Постанова № 71716900, 15.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

15.01.2018 року справа №905/2710/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з’явились; не з’явились;розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 кредит", м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від24.11.2017 рокуу справі№905/2710/17 (суддя С.М. Фурсова)за позовом до відповідачаПублічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 кредит", м. Київ Акціонерного товариства закритого типу "Донецькпромелектромонтаж", м. Донецьк простягнення 213333,32 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.11.2017 року у справі №905/2710/17 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 кредит" до Акціонерного товариства закритого типу "Донецькпромелектромонтаж" про стягнення 213333,32 грн. повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Вищезазначений судовий акт мотивовано тим, що позивачем всупереч вимогам процесуального закону було порушено правила об’єднання позовних вимог, оскільки підставою позову є невиконання двох окремих кредитних договорів, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін по кожному договору та суттєво утруднить вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.12.2017 року виправлено описку (технічну помилку) в ухвалі від 24.11.2017 року на підставі ст. 243 ГПК України

Не погодившись з ухвалою від 24.11.2017 року прийнятою господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ПАТ "ОСОБА_4 кредит", яке просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2017 року у справі №905/2710/17 та направити справу для розгляду по суті до місцевого господарського суду.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема ст. 58 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017р.). Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив підстав виникнення зазначених у позові вимог та не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_4 у позові просив стягнути лише суму простроченої кредитної заборгованості за відповідними договорами про надання відновлювальної кредитної лінії, що не ускладнює вирішення вказаного позову. Скаржник також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував обставини встановлені у рішенні Павлоградського міськрайонного суду від 07.07.2015 року у справі №185/5681/15-ц та у рішенні Павлоградського міськрайонного суду від 29.10.2015 року у справі №185/5683/15-ц, які набрали законної сили. На думку ПАТ "ОСОБА_4 кредит" судом першої інстанції не наведено обґрунтованих підстав для висновку, що сумісний розгляд вищевказаних позовних вимог значно ускладнить з`ясування фактичних обставин та вирішення спору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 – головуючий (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

15.12.2017 року набула чинність нова редакція ГПК України. Відповідно до п.п. 11 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК у новій редакції заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.2017 року поновлено ПАТ "ОСОБА_4 кредит" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №905/2710/17 та встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний термін на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надійшов.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2018 року, у зв’язку із закінченням підготовчих дій, призначено розгляд апеляційної скарги по суті на 15.01.2018 року об 10 год. 00 хв.

В судове засідання уповноважені представники сторін не з’явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася обов’язковою

Згідно ст. 271 ГПК України, в редакції після 15.12.2017 року, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначені в п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції розглядаються протягом 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження по справі (ст. 273 ГПК України).

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів вимог апеляційної скарги.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

На час прийняття оскаржуваної ухвали діяв ГПК України в редакції до 15.12.2017 року, яким, зокрема, у розділі VІІІ визначалися загальні вимоги до процесу подання позовної заяви .

Відповідно до ст. 58 ГПК України ( в редакції до 15.12.2017 р.) в одній позовній заяві може бути об’єднані декілька позовних вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позову – це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Таким чином позовні вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Отже, вимоги можна об'єднати, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "ОСОБА_4 Кредит" заявлено вимогу до стягнення з АТЗТ "Донецькпромелектромонтаж":

- 106666,66 грн. простроченої заборгованості за кредитом за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №138ю/2012/05-1075/2-1 від 15.06.2012 року (далі за текстом – Договір №1 );

- 106666,66 грн. простроченої заборгованості за кредитом за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-185ю/2014/2-1 від 21.07.2014 року (далі за текстом – Договір №2 ).

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії означених Договорів про надання відновлювальної кредитної лінії, як докази на яких ґрунтуються вимоги Банку, судом апеляційної інстанції встановлено, що останні за своїм змістом містять істотні умови договорів. Зазначений висновок виходить з настуного.

Так, зокрема предмет Договорів містить відмінні розміри максимального ліміту заборгованості (Договір №1 - 10000000,00 грн., Договір №2 - 2000000,00 грн.), кінцевий термін повернення заборгованості для розрахунку періоду боргу (Договір №1 з 15.06.2012р. по 14.06.2013р., Договір №2 з 21.07.2014р. по 20.11.2014р.), розміри процентної ставки (Договір №1 – 24% річних, Договір №2 – 26% річних).

В розділі порядок надання кредиту та сплати процентів і комісії відмінними є поточні рахунки для перерахування коштів, що є необхідним для встановлення фактичного надходження та зарахування грошових коштів.

Також є відмінними періоди нарахування процентів.

Отже, для повного, об’єктивного та всебічного встановлення факту прострочення виконання відповідачем зобов’язань за кожним Договором слід досліджувати окремі, не пов’язані між собою документи, які до того ж містять різні умови, розміри сум, періоди нарахувань боргу.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що об’єднані позовні вимоги ґрунтуються на різних договорах про надання відновлювальної кредитної лінії, де перерахування коштів на поточні рахунки здійснювалось окремими різними платіжними дорученнями, нарахування відсотків за кредит здійснювалось в різному розмірі, в різні періоди та окремо за кожним договором про надання відновлювальної кредитної лінії, вимоги позивача про повернення грошових коштів кредитними договорами та про повернення нарахованих відсотків виставлялись по кожному договору окремо, тобто, позовні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення та підтверджуються різними доказами, а тому сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору.

Підставою позову у даному випадку є неналежне виконання АТЗТ "Донецькпромелектромонтаж" своїх зобов’язань перед ПАТ "ОСОБА_4 Кредит", які виникли з двох різних кредитних договорів, забезпечених різними договорами поруки з фізичною особою ОСОБА_5.

Отже, в позовній заяві ПАТ "ОСОБА_4 Кредит" об'єднано кілька вимог, не зв'язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами, оскільки заявлені вимоги стосуються різних кредитних договорів, в підтвердження виконання яких мають бути надані первинні документи щодо видачі кредиту, повернення кредитних коштів та сплати процентів за кожним кредитним договором окремо.

При цьому, хоча правове обґрунтування позовних вимог є однаковим (неналежне виконання) та вони пов’язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів (стягнення заборгованості), разом з тим такі вимоги не пов’язані між собою підставами виникнення і не є похідними одна від одної.

Твердження скаржника про те, що ОСОБА_4 у позові просив стягнути лише суму простроченої кредитної заборгованості за відповідними договорами про надання відновлювальної кредитної лінії та це не ускладнює розгляду справи, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки стосовно кожної із заявлених вимог (по кожному кредитному договору) суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначенням та дослідженням різного кола доказів щодо встановлення обставин, пов’язаних з невиконанням боржником свого зобов’язання за укладеним з банком окремим кредитним договором, що перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднило вирішення спору в межах однієї справи у двомісячний термін, встановлений ст. 69 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.).

В той же час п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.) передбачав таку підставу для повернення позовної заяви без розгляду, як порушення правил об'єднання вимог або об'єднання в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно з абз. 3 п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року (в редакції до 15.12.2017р. – на момент винесення оскаржуваної ухвали) роз’яснено, що якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.

Виходячи з викладеного, вірним є висновок місцевого господарського суду про порушення позивачем правил об’єднання позовних вимог (ст. 58 ГПК України), наслідком чого є обґрунтоване повернення такої позовної заяві на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

При цьому, необґрунтованими у даному випадку є також посилання апелянта на обставини встановлені у рішенні Павлоградського міськрайонного суду від 07.07.2015 року у справі №185/5681/15-ц та у рішенні Павлоградського міськрайонного суду від 29.10.2015 року у справі №185/5683/15-ц, оскільки ці обставини мають бути досліджені та у разі необхідності враховані судом лише під час розгляду даної справи по суті, а не при вирішенні питання щодо повернення або прийняття позовної заяви до розгляду, де суд формально, тобто не заглиблюючись у суть спору здійснює перевірку позову на відповідність вимогам ст. 54 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.).

Водночас, рішення міськрайонного суду у вищевказаних справах приймались в порядку заочного розгляду справи де були досліджені докази, які надавались лише позивачем - ПАТ "ОСОБА_4 кредит". Поручитель за кредитними договорами - фізична особа ОСОБА_5 знаходиться на тимчасово окуповані території та не надав доказів в обгрунтування своїх заперечень.

Судова колегія дослідивши матеріали позовної заяви, яка подавалась до господарського суду першої інстанції, також звертає увагу, що позивач звертаючись з даним позовом сплатив судовий збір окремо (за двома різними платіжними дорученнями) за дві майнові вимоги. Тобто, ПАТ "ОСОБА_4 кредит", звертаючись до суду з позовними вимогами, самостійно виокремлено два різних позови, за які й було сплачено дві суми судового збору за різними платіжними документами.

Судом першої інстанції також було правомірно роз’яснено позивачу про можливість повторного звернення до суду у загальному порядку після усунення допущеного порушення.

За наведених вище обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, ст. 77 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017 року).

Згідно ст. 276 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017 року) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв’язку із чим підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали Господарського суду Донецької області від 24.11.2017 року у справі №905/2710/17 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судововий збір за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 кредит", м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2017 року у справі №905/2710/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.11.2017 року у справі №905/2710/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Н.В. Будко

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 15.01.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2018 року).