/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р., визнано недійсною угоду від 29.09.2014 р. про розірвання договору №КД-4761 від 26.12.2003 р.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 291 ГК України визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Пунктом 10.1. договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2006 р.

Додатковою угодою № КД-4761/3 від 01.07.2010 р. внесено зміни до п.10.1 договору, зокрема визначено, що цей договір набуває чинності з дати підписання цього договору, акту приймання-передачі та діє до 31 грудня 2015 року. Разом з цим, постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі №916/3628/16 від 19.07.2017 р. означена додаткова угода №КД-4761/3 від 01.07.2010 р. до договору оренди державного рухомого майна № КД-4761 від 26.12.2003 р. визнана недійною.

У відповідності до п. 10.5. у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Пунктом 10.7. договору визначено, що чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у разі невиконання орендарем вимог п.5.6. договору, загибелі об’єкта оренди, банкрутства орендаря, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду, інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Колегія суддів відзначає, що наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано належних доказів, які б свідчили про те, що будь-яка зі сторін протягом місяця після закінчення строку дії договору заявляла про його припинення або зміну.

Будь-яких інших умов щодо продовження дії договору, сторонами не визначено, зокрема й щодо укладення додаткових угод про поновлення договору або наявності майна у користуванні.

За таких обставин посилання відповідача на припинення дії договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та неможливість його поновлення внаслідок відсутності вступу скаржника у користування орендованим майном, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними приписами чинного законодавства України.

Посилання ТОВ «ЯХТ-КЛУБ «ОДЕСА-2009» на не дослідження судом першої інстанції обставин щодо виникнення у скаржника переплати за договором, внаслідок незаконного отримання позивачем надлишкових платежів на умовах недійсної додаткової угоди № КД-4761/3 від 01.07.2010 р. внаслідок незаконного збільшення розміру щомісячної орендної плати в період з 01.07.2010 по 29.09.2014, тобто протягом більше 4 років та відповідності майна переданого скаржнику 13.04.2016 р. на підставі ОСОБА_4 приймання-передачі вимогам безпеки мореплавства та взагалі підтвердження можливості його використання на умовах Договору, а також технічної можливості використання скаржником у спірний період, тобто з жовтня 2016 р. по грудень 2016 р. (включно), орендованого за Договором майна за цільовим призначенням та на умовах п. 1.1. Договору, колегією суддів відхиляються, оскільки у відповідності до приписі ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Разом з цим, колегія суддів відзначає, що апелянтом не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності переплати за договором № КД-4761/3 від 01.07.2010 р., а також розрахунків, які б свідчили про переплату. Не надано скаржником й доказів невідповідності переданого за договором майна вимогам безпеки мореплавства та неможливості його використання на умовах договору.

Отже, наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи, які зазначались вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2017 р. у справі №916/341/17 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 22.01.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.