Рішення № 71715939, 18.01.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018м. ДніпроСправа № 904/8808/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А. за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка ОСОБА_1, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостстройком", м. Дніпро

про стягнення 6 152 грн. 06 коп.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. №4 від 02.01.2018; ОСОБА_3, дов. № 14 від 12.01.2018;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостстройком" заборгованість в розмірі 6 152 грн. 06 коп., з яких: 3 553 грн. 95 коп. - заборгованість з орендної плати, 2 598 грн. 11 коп. - заборгованість з комунальних послуг, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.11.2011 №12/02-4649-ОД та укладених до нього договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Поштові повідомлення про вручення відповідачу ухвали господарського суду про порушення провадження у даній справі, ухвал, якими відкладався розгляд справи, або поштові конверти з вказаними ухвалами на адресу господарського суду не поверталися.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На підтвердження направлення на адресу відповідача ухвал господарського суду до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії реєстрів на відправку рекомендованої пошти з повідомленням по Дніпру та засвідчені судом витяги з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

18.01.2018 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній повідомив суд, що у договорах про відшкодування витрат балансоутримувача на комунальні послуги, укладених до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.11.2011 №12/02-4649-ОД, а саме: договорі електропостачання № 139/1 від 16.11.2011, договорі на комунальні послуги по забезпеченню теплопостачання, водопостачання та газопостачання № 139/2 від 10.11.2011, договорі на сплату експлуатаційних витрат на утримання приміщень № 139/3 від 16.11.2011, допущено помилку у номері договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: зазначено № 12/02-3649-ОД замість № 12/02-4649-ОД.

Відповідно до ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостстройком" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4649-ОД (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення (далі - майно, об'єкт оренди), площею 18,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 2 на другому поверсі 2-х поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка ОСОБА_1 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.07.2011 року і становить за незалежною оцінкою 90 900,00 грн.

За пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (із змінами) /далі - Методика розрахунку/, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2011 року 1 570,06 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року.

Згідно з пунктом 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3. договору).

За змістом пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у сумі 785,03 грн.;

- 50% - балансоутримувачу у сумі 785,03 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16.11.2011 року по 15.10.2014 року включно (пункт 10.1. договору).

Відповідно до договору об'єкт оренди було передано позивачем відповідачу в оренду за актом приймання-передачі від 16.11.2011 (а.с. 17).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату у співвідношенні визначеному у п.3.6. Договору, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі сплату податку на землю, не залежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За умовами п. 5.11 договору орендар зобов'язаний здійснювати витрати пов’язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендареві, у тому числі на компенсацію сплати податку на землю.

На виконання вищезазначеного пункту договору відповідач уклав із Балансоутримувачем наступні договори: договір електропостачання № 139/1 від 16.11.2011; договір на комунальні послуги по забезпеченню теплопостачання, водопостачання та газопостачання № 139/2 від 10.11.2011; договір на сплату експлуатаційних витрат на утримання приміщень № 139/3 від 16.11.2011, які діють на період дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.11.2011 №12/02-4649-ОД.

В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідач своєчасно та в повному обсязі орендну плату та грошові кошти на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг не сплатив, у зв’язку з чим, у нього утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати за період з серпня по жовтень 2014 в сумі 3 553 грн. 95 коп. та заборгованість з комунальних послуг в сумі 2 598 грн. 11 коп., з яких заборгованість за водопостачання та водовідведення за період з серпня 2013 по жовтень 2014 в розмірі 1 165 грн. 92 коп., заборгованість за електропостачання за період з серпня 2013 по жовтень 2014 в розмірі 1 432 грн. 19 коп.

На час розгляду справи доказів погашення відповідачем заборгованості за позовом сторонами не надано.

Заборгованість відповідача підтверджується договорами з додатками, актом приймання-передачі нерухомого майна в оренду, рахунками за оренду та на відшкодування витрат балансоутримувача у спірному періоді, виставленими до сплати відповідачу, обґрунтованим розрахунком суми заборгованості з орендної плати, водопостачання та водовідведення, електропостачання тощо.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положення п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачають, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед позивачем, допустивши прострочення платежів з внесення на рахунок позивача орендної плати та прострочення оплати відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг, чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи чинного законодавства, тому вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 3 553 грн. 95 коп. та заборгованості з комунальних послуг у загальному розмірі 2 598 грн. 11 коп. – є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостстройком" (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2, код ЄДРПОУ 37732596) на користь Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка ОСОБА_1 (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2, код ЄДРПОУ 01116130) 3 553 грн. 95 коп. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн. 95 коп.) заборгованості з орендної плати, 2 598 грн. 11 коп. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто вісім грн. 11 коп.) заборгованості з відшкодування комунальних послуг, 1 600 грн. 00 коп. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4

Повне рішення складено – 22.01.18