Постанова № 71717161, 16.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа№ 925/1170/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

від позивача: Буштуєв А.С. довіреність № 04/07/17-1 від 04.07.2017 року;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 року

у справі № 925/1170/17 (суддя: Пащенко А.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ"

про стягнення 52 900 грн,

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ" (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 52900,00 грн боргу за поставлений відповідачу товар за договором поставки № 136 від 10.01.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 92077,68 грн по двох видаткових накладних: № 110 від 11.01.2017 року та № 423 від 31.01.2017 року; в порушення умов пункту 5.1. договору відповідач сплатив позивачу лише суму 39177,68 грн, у зв'язку з чим створилася заборгованість в сумі 52900,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача та відшкодувати з нього понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн.

Господарський суд Черкаської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА" своїм рішенням від 24.10.2017 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково дослідного інституту. На вирішення експертів поставити наступне питання: чи виконаний підпис представником відповідача на видатковій накладній №423 від 31.01.2017 року на суму 57319,68 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема судом першої інстанції було відмовлено відповідачу в клопотання про проведення відеоконференції.

Крім того, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав, що він не отримував товар по видатковій накладній № 423 від 31.01.2017 року на суму 57319,68 грн, йому невідомо, хто підписав цю видаткову накладну і суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ" до свого провадження своєю ухвалою від 20.11.2017 року.

Заявлене клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне.

Відмовляючи в задоволенні клопотанні, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що заявником не наведено належних доводів для проведення відповідної експертизи, а матеріали справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі, зокрема для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання скаржника про призначення почеркознавчої експертизи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки її призначення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

У судовому засіданні 16.01.2018 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2018 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №19108469.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

10.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИМЕДІКА УА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ" (покупець) було укладено договір поставки №136 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити/передати ветеринарні препарати і засоби захисту тварин, на умовах і в порядку, передбачених цим договором, у кількості і якості, згідно супровідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити даний товар в строк, передбачений даним договором. Найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказуються у видаткових накладних, що мають силу Специфікацій до даного договору у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього Договору згідно накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за придбаний товар здійснюється в наступному порядку: - 20 % вартості товару (необхідні постачальнику для реєстрації податкової накладної) сплачується покупцем протягом 5 календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної); - 80 % вартості товару сплачується покупцем протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару (дати оформлення видаткової накладної) незалежно від того реалізував (використав) покупець товар чи ні.

За доводами позивача він поставив відповідачу Товар на виконання умов Договору на загальну суму 92077,68 грн згідно видаткових накладних: № 110 від 11.01.2017 року на суму 34758,00 грн та № 423 від 31.01.2017 року на суму 57319,68 грн, однак відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково та сплатив позивачу кошти в сумі 39177,68 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив кошти за отриманий Товар в повній сумі в установлений в договорі строк та не виконав вимоги позивача про перерахування заборгованості за договором, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду та просить стягнути з відповідача борг за поставлений відповідачу товар в сумі 52900 грн.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем доведено і належними доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано, що позивач поставив відповідачу відповідно до договору поставки № 136 від 10.01.2017 року товар по видаткових накладних № 110 від 11.01. 2017 року на суму 34758,00 грн та № 423 від 31.01.2017 року на суму 57319,68 грн, а всього на загальну суму 92077,68 грн.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, вищевказані видаткові накладні належно оформлені, підписані представниками сторін, підписи їх скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. Від покупця товар отриманий представниками на підставі довіреностей відповідно № 16 від 11.01.2017 року та № 62 від 31.01.2017 року. Ці довіреності належно оформлені, підписані керівником та головним бухгалтером підприємства, їх підписи скріплені відтиском печатки відповідача. У довіреності № 16 підставою для отримання цінностей вказаний рахунок № 4958 від 10.01.2017 року, у довіреності № 62 підставою для отримання цінностей вказаний рахунок № 94 від 31.01.2017 року. У видатковій накладній № 110 від 11.01.2017 року є посилання на договір № 136 від 10.01.2017 року та на замовлення покупця № 4958 від 10.01.2017 року; у видатковій накладній № 423 від 31.01.2017 року є посилання на договір № 136 від 10.01.2017 року та на замовлення покупця № 94 від 31.01.2017 року (тобто як і в довіреностях). Підписи представників відповідача на вказаних видаткових накладних скріплені відтиском печатки підприємства, яка проставлена також на договорі та на обох довіреностях.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в судовому засіданні були досліджені оригінали документів, а саме договір поставки № 136 від 10.01.2017 року, видаткові накладні № 110 від 11.01.2017 року та № 423 від 31.01.2017 року.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до виписки із банківського рахунку позивача (а.с. 14) відповідач при перерахуванні коштів 10.01.2017 в сумі 34758 грн у призначенні платежу вказав рахунок № 4958 від 10.01.2017 року; та при перерахуванні коштів 06.04.2017 року в сумі 1319.68 грн, 14.04.2017 року в сумі 1200 грн, 22.06.2017 року в сумі 1900 грн вказав рахунок № 94 від 31.01.2017 року, тобто відповідач при здійсненні платежів послався на рахунки, що вказані у довіреностях та видаткових накладних, що також підтверджує отримання Товару по видаткових накладних № 110 від 11.01.2017 року та № 423 від 31.01.2017 року.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що останній товар по видатковій накладній № 423 від 31.01.2017 року на суму 57319,68 грн не отримував.

Щодо посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що йому не невідомо, хто підписав спірну видаткову накладну та суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) питання призначення судової експертизи є правом суду, а не обов'язком. За приписом ч. 1 ст. 41 цього Кодексу господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Проте, як встановлено вище у суду відсутні сумніви щодо отримання відповідачем товару по вказаних у позові видаткових накладних, зокрема і по видатковій накладній № 423 від 31.01.2017 року, яку відповідач не визнає.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у клопотанні про проведення відео конференції, оскільки, клопотання відповідача про участь в режимі відеоконференції в порушення припису ч. 2 ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) було подано безпосередньо перед початком судового засідання, клопотання про поновлення строку на його подання нічим не підтверджене. Із відміток на поштових повідомленнях вбачається, що представникам ТОВ "КРОЛІКОФФ" ухвала суду від 19.09.2017 року вручена 22.09.2017 року та 25.09.2017 року. Твердження директора відповідача про те, що ухвала суду була отримана лише 17.10.2017 року, не підтверджена належним чином.

Клопотання директора відповідача про участь в режимі відеоконференції обґрунтовується тим, що представники ТОВ "КРОЛІКОФФ" знаходяться в м. Києві. Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, сам факт знаходження представника чи представників у місті Києві не означає неможливість відвідування ними судового засідання у м. Черкаси.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що станом на дату розгляду справи останнім було частково оплачено суму боргу в розмірі 3000,00 грн, оскільки платіжне №20754 від 12.10.2017 року не містить печатки та підпису банку та відповідачем в розумінні ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не зазначені обставини, що унеможливили подання відповідних доказів до суду першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник, не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 року у справі №925/1170/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ" - задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЛІКОФФ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 року у справі №925/1170/17 - залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Матеріали справи №925/1170/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.О. Хрипун

А.Г. Майданевич

Повний текст судового рішення складено 22.01.2018 року