Рішення № 71715307, 18.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2018 року 11:51 № 826/16778/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенко К.С., за участю секретаря судового засідання Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомОфісу великих платників податків Державної фіскальної службидоУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А.про представники сторін:визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, позивача: Танчик А.Ю., відповідача: Федоренко В.С.,ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач, Офіс ВПП ДФС) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної М.А. (далі - відповідач, Уповноважена особа) про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не прийняття кредиторських вимог (суми податкового боргу) у розмірі 3731802,97 грн. та не включення останніх до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») та про зобов'язання відповідача прийняти кредиторські вимоги позивача у розмірі 3731802,97 грн. та включити останні до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовила у включенні Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» суму податкового боргу, що виникла під час проведення процедури ліквідації банку.

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на те, що з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а відтак позовні вимоги є безпідставними.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, відповідач, за результатами розгляду листа позивача від 26.01.2016 № 1783/10/28-10-23-26, листом від 26.02.2016 № 18/1-10124 повідомив позивачу про включення до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» вимоги позивача на суму у розмірі 3978334,19 грн.

В подальшому, у зв'язку зі збільшенням податкового боргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» на суму 3731802,97 грн. згідно з самостійно задекларованими податковими зобов'язаннями відповідно до поданих податкових декларацій, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: податок на додану вартість - 3347815,00 грн.; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Голосіївському району м. Києва - 6019,20 грн.; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Дарницькому району м. Києва - 5823,44 грн.; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Святошинському району м. Києва - 148976,58 грн.; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по Шевченківському району м. Києва - 213981,26 грн.; земельний податок за земельні ділянки по Дарницькому району м. Києва - 9149,76 грн.; екологічний податок - 37,73 грн., Офіс ВПП ДФС листами від 21.05.2015 № 12600/10/28-10- 23-26, від 05.06.2015 № 13936/10/28-10-23-26, від 24.12.2015 № 27591/10/28-10-23-26, від № 3486/10/28-10-23-26, від 14.03.2016 № 5416/10/28-10-23-26 та від 20.05.2016 № 11369/10/28-10-23-26 звертався до відповідача з доповненнями до заяви про кредиторські вимоги на зазначені суми податкового боргу про їх акцептування.

За результатами розгляду таких доповнень, відповідач листами від 11.06.2015 № 20-15011, від 11.06.2015 № 20-15012, від 18.01.2016 № 18/1-1713, від 17.02.2016 № 3489/10/28-10-23-26, від 26.02.2016 № 18/1-10123, від 23.03.2016 № 18/1-14367 та від 08.08.2016 № 18/1-40313, копії яких наявні в матеріалах справи, повідомив позивачу, з посиланням, зокрема на ч. 5 ст. 45, ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про відсутність правових підстав для включення додаткових вимог до акцептованого реєстру кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч. 2 ст. 1 названого Закону).

Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у спірних правовідносинах, тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з ПАТ «ВіЕйБі Банк», лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 45 вказаного Закону Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

За змістом ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду, зокрема: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Таким чином, в силу вимог вказаної норми, з дня призначення Уповноваженої особи - 20.03.2015, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а у ПАТ «ВіЕйБі Банк» під час здійснення ліквідації не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив у прийнятті кредиторських вимог, з якими позивач звертався до відповідача листами від 11.06.2015 № 20-15011, від 11.06.2015 № 20-15012, оскільки такі обов'язкові платежі виникли вже після 20.03.2015.

Водночас, відповідно до п. 38 ст. 15 Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», який набрав чинності 12.08.2015, абз. 2 ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після слова «банку» доповнено словами «із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)».

Отже, починаючи з 12.08.2015 частина 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» викладена у такій редакції: «Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на вказану редакцію даної норми та вважає, що його кредиторські вимоги є обґрунтованими та підлягають включенню до Реєстру акцептованих вимог кредиторів.

В той же час, аналізуючи вказані норми у їх взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що абз. 2 ч. 3 ст. 46 названого Закону є логічним продовження абз. 1, тобто законодавець конкретизував, що зобов'язання банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації та безпосередньо пов'язані з такою процедурою, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Натомість, кредиторські вимоги, заявлені відповідачу листами позивача від 24.12.2015 № 27591/10/28-10-23-26, від № 3486/10/28-10-23-26, від 14.03.2016 № 5416/10/28-10-23-26 та від 20.05.2016 № 11369/10/28-10-23-26 не тільки виникли до початку проведення ліквідації, а й жодним чином за висновком суду не пов'язані з такою процедурою.

Враховуючи викладене у сукупності, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не прийняття кредиторських вимог (суми податкового боргу) у розмірі 3731802,97 грн. та не включення останніх до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк») та, відповідно, для зобов'язання відповідача прийняти кредиторські вимоги позивача у розмірі 3731802,97 грн. та включити останні до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко

Повний текст рішення виготовлено 22.01.2018.