Рішення № 71714835, 10.01.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1949/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.

представника відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті - Трунової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщука Віктора Вікторовича, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2017 року ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщука Віктора Вікторовича про скасування постанови № 027586 від 09 жовтня 2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративно-господарського стягнення у вигляді штрафу у сумі 1700 грн /а.с. 14 - 15/.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на незаконність накладення на нього штрафу, з огляду на те, що він не є суб'єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм і стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Зазначав, що, незважаючи на те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, одним із супутніх видів діяльності якого є "49.41. вантажний автомобільний транспорт", однак цим видом діяльності ніколи не займався, у власності або у користуванні будь-якого вантажного транспорту не має, при цьому у день скоєння правопорушення - 08.09.2017 - перебував у м. Лубни Полтавської області, ніяких вантажних перевезень не здійснював. Також зауважував, що не є суб'єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері автомобільного транспорту, не є автомобільним перевізником та не має ліцензії на перевезення вантажів.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач 2, Укртрансбезпека), а також витребувано докази у відповідачів, Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області, ОСОБА_5 та зобов'язано позивача надати до суду письмові пояснення по справі, у зв'язку з чим відкладено розгляд справи до 10 січня 2018 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 79/.

Відповідач начальник Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщук Віктор Вікторович у судове засідання також не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином /а.с. 70/. Про наявність поважних причин неприбуття суд не повідомив.

У письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи власну позицію тим, що акт перевірки № 014137 та фото транспортного засобу свідчать, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу з перевищенням габаритних параметрів без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими органами. Повідомлення про розгляд справи про порушення вручено позивачу особисто. За результатами розгляду справи 09.10.2017 відповідно до ч. 1 абз. 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 027586, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн). Вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки під час проведення перевірки, складання акту та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України /а.с. 53 - 54/.

Представник відповідача 2 - Державної служби України з безпеки на транспорті - у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Правом подати письмові заперечення (відзиву на позов) відповідач 2 не скористався.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності позивача та відповідача - начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщука Віктора Вікторовича.

Заслухавши вступне слово представника відповідача 2 - Державної служби України з безпеки на транспорті, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

08 вересня 2017 року державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Тимченко М.М. та Гетун В.В. на підставі направлення на перевірку від 04 вересня 2017 року № 008127 проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом /а.с. 60/.

В ході перевірки транспортного засобу марки VOLVO номерний знак НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3 (свідоцтво про державну реєстрацію ТЗ не надано, особу водія не встановлено), виявлено та зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08 вересня 2017 року №014137 /а.с. 59/, що при наданні послуг по перевезенню вантажу не оформлені документи, передбачені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній дозвіл на перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами для проїзду дорогами України.

В акті перевірки також зазначено, що при перевезенні вантажу водій відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, не надав для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія необхідної категорії, документи на вантаж, чим порушено вимоги п. 2.4.1. Правил дорожнього руху, постанови КМУ № 879 від 27.06.2007, статтю 49 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За таких обставин державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Тимченко М.М. та Гетун В.В., начальником ПП ГВК П’ятко А.О. складено акт № 016507 від 08.09.2017 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю /а.с. 60, зворот/.

При цьому акт перевірки містить відомості про те, що транспортний засіб належить ОСОБА_5 АДРЕСА_2), використовує ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1

21 вересня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області надіслано ОСОБА_2 повідомлення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено 09.10.2017 /а.с. 55, 57/.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщуком В.В. 09 жовтня 2017 року винесено постанову №027586 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 1700 грн / а.с. 6/.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи відповідність постанови №027586 від 09 жовтня 2017 року критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, урегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка /пункт 12 Порядку №1567/.

За змістом пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис /пункт 22 Порядку № 1567/.

Матеріалами справи підтверджено, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08 вересня 2017 року №014137 /а.с. 59/, складеному за результатами перевірки транспортного засобу марки VOLVO номерний знак НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, зафіксовано, що при наданні послуг по перевезенню вантажу не оформлені документи, передбачені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній дозвіл на перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами для проїзду дорогами України.

При цьому в ході такої перевірки особу водія не встановлено, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу останнім не надано, про що зазначено в акті перевірки. Крім того, складено акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю від 08.09.2017 № 016507 /а.с. 60, зворот /.

У відповідності до положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

При цьому пунктами 2, 3 вказаних Правил визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 ( в редакції на час спірних правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).

Так, пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із пунктом 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №879, за результатами точного та /або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд)

За приписами пункту 25 Порядку № 879 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (надалі - Порядок №1007/1207), передбачено, що працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Суд зауважує, що зміст акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08 вересня 2017 року №014137 свідчить, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, не проводився, разом з тим, працівниками Укртрансбезпеки визначено належність транспортного засобу до великогабаритного, хоча відповідно до пункту 20 Порядку №879 належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних підлягає визначенню за результатами точного та /або документального габаритно-вагового контролю.

Суд враховує, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу не здійснено з огляду на відмову водія від проходження такого контролю, про що складено відповідний акт, водночас доказів про оперативне повідомлення уповноваженого підрозділу Національної поліції у відповідності до пункту 25 Порядку № 879 про наведений факт, подальше вжиття вказаним органом відповідних заходів реагування відповідачами не надано.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази щодо заборони подальшого руху транспортного засобу VOLVO, номерний знак НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_3 до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування, хоча за приписами пункту 21 Порядку № 879 такі заходи вживаються у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки.

Суд зазначає, що акт перевірки від 08 вересня 2017 року №014137 не містить опису габаритів транспортного засобу, а також відомостей про те, які габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (висота від поверхні дороги, ширина, довжина), у зв'язку з чим неможливо встановити на підставі чого посадовими особами Укртрансбезпеки зроблено висновок про те, що транспортний засіб є великогабаритним.

Суд критично оцінює надані відповідачем копії фотознімків транспортного засобу, та доводи відповідача про те, що вказаними фотознімками підтверджено, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу з перевищенням габаритних параметрів, оскільки в акті перевірки від 08 вересня 2017 року №014137 відсутні посилання на те, що під час перевірки здійснювалася фотозйомка, при цьому із наданих відповідачем доказів неможливо встановити, якою особою, коли, яким технічним засобом здійснювалося така фотозйомка. Крім того, така фотофіксація взагалі не дозволяє об'єктивно оцінити, чи мало місце перевищення габаритних параметрів.

Отже, матеріали перевірки Укртрансбезпеки відносно транспортного засобу VOLVO, номерний знак НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_3 не містять даних, достатніх для підтвердження факту перевищення таким транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та належності його до великогабаритного.

Враховуючи наведене, висновок посадових осіб Укртрансбезпеки в акті перевірки від 08 вересня 2017 року №014137 про порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у зв'язку із відсутністю дозволу на перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, є необґрунтованим.

Пунктом 25 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно із пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт "передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» підлягає застосуванню саме до автомобільного перевізника.

За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт " автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини 1 статті 48 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Із акту перевірки від 08 вересня 2017 року №014137 вбачається, що посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки транспортного засобу VOLVO номерний знак НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3 особу водія не встановлено, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу, як і будь-які інші документи, не надано.

Відповідно до письмових пояснень державних інспекторів Управління Укртрансбезпеки у Сумській області Тимченко М.М. та Гетун В.В. від 22.12.2017, водій транспортного засобу повідомив, що транспортний засіб належить ОСОБА_5, а використовує ОСОБА_2, однак дізнавшись про необхідність проходження габаритно-вагового контролю, відмовився від його проходження та надання документів /а.с. 83/.

Таким чином факт використання транспортного засобу ОСОБА_2 зафіксовано у матеріалах перевірки лише із пояснень невстановленої особи, за відсутності будь-якого документального підтвердження.

Суд бере до уваги, що згідно із наявними у справі реєстраційними (обліковими) картками на транспортні засоби власником транспортного засобу марки VOLVO днз НОМЕР_1 та причепу НОМЕР_3 є ОСОБА_5 /а.с.73-74/.

Право користування транспортним засобом VOLVO днз НОМЕР_1 має також ОСОБА_2 /а.с.45/.

Згідно із пунктом 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371 ( 1371-2009-п ) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. У графі талона "Особливі відмітки" робиться запис "Дійсний до__ 20__ р. за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії ___ N ___".

Суд також враховує положення пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, відповідно до якого власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже, власник транспортного засобу може безперешкодно, дотримуючись вимог пункту 2.2 Правил дорожнього руху, передати транспортний засіб у користування іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб, а особа, яка використовує транспортний засіб на законних підставах, може передати керування транспортним засобом іншій особі.

Суд зазначає, що відповідачами не надано належних, допустимих та достатніх доказів здійснення на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів 08.09.2017 транспортним засобом VOLVO, номерний знак НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, саме ОСОБА_2, тобто не підтверджено, що останній був автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Натомість згідно із письмовими поясненнями ОСОБА_2 ним не здійснювалося перевезення вантажу 08.09.2017 вказаним транспортним засобом /а.с. 79/.

Суд також бере до уваги, що і ОСОБА_5, і ОСОБА_2 станом на 08.09.2017 були зареєстровані як фізичні особи -підприємці, основний вид діяльності яких 01.61 «Допоміжна діяльність у рослинництві», серед інших видів діяльності « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», про що свідчать відповідні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 86 - 95/.

Враховуючи наведені вище обставини, доводи відповідачів про те, що перевезення вантажів 08.09.2017 здійснювалося саме ОСОБА_2 є необґрунтованими. Відтак застосування штрафу до ОСОБА_2 за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставним.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09 жовтня 2017 року №027586, якою застосовано штраф до ОСОБА_2, прийнято начальником Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщуком Віктором Вікторовичем, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення, чим порушено права позивача.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є індивідуальним актом, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд, задовольняючи позовні вимоги, вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог про скасування постанови і визнати протиправною та скасувати постанову № 027586 від 09 жовтня 2017 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену начальником Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщуком Віктором Вікторовичем.

За змістом частини 1 статті 139 Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 640 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, складає 640,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_3) до начальника Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщука Віктора Вікторовича (місцезнаходження вул. Європейська, 189-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000), Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135) про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 027586 від 09 жовтня 2017 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену начальником Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Поліщуком Віктором Вікторовичем.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_3) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 20 січня 2018 року.

Головуючий суддя М.В. Довгопол