Ухвала суду № 71716478, 22.01.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2018 р. справа№ 914/2751/17

Суддя Юркевич М.В. розглядаючи матеріали заяви Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області про забезпечення позову від 17.01.2018р. у справі №914/2751/17

За позовом: Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія», м. Пустомити Львівська область

про: зобов’язання повернути майно передане на зберігання

ВСТАНОВИВ:

Малехівська сільська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія» про зобов’язання повернути майно передане на зберігання відповідно до договору від 04.01.2017р. та акту №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04.01.2017р.

Ухвалою господарського суду від 03.01.2018р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по її розгляду на 30.01.2018р.

18.01.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно, зобов’язання повернути яке є предметом розгляду по справі та накладення арешту на грошові кошти відповідача, які перебувають на його рахунках у розмірі 286 362,35 грн. (загальна вартість майна за позовними вимогами).

В обгрунтування поданої заяви позивач покликається на те, що відповідач як в позасудовому порядку, так і після відкриття провадження у справі, безпідставно ухиляється від виконання умов договору в частині повернення майна переданого останньому на виконання договору №4/07 від 04.07.2016р.

Зокрема, в п. 2 додаткової угоди від 21.08.2017р., підрядник (відповідач) зобов’язується повернути позивачу, в термін до 10 днів з моменту підписання цієї угоди, майно відповідно до договору відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 04.01.2017р. та акту №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04.01.2017р., а саме:

- Сходові площадки залізобетонні, марки 2ЛП25.13В-4 – 2 шт.;

- Сходові марші залізобетонні, марка 1ЛМ27.11.14.-4 серія 1.151.1-6 вип.1.2. (із чистою бетонною поверхнею) (Ф16) – 2 шт.;

- Панелі перекриття марки ПК58.15-8А4Т – 9 шт.;

- Опорні подушки – 2 шт.;

- Цегла керамічна одинарна порожниста ефективна, розміром 250х120х65мм, марка М100 – 53 207 шт.

За твердженням позивача, враховуючи вищенаведене, наявна реальна загроза заподіяння значної шкоди громаді с. Малехів внаслідок неповернення чи втрати майна, що було передане на зберігання відповідачу. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, у вигляді накладення арешту на майно, що було передано відповідачу і є предметом даного спору та грошових коштів відповідача, що перебувають на рахунках в межах суми позову – 286 362,35 грн., утруднить в майбутньому виконання рішення суду та унеможливить реальне відновлення прав та інтересів позивача.

Господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову та докази подані в її обгрунтування, дійшов висновку задоволити її частково, з огляду на наступне:

В силу приписів ч.1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи та поданої заяви, у відповідача, на підставі договору відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей від 04.01.2017р. та акту №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04.01.2017р. перебуває майно позивача, яке останній просить суд зобов’язати повернути відповідача на виконання п. 2 додаткової угоди від 21.08.2017р. до договору №4/07 від 04.07.2016р.

Згідно ч.2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту як на майно, повернення якого є предметом спору у даній справі, так і на грошові кошти відповідача в межах суми позову (вартості майна) в розмірі 286 362,35 грн.

Господарський суд погоджується з позивачем та вважає поданих доказів та обгрунтувань достатніми для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, повернення якого є предметом розгляду у даній справі, зокрема:

- Сходові площадки залізобетонні, марки 2ЛП25.13В-4 – 2 шт.;

- Сходові марші залізобетонні, марка 1ЛМ27.11.14.-4 серія 1.151.1-6 вип.1.2. (із чистою бетонною поверхнею) (Ф16) – 2 шт.;

- Панелі перекриття марки ПК58.15-8А4Т – 9 шт.;

- Опорні подушки – 2 шт.;

- Цегла керамічна одинарна порожниста ефективна, розміром 250х120х65мм, марка М100 – 53 207 шт.

Зокрема, як вбачається з наявних позовних матеріалів та доказів у справі, в порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями щодо повернення майна переданого за договором. Однак, відповідач відповіді на претензії не надавав, причин неповернення майна не зазначав, відтак, такі докази станом на час розгляду заяви позивача відсутні. В сукупності, дані обставини свідчать про можливість утруднення виконання майбутнього рішення суду за результатами розгляду даної справи. А тому, в цій частині заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

В той же час, що стосується накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, то суд зазначає, що на даний момент позивачем не було представлено суду достатніх доказів та підстав для вчинення судом такої дії. Зокрема, суд вважає, що накладення арешту на майно, що є предметом даного спору, буде достатнім засобом для можливого ефективного виконання майбутнього рішення суду та захисту прав та інтересів позивача.

Більше того, накладення арешту на грошові кошти відповідача спричинить дисбаланс прав та обов’язків сторін та призведе до подвійної відповідальності відповідача, зокрема, в межах майна загальною вартість 286 362,35 грн., а також грошовими коштами в цій же сумі.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку заяву позивача про забезпечення позову задоволити лише в частині накладення арешту на майно, повернення якого є предметом спору у розглядуваній справі.

Керуючись, ст. 136-138, 140, 234 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області – задоволити частково.

2. Накласти арешт на майно, що знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія» (81100, Львівська область м. Пустомити, вул. Відродження, 1-1, код ЄДРПОУ 38127429) та було передано Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на зберігання, згідно договору відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна) від 04.01.2017р., а саме:

- Сходові площадки залізобетонні, марки 2ЛП25.13В-4 – 2 шт.;

- Сходові марші залізобетонні, марка 1ЛМ27.11.14.-4 серія 1.151.1-6 вип.1.2. (із чистою бетонною поверхнею) (Ф16) – 2 шт.;

- Панелі перекриття марки ПК58.15-8А4Т – 9 шт.;

- Опорні подушки – 2 шт.;

- Цегла керамічна одинарна порожниста ефективна, розміром 250х120х65мм, марка М100 – 53 207 шт.

3. В решті частині вимог за заявою – відмовити.

4. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 255, 256 ГПК України.

Суддя Юркевич М. В.