Рішення № 71714512, 19.01.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2018 року м. Житомир справа № 806/3694/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 19.12.2017року за результатами розгляду позовної заяви було відкрито адміністративну справу і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач в своєму позові зазначає, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2017року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області було зобов'язано повторно розглянути клопотання від 23.08.2016року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області. До заяви були долучені всі необхідні документи. На думку Позивача, листом від 02.08.2017року Відповідач протиправно повторно відмовив в наданні такого дозволу.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Відповідача по справі, направив суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що при розгляді звернення Позивача Відповідачем було враховано думку Гришковецької селищної ради та районного управління Держгеокадастру. Було встановлено, що бажана земельна ділянка Позивача входять в інші земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами. По цій причині Позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог ст.ст.81,116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як зазначено в частині другій статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Судом встановлено та визнається сторонами, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2017року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області було зобов'язано повторно розглянути клопотання Позивача від 23.08.2016року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області.

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до положень ст.122 цього Кодексу саме до повноважень Відповідача віднесено вирішення питання про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність або у користування для ведення особистого селянського господарства.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами повторного розгляду вказаного клопотання та постанови суду листом від 02.08.2017 № 9-7799/0-9260/6-17 повідомило Позивача про те, що відповідно до вимог Постанови КМ України від 07.06.2017року №413 (надалі - Постанова №413) перелік земельних ділянок для передачі у власність в межах норм безоплатної приватизації на території області на третій квартал 2017року сформовано, а бажана Позивачем земельна ділянка не входить до такого переліку.

Таке оскаржуване рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Зазначена в оскаржуваному листі - рішенні підстава для відмови в наданні такого дозволу прямо протирічить вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, Відповідач, як відповідний орган виконавчої влади відповідно до наданих повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова норма закріплена в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа Відповідача від 02.08.2017року встановлено, що в ньому відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної Позивачем:

- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- вимогам генерального плану населених пунктів Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області ;

- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цих же адміністративно-територіальних одиниць;

- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача, наведені в оскаржуваному листі, що при розгляді звернення Позивача правомірно були враховані вимоги зазначеної Постанови №413.

По-перше, затверджена Постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".

По-друге, відповідно до вимог ст.92 Конституції України, ст.6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Суд вважає також безпідставними доводи представника Відповідача, наведені у відзиві, що бажана земельна ділянка Позивача входять в інші земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами. Вказані доводи не зазначені в оскаржуваному листі від 02.08.2017року, а тому не були враховані при розгляді клопотання Позивача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний лист Відповідача від 02.08.2017року як результат розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області винесений не на підставі чинного земельного законодавства, а тому є протиправним.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 1 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень частини 2 статті 162 КАС.

Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 162 КАС, відповідно до якої, суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом визнається, що в силу вимог Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність віднесено до повноважень Відповідача.

При цьому суд враховує доводи Відповідача, викладені у відзиві, що бажана земельна ділянка Позивача входять в інші земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами. Вказані доводи підлягають належній перевірці Відповідачем з метою недопущення порушення прав власників чи користувачів таких земельних ділянок і позбавляє суд можливості прийняти рішення щодо наявності підстав для надання дозволу на розробку проекту такого землеустрою.

За таких підстав порушене право Позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено лише шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області та зобов'язання повторно розглянути таке клопотання у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України, судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 640,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Керуючись статтями 2,90,139-143,205,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, оформлену листом від 02.08.2017 № 9-7799/0-9260/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.08.2016року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Судові витрати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 податковий номер платника податків НОМЕР_1) у вигляді судового збору в сумі 640,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, місто Житомир, вул.Довженка,45, ЄДРПОУ 39765513).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк