Рішення № 71715927, 22.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2018Справа № 910/23112/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз", м. Київ

про стягнення 46 966,80 грн.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Колоннейд Україна" звернулося до господарського суду із вказаною позовною заявою посилаючись на право зворотної вимоги до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/23112/17 та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103044528367 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 28.12.2017, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 квітня 2015 року за договором добровільного страхування автотранспорту №CAS0027629 позивачем було застраховано автомобіль марки "Mercedes Benz S500", державний номер НОМЕР_1, страхувальником якого є ТОВ "Промислово-торгівельна компанія ШАБО".

З довідки № 83665232 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 09.12.2015 по вул. Маразліївська, 1 в м. Одеса, мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Tatra", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під його керуванням, "Mercedes Benz S500", державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Промислово-торгівельна компанія ШАБО", під керуванням ОСОБА_2, та "BMW", державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, під її керуванням.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.01.2016 у справі № 523/1118/16-п.

10 грудня 2015 року страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Промислово-торгівельна компанія ШАБО".

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Mercedes Benz S500", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження у ДТП, відповідно Звітом ФОП ОСОБА_4 № 12-032 від 17.12.2015 становить 46 957,96 грн.

Згідно Рахунку Філії "Автомобільний дім Одеса" ПАТ "Одеса Авто" №0000005810 від 18.12.2015 та Акту виконаних робіт від 26.01.2016 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Mercedes Benz S500", державний номер НОМЕР_1, склала 46 966,80 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 09.12.2015 за участю застрахованого автомобіля "Mercedes Benz S500", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № НОМЕР_4 від 14.03.2016 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 46 966,80 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 000042499 від 15.03.2016.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_1 який керував автомобілем "Tatra", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.01.2016 у справі № 523/1118/16-п.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АЕ/5732511), який діяв на момент вчинення ДТП, був забезпечений транспортний засіб "Tatra", державний номер НОМЕР_2.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mercedes Benz S500", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспорту №CAS0027629 від 03.04.2015, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Mercedes Benz S500", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. № R/L20275 від 30.09.2016 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Дана претензія була отримана відповідачем 07.10.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0306209855323, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду залишена без відповіді та задоволення.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем у строк визначений для подання відзиву на позовну заяву не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46 966,80 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 6, ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 25395057) страхове відшкодування у розмірі 46 966 (сорок шість тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.01.2018

Суддя Пукшин Л.Г.