Рішення № 71715665, 16.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.2018 Справа № 905/2402/17

Господарським судом Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут

до відповідача ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м.Маріуполь

про стягнення 18505302,10грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю; ОСОБА_4 - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні оголошувалась

перерва в судовому засіданні з

23.11.2017 по 07.12.2017

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м.Бахмут, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ про стягнення 18505302,10грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 9959441,31грн., 3% річних у розмірі 829225,79грн., інфляційні витрати у розмірі 7716635,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №2-41 від 15.05.2013 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2017 порушено провадження по справі № 905/2402/17 та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив.

23.11.2017 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 22.11.2017 №01.3-2880, в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у повному обсязі у його задоволенні та застосувати позовну давність. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не надані докази на обґрунтування прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором підряду №2-41 від 15.05.2013, копії довідок про вартість виконаних будівельних робот та актів приймання виконаних будівельних робот не містять конкретної дати складання, отже означені документи не можна вважати первинними документами про здійснення відповідної господарської операції. У відповідача відсутні документи, що свідчать про здійснення дій стосовно прийняття робіт за вказаним об’єктом, у бухгалтерському обліку ОСОБА_1 відсутня кредиторська заборгованість за вказаним договором.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м.Маріуполь в судові засідання не з’явились, однак 03.11.2017 на електрону пошту суду та 07.11.2017 через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення від 02.11.2017 №07.2-17/3086, в яких зазначено, що в органі казначейства протягом 2013 року бюджетні зобов’язання за договором №2-41 від 15.05.2013 реєструвалися на загальну суму 20751763,20грн. в межах затверджених у плані використання призначень по спеціальному фонду бюджету. Платежі за цими зобов’язаннями не здійснювались. У 2014 році відповідно до затверджених бюджетних призначень реєстрація зобов’язань за договором №2-41 від 15.05.2013 була здійснена на суму 192027,08грн., за якими платежі не здійснювались. Протягом 2015-2016 років зобов’язання за даним договором не реєструвались. Автомобільна дорога державного значення «Мануйлівка-Дмитрівка, км14+400 – км22+400», була включена до Переліку об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №498, роботи на яких виконано у 2010-2014 роках та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках.

19.12.2017 позивачем до канцелярії суду надані письмові поясненння щодо заяви позивача про застосування позовної давності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті розпочато 23.11.2017, що зазначено в протоколі судового засідання.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017.

Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 19.12.2017 справу суд ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, при цьому процесуальні строки слід обраховувати в порядку ч.2 ст. 195, ч.3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) 30 днів з моменту оголошення судом відкритим судового засідання, яке відбулось 19.12.2017.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

15.05.2013 між відповідачем, ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області (замовник) та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАНКОМ” (підрядник) було укладено договір підряду №2-41 (договір), відповідно до п. 1.1 якого, підрядник зобов’язався своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21)- Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 - км 22+400 (об’єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов’язався прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об’єкт і сплатити вартість виконаних послуг.

Згідно п. 2.1 договору, договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, становить 21277537,20 грн (з ПДВ).

Пунктом 12.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в).

Оплата виконаних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Зобов’язання замовника за договором виникають при наявності відповідних бюджетних призначень (п.п. 12.3, 12.4 договору).

До акту приймання виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) (п. 12.2. договору).

Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору і забезп ечує їх завершення до 31 грудня 2015р. (п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2014).

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в); передати підряднику затверджену кошторисну документацію; негайно повідомити про виявлені недоліки в роботі.

За умовами п. 4.2.3. договору замовник має право повернути акт прийняття виконаних робіт підряднику без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів.

За приписами п. 4.3. договору, підрядник зобов’язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором, забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам цього договору.

Договір діє до 31.12.2015 (п. 17.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2014).

28.02.2014 сторонами було укладено додаткову угоду, згідно п. 1 якої, сторонами визначено наступне – на підставі постанови КМУ від 12.02.2014 №46 “Деякі питання використання у 2014 році коштів, залучених у 2012 році під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг” обсяг фінансування послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка –Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору №2-41 від 15.05.2013 складає 192027,08 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 32004,51грн. До додаткової угоди від 28.02.2014 був укладений графік фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка –Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400, обсяг 2014 року 20751763,20грн., у тому числі по Постанові КМУ від 12.02.2014 №46 - 192027,08 грн., інші джерела фінансування державного бюджету – 20559736,12 грн.

Договір підряду №2-41 від 15.05.2013 та додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

В підтвердження виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільної догори від (Н-21)- Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 відповідно до умов договору підряду №2-41 від 15.05.2013 позивачем надані акти приймання виконаних робіт на суму 9959441,31грн., а саме акт №1 приймання будівельних робіт (КБ-2в) на суму 192027,08 грн та акт №2 приймання будівельних робіт (КБ-2в) на суму 9767414,23 грн., а також довідки про вартість виконаних робіт на загальну суму 9959441,31грн.

Акти приймання будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підписані сторонами та не містять будь-яких заперечень відповідача стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, що свідчить про прийняття відповідачем виконаних робіт на загальну суму 9959441,31грн.

Позивач наполягає, що відповідачем заборгованості за договором підряду №2-41 від 15.05.2013 в розмірі 9959441,31грн., не сплачена, у зв’язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Позивач виконав своє зобов’язання з поточного ремонту середнього автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору підряду №2-41 від 15.05.2013, що підтверджується підписаними без заперечень актами виконаних робіт на суму 9959441,31грн.

Факт виконання позивачем робіт за умовами договору №2-41 від 15.05.2013 визнаний в тому числі постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг» №498 від 17.06.2015, якою, зокрема, встановлено перелік об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи на яких виконано у 2010-2014 роках, та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг. До переліку включено ремонт автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400.

Відповідачем до матеріалів справи наданий наказ від 28.03.2014 № 117-к, в якому зазначено про звільнення з 28.03.2014 заступника начальника відповідача ОСОБА_5, якій підписав акти №№1, 2 приймання будівельних робіт (КБ-2в), а також довідки про вартість виконаних робіт.

Враховуючи відсутність конкретної дати на актах №№1, 2 приймання будівельних робіт (КБ-2в) та довідках про вартість виконаних робіт, суд вважає, що зазначені документи були підписані представниками відповідача до 28.03.2014.

Враховуючи, умови п. 12.1 договору, відсутність конкретної дати підписання сторонами актів №№1, 2 приймання будівельних робіт, факт звільнення заступника начальника відповідача 28.03.2014 ОСОБА_5, який підписав означені акти, суд вважає, що строк оплати виконаних робіт до 24.04.2014 (20 банківських днів від 27.03.2014).

Таким чином, суд вважає доведеним факт виконання позивачем зобов’язань за договором підряду №2-41 від 15.05.2013 на суму 9959441,31грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача, як боржника, і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати виконаних робіт.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 9959441,31грн. не надано.

За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 9959441,31грн.

Крім того, позивачем до стягнення заявлені інфляційні витрати у розмірі 7716635,00грн за період з січня 2015 року по вересень 2017 року, 3% річних у розмірі 829225,79грн. за період з 31.12.2014 по 09.10.2017.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог встановлено, що розрахунок збитків від інфляції та 3% річних здійснений вірно.

Розрахунок 3% річних та збитків від інфляції судом було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У відповідності до додаткової угоди від 31.12.2014 до договору підряду №2-41 від 15.05.2013 у зв’язку із затримкою фінансування у 2014 році послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору підряду №2-41 від 15.05.2013: пункти 3.1., 17.1. договору викладені в наступній редакції: підрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 31 грудня 2015р.; цей договір діє до 31.12.2015.

Підписання відповідачем, додаткової угоди від 31.12.2014, в якій підтверджено факт затримки фінансування у 2014 році послуг з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка, км 14+400 – км 22+400 по договору підряду №2-41 від 15.05.2013 та продовження термінів виконання зобов’язань за договором до 31.12.2015 підпадає під ознаки дій відповідача, що свідчать про визнання ним боргу, у зв’язку з чим позовна давність у цій справі є такою, що переривається (31.12.2014) і починається заново з моменту вчинення відповідачем таких дій, а враховуючи, що позов поданий у жовтні 2017року, суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропущення строку позовної давності позивачем щодо стягнення заборгованості в розмірі 9959441,31грн.

Згідно п. 4.4.1 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Позивачем нараховані інфляційні витрати за період з січня 2015 року по вересень 2017 року та 3% річних за період з 31.12.2014 по 09.10.2017.

Позов позивачем поданий до суду 19.10.2017, отже стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат строк позовної давності позивачем не пропущений.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м.Бахмут до відповідача, ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ про стягнення 18505302,10грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 9959441,31грн., 3% річних у розмірі 829225,79грн., інфляційні витрати у розмірі 7716635,00грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут до ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ про стягнення 18505302,10грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Уральська, будинок 12, код ЄДРПОУ 25946285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКОМ", м. Бахмут (84500, Донецька область, місто Бахмут, вул. Миру, будинок 51, ЄДРПОУ 34705334) суму основного боргу у розмірі 9959441,31грн., 3% річних у розмірі 829225,79грн., інфляційні витрати у розмірі 7716635,00грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 240000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 16.01.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 22.01.2018.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2018.

Суддя Г.Є. Курило