Рішення № 71714583, 16.01.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1583/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Ірметової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Поповій Н.І.

представника позивача - Комаровської Г.О.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, яким просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з податку на додану вартість у розмірі 130186,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку у Новоайдарському відділенні Словґяносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області як платник податків з 07.11.2003 №1, знаходиться на загальній системі оподаткування.

На даний час ФОП ОСОБА_3 не сплачені узгодженні податкові зобов'язання у сумі 130186,25 грн., який виник у зв'язку з не сплатою узгоджених податкових зобов'язань у вигляді донарахованих сум основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104149,00 грн. та донарахованих штрафних санкцій, в результаті заниження податку на додану вартість у розмірі 26037,25 грн., у період, що перевірявся згідно п.183.10 ст.183 ПК України, та визначена у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2014 № 0000011700.

Також в позові зазначено, що суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення, за наслідками розгляду якого, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 по справі №820/17126/14 відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У відповідності до вимог п.59.1 ст.59 ПК України відповідачу особисто було вручено податкову вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17.

З урахуванням вищевикладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що Новоайдарським відділенням Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області за результатами планової перевірки за період з 01.20.2010 по 30.09.2013 був складений акт перевірки від 12.12.2013 №72/17-НОМЕР_2 та керуючись ст.123 ПКУ винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700. В поданому позові позивач посилається на те, що суб'єкт господарювання звертався до суду стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і за наслідками розгляду постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 відмовлено, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Пунктом 50.1 ст.50 ПК України передбачає, що у випадку, якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням термінів давності, визначених ст.102 ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться в раніш поданій ним декларації (корім обмежень, встановлених ст.50 ПК України), він зобов'язаний направити уточнений розрахунок до такої податкової декларації за формою уточненого розрахунку, що діє на момент подання. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники вказуються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, впродовж якого такі помилки були самостійно виявлені. Як зазначив відповідач, виходячи з наведений норм самостійно виявлені помилки минулих податкових періодів в податковій декларації можуть бути виправлені таким чином: подання уточненої декларації в будь-якому майбутньому податковому періоді (з урахуванням терміну давності - 1095 днів) - як по помилках, які призвели до завищення податкового зобов'язання, так і по помилках, які призвели до заниження податкового зобов'язання; відображення відповідних показників в самій податковій декларації: - за будь-який наступний податковий період (з урахуванням термінів давності - 1095 днів), впродовж якого такі помилки були самостійно виявлені - у разі виправлення помилок, які призвели до завищення податкового зобов'язання; тільки за наступний податковий період - у разі виправлення помилок, які призвели до заниження податкового зобов'язання. Якщо після подання декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного терміну подання декларації за такий же звітний період, то вказані штрафи не застосовуються. Також платник податків при проведенні документальних планових і позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніш податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку та збору, який перевіряється контролюючим органом. Заборонено подавати уточнюючі розрахунки і на період призупинення таких перевірок у великих платників податків згідно з п.82.4 ст.82 ПК України, що призводить саме до переривання терміну проведення перевірки, але не свідчить про її закінчення. Результати перевірки оформлюються актом (при встановленні порушень) або довідкою (за відсутності порушень) з урахуванням вимог ст.86 ПК України. Платник податків також може подати уточнюючу звітність до органу ДПС до дати початку документальної планової перевірки, вказаної в отриманій копії наказу про проведення такої перевірки і письмове повідомлення на таку перевірку. Таким чином, на думку відповідача, після отримання повідомлення і копії наказу про проведення планової документальної перевірки, але до фактичного початку перевірки, законодавство не забороняє подавати уточнюючі декларації.

В акті перевірки від 13.12.2013 № 72/17-НОМЕР_2 вказано порушення ст.181, п.183.10 ст.183 ПК України, у частині не нарахування та не сплати податку на додану вартість особою, яка підлягає обов'язковій реєстрації, як платник податку на додану вартість, внаслідок перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачанням товарів/послуг 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість) протягом останніх 12 календарних місяців. Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік склав 315652,35 грн, але ні в Акті, ні під час розгляду справи Луганським окружним адміністративним судом з незрозумілих причин не піднімалося питання стосовно застосування причин відсутності посилань та наявності уточнених податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2011 та 2012 роки.

Як зазначив відповідач у відзиву на позов, ним в 2012 році було здано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності і посадова особа, що здійснювала перевірку повинна була виявити перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг не прийняла будь-яких кроків, а саме не повідомила про термінову необхідність подати заяву платника податку на додану вартість. Нехтування своїми службовими обов'язками призвело до того, що позивач не використав своє право на подання відповідної заяви.

В Акті перевірки зроблено висновок, що позивач як фізична особа-підприємець підлягав обов'язкові реєстрації як платник податків на додану вартість до 10 січня 2012 року.

При розгляді справи №820/17126/14 та у винесеній Луганським окружним адміністративним судом постанові є посилання судді на те, що на адресу позивача було надіслано нібито Старобільською ОДПІ лист від 27.12.2013 №1573/8/17 про необхідність реєстрації, як платника ПДВ.

Відповідач у відзиві зазначив, що після отримання повідомлення і копії наказу про проведення планової документальної перевірки, але до фактичного початку проведення перевірки, самостійно виявив вказані помилки, що містяться у раніш поданих податкових деклараціях і подав особисто 23 листопада 2013 року уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік, що засвідчено штампом Старобільської ОДПІ Міндоходів у Луганській області від 23.11.2013 №1300001732 та підписом посадової особи, уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, що засвідчено штампом Старобільської ОДПІ Міндоходів у Луганській області від 23.11.2013 №1300001734 та підписом посадової особи.

Відповідач вважає, що вказані документи були подані 23.11.2013, що є доказом того, що ним самостійно було виявлено факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів і негайно з моменту виявлення прийнято міри відповідно до чинного законодавства. На думку відповідача, надані документи є прямим доказом ігнорування очевидного та прямим доказом того, що особа, яка здійснювала планову документальну перевірку свідомо скрила факт їхньої наявності та не вказала про подані уточнені декларації в Акті перевірки. Умисне ігнорування про наявність уточнених декларацій привело до винесення незаконного Акту перевірки та прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення, що в свою чергу позбавило суди першої і апеляційної інстанції винести законні рішення по суті і потягнуло за собою винесення податкової вимоги форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17, яка є предметом розгляду справи.

За таких підстав позивач просив суд відмовити позивачу у справі в заявленій вимозі в повному обсязі з огляду на не прийняття до уваги своєчасно поданих уточнених декларацій за 2011 та 2012 роки при проведенні документальної планової перевірки з 01.11.2010 по 31.10.2013 та скасувати податкову вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17.

Під час судового засідання представник відповідача зазначив, що вимогу про скасувати податкову вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17 зазначено помилково та просив не враховувати при розгляді даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа - підприємець (РНОКПП НОМЕР_2) 04.11.2003 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за № 23710170000000309. 12.05.2005 позивача взято на податковий облік Старобільською ОДПІ (Новоайдарське відділення). Позивач має банківські рахунки в установах банків (а.с.7, 8-10).

Новоайдарським відділенням Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року та результати такої перевірки оформлені актом від 13.12.2013 №72/17-НОМЕР_2 (а.с.14-49).

З вищевказаного акту вбачається, що позивачем допущено порушення норм Податкового кодексу України, а саме ст. 181. п. 184.3 ст. 183 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у перевіряємому періоді на загальну суму 130 186,25 грн.

На підставі акту перевірки від 13.12.2013 № 72/17-НОМЕР_2 Новоайдарським відділенням Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14.01.2014 № 0000011700, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 104149,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 26037,25 грн. (а.с.50).

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням, оскаржив його.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року по справі № 820/17126/14 позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Новоайдарського районного відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Старобільського районного управління юстиції у Луганській області (реєстраційна служба) про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2014 № 0000011700, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 104149,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 26037,25 грн., скасування державної реєстрації, - відмовлено за необґрунтованістю (а.с. 60-67).

Зазначена постанова суду була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 (а.с.68-77).

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.05.2017 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 повернуто скаржнику.

18 травня 2017 року на адресу ФОП ОСОБА_3 було надіслано вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17, в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням станом на 04.05.2017 становить 130876,52 грн, у тому числі за основним платежем 104707,76 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 26037,25 грн., пеня 131,51грн. Зазначена податкова вимога отримана ОСОБА_3 19.06.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11).

Розглядаючи питання стягнення з ФОП ОСОБА_3 податкову заборгованість за узгодженим податковим зобов'язання у сумі 130186,25 грн., визначеному у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2014 № 0000011700 суд враховує наступне.

Відповідно до п.п.19-1.1.2 п.19--1.1 ст.19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до п.п.19-1.1.45 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

З аналізу зазначених норм вбачається, що Головне управління ДФС у Луганській області уповноважений контролювати своєчасність сплати податків, зборів та звертатися до суду з питань стягнень податкової заборгованості.

Статтею 54 Податкового кодексу України визначено підстави, з яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Зокрема, п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України визначена така підстава, як дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз 4 п.58.16 ст.58 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.57.3 ст.57. Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України 59.1. У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 60.1 ст.60 Податкового кодексу України визначені підстави, з яких податкове повідомлення-рішення або вимога вважається відкликаними, зокрема :

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до п.60.5 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Статтею 87 Податкового кодексу України встановлені джерела сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу платника податків.

Так, відповідно до п.87.11 цієї статті орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З аналізу зазначених норм вбачається, що податковий орган має право звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи тільки за узгодженими податковими повідомленнями-рішеннями та надіслання платнику податків вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року по справі № 820/17126/14 встановлено правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 104149,00 грн. та штрафні санкції у сумі 26037,25 грн.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 104149,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 26037,25 грн., вважається узгодженим з моменту набрання законної сили судового рішення, а саме 07.09.2016, у визначений законом строк - 10 днів, ФОП ОСОБА_3 не сплатив узгоджене податкове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2014 № 0000011700, податковий орган надіслав вимогу форми «Ф» від 05.05.2017 №128-17 про сплату податкового боргу, яке ФОП ОСОБА_3 не оскаржив та не сплатив податковий борг, та податковий орган звернувся до суду з відповідним позовом без порушень встановлених строків, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Головного управління ДФС у Луганській області щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 податкового боргу за податковим повідомленням-рішення від 14.01.2014 № 0000011700.

Посилання відповідача на подання ним 23 листопада 2013 року уточнюючої податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2011 рік, що засвідчено штампом Старобільської ОДПІ Міндоходів у Луганській області від 23.11.2013 №1300001732 та підписом посадової особи, уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, що засвідчено штампом Старобільської ОДПІ Міндоходів у Луганській області від 23.11.2013 №1300001734, як на доказ протиправності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000011700, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Під час судового засідання судом було досліджено матеріали справи №820/17126/14 (3 томи справи) та встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції зазначені уточнюючі декларації позивачем по справі №820/17126/14 не надавалися.

Під час подання апеляційної скарги на постанову Луганського окружного адміністративного суду віл 07 квітня 2016 року по справі № 820/17126/14 позивачем ОСОБА_3 додано до апеляційної скарги зазначені копії уточнюючих декларацій від 23.11.2013 про майновий стан і доходи за 2011 рік №1300001732 та за 2012 рік №1300001734 та в апеляційній скарзі посилався на них.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року по справі № 820/17126/14 залишена без змін.

Надані відповідачем копії уточнюючих декларацій від 23.11.2013 про майновий стан і доходи за 2011 рік №1300001732 та за 2012 рік №1300001734 у даній справі не спростовують факт отримання ФОП ОСОБА_3 у період з 01.01.2012 по 30.09.2013 загальної суми виручки від здійснення операцій з постачання товарів склала 520752 грн. та заниження податку на додану вартість у розмірі 104149 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ГУ ДФС у Луганській області щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 130186,25 грн. (сто тридцять тисяч сто вісімдесят шість грн.. 25 коп.), з яких 104149,00 грн. основного боргу та 26037,25 грн. фінансових санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач ГУ ДФС у Луганській області не здійснював судові витрати на залучення свідків та проведення експертизи, судові витрати у вигляду судового збору, сплаченого при зверненні до суду, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з податку на додану вартість задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) кошти за податковим боргом з податку на додану вартість на загальну суму 130186,25 грн. (сто тридцять тисяч сто вісімдесят шість грн.. 25 коп.), з яких 104149,00 грн. основного боргу та 26037,25 грн. фінансових санкцій.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2018 року.

Суддя О.В. Ірметова