Рішення № 71714494, 17.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. справа № 346/2417/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника відповідача Матлая Й.І.,

представника третьої особи Григорчука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за №346/2417/17 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (відповідач) про оскарження рішення (дій), бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

16.08.2017 позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності та зобов'язати здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.

17.08.2017 ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області до даної адміністративної справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат.

28.11.2017 ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії передано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яка надійшла 02.01.2018.

05.01.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду дану адміністративну справу призначено до судового розгляду.

У зв'язку із набранням чинності 15.12.2017 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 та відповідно до пункту 10 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції, розгляд даної адміністративної справи, в судовому засіданні 17.01.2017, суд продовжив за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги, з врахуванням їх уточнення, мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року за № 975, відмовлено ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби. З цих підстав просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач в судове засідання не з'явився, суду направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та в заяві про їх уточнення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених у відзиві проти позову, обґрунтованого тим, що у відповідності до пункту 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, одноразова грошова допомога позивача повинна виплачуватися органом внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, де проходив службу і був звільнений з цієї служби позивач. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи проти позову заперечив. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд робить висновок, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 в період з 04.05.1979 до 12.05.1981 та з 02.02.1983 до 26.07.1990 проходив військову службу в Збройних Силах.

З 30.06.1985 до 20.11.1987 позивач проходив службу у складі діючої армії військової части пп. 24413, в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан (а. с. 22 - 26).

Позивач в період з 05.12.1995 до 16.09.1997 проходив військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, мав військове звання молодшого лейтенанта та звільнений у запас Збройних сил України.

Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця за № 701 від 13.03.2014, множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, правої ноги (контузія головного мозку - 1986 року) колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, 1959 року народження, та інші захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а. с. 27).

15.05.2014 позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0230959 від 28.05.2014 (а. с. 28).

ОСОБА_3 звернувся до Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-ти кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за №26 від 24.03.2017 повідомлено позивача, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу у внутрішніх військах мають здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Частина 5 статті 17 Конституції України визначає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - з дати встановлення позивачу інвалідності).

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з моменту встановлення позивачу інвалідності).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частина 2 статті 16 даного Закону встановлює вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і одноразова грошова допомога.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України за №975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин).

Пунктом 6 Порядку встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним таких обов'язків, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даних правовідносинах, саме з моменту встановлення інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю (військовозобов'язаному), якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку.

Оскільки, позивач отримав інвалідність внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби та внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним таких обов'язків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то, як наслідок, він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 6 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (в редакції, чинній на момент проходження позивачем військової служби у внутрішніх військах) внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (далі - внутрішні війська) входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» особовий склад внутрішніх військ складається із військовослужбовців та осіб, які не атестовані і працюють за трудовим договором.

Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» втратив чинності, з дня набрання чинності Закону України «Про Національну гвардію України».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну гвардію України» установлено, що: Головний орган військового управління Національної гвардії України, органи військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України, військові частини і підрозділи з охорони важливих державних об'єктів та спеціальних вантажів, військові частини з охорони та оборони важливих державних об'єктів, військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, військові частини з охорони громадського порядку, підрозділи (загони) спеціального призначення, військові частини оперативного призначення, авіаційні військові частини, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади Національної гвардії України є правонаступниками відповідних органів військового управління, військових частин і підрозділів вищих навчальних закладів, навчальних військових частин, органів і підрозділів забезпечення, установ внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України без переоформлення актів на право постійного користування земельними ділянками та свідоцтв про право власності на нерухоме майно;) дія цього Закону в частині соціального і правового захисту військовослужбовців Національної гвардії України поширюється на осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку із складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а також на членів сімей військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України» військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Відповідно до пункту 17 вказаного Порядку особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Як встановив суд, востаннє позивач був звільнений з військової служби саме із внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, у відповідності до пункту 17 вказаного Порядку виплату одноразової грошової допомоги особам, звільненими з військової служби, повинен здійснювати саме орган державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, безвідносно до того під час проходження військової служби в якому органі державної влади мали місце причини внаслідок яких встановлено інвалідність (поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язане з виконанням військової служби).

За таких обставин, в даних правовідносинах Міністерство оборони України не несе обов'язків виплати вказаної одноразової допомоги.

Така правова позиція відповідає висновкам Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 879/10434/16 від 07.02.2017 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Як наслідок, суд робить висновок про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, необхідно відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, місто Київ, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (вулиця Довженка, 21, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 07742609) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 22 січня 2018 р.