Рішення № 71715572, 12.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року справа № 823/908/17

11 год. 20хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Роя О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача Дмитрука В.Л. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про застосування адміністративно-господарського штрафу СА №0220281 від 23.05.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що його протиправно притягнуто до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою, оскільки при перевірці у водія була в наявності індивідуальна контрольна книжка, передбачена Положенням Міністерства транспорту та зв'язку України № 340.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та вказала, що відповідач в порушення норм Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, затвердженою наказом Міністрів інфраструктури України № 254 від 24.04.2013 не повідомив належним чином позивача про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення, скористатися послугами адвоката.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив в повному обсязі. В наданому запереченні зазначив, що п. 6.1 Положення Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 передбачено обов'язковість обладнання автомобілів з повною масою понад 3,5 тон діючими та повіреними тахографами, без альтернативи ведення індивідуальної контрольної книжки. Однак, під час проведення рейдової перевірки у водія автотранспортного засобу, який перебуває в оренді позивача - марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1, було встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, а тому правомірно було складено акт та винесено спірну постанову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

23 березня 2017 року держінспекторами управління Укртрансбезпеки у Харківській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - автомобіля марки DAF XF 105.410, державний номерний знак НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб належить ТОВ «Пивоварений завод» та станом на час проведення перевірки переданий в оренду позивачу згідно з договором оренди транспортних засобів № 2401-17 від 24.01.2017.

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складений акт АХ № 0204789 від 23.03.2017, в якому зазначено, що перевіркою встановлено надання послуг без оформлення протоколу про перевірку та адаптації тахографу до транспортного засобу, індивідуальної контрольної книжки водія, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010.

23 травня 2017 року начальником управління Укратрансбезпеки у Черкаській області винесено постанову СА № 0220281 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн 00 коп. до позивача за порушення абз. 3 ч. 1 статті 60 закону України «Про автомобільний транспорт», а саме 23.03.2017 о 09:50 на а/д Київ-Харків-Довжанський, 471 км за допомогою водія ОСОБА_4, який керував ТЗ марки DAF, д.н. НОМЕР_1, надавав послуги з перевезення вантажу (ТТН № 87520 від 10.03.2017) без оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд зазначає, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 47 Закону № 2344-III встановлено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно з абзацами 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Стеттею 60 Закону № 2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу положень ст. 48 Закону № 2344-III вбачається, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою застосування до позивача як перевізника адміністративно-господарського штрафу стало надання послуг перевезення вантажу без протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що під час проведення перевірки 23.03.2017 у водія ОСОБА_4, який керував ТЗ марки DAF, д.н. НОМЕР_1 була в наявності індивідуальна контрольна книжка водія, однак держінспектори управління Укртрансбезпеки у Харківській області перевіряли наявність лише протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У матеріалах справи міститься копія індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_4

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Зазначений пункт не містить виключень щодо не поширення його дії на транспортні засоби, які відповідно до пункту 6.1 повинні бути обладнанні тахографами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Вищого адміністративного суду України К/9991/32348/12 від 14.06.2016.

Отже Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 передбачено наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

Щодо посилання представника позивача на недотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої винесено оскаржувану постанову, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III Кабінет Міністрів України адміністративної постановою від 8 листопада 2006 року № 1567 затвердив Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п.п. 2, 4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Пунктом 20 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

Суд зазначає, що акт перевірки це лише один із доказів які беруться до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення, однак діючим законодавством не визначено такий акт перевірки як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником.

Згідно з п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженими на те посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - уповноважені посадові особи) встановлює інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, затверджена наказом Міністерства інфраструктури України 24.04.2013 № 254 (далі - Інструкція № 254).

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 розділу ІІІ Інструкції № 254 при розгляді справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена розглядати справи про адміністративне правопорушення, зобов'язана дотримуватися вимог статті 38 Кодексу, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі триваючого правопорушення - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що на орган державного контролю покладено обов'язок належного повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи про порушення шляхом вручення суб'єкту господарювання такого повідомлення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Доказів того, що позивач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач суду не надав.

Отже відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку № 1567 та Інструкції № 254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило ФОП ОСОБА_3 законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про застосування адміністративно-господарського штрафу СА №0220281 від 23.05.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення складено у повному обсязі 19.01.2018.