Рішення № 71714400, 18.12.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року 17:38Справа № 808/2697/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Печерикіної А.О.

та представників

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5;

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Український графіт»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Український графіт» (далі – позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі – відповідач), в якому, після уточнення 07.12.2017 позовних вимог (а.с. 168), позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо направлення повідомлення декларанту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: протокол обробки №303443 від 11.08.2017; 2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000062/1 від 14.08.2017; 3) визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00332.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k (Варшава, Польща) укладений контракт №804/23-16/1720521/34, предметом якого є поставка продукції коксовий горішок фракції 10-25 мм, відповідно до Додатків (Специфікацій) до Контракту.

На підставі цього контракту, додаткової угоди №2 від 20.07.2017 та Додатку №4 (специфікації №4) від 30.06.2017 до контракту, в серпні 2017 року компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k було поставлено позивачу партію обумовленого специфікацією №4 товару – коксовий горішок фракції 10-25 мм, в кількості 199450 кг на умовах DAP – Хрубешув/Изов (кордон України з Польщею) згідно Інкотермс-2010. Згідно умов специфікації №4 вартість товару складає 188,10 Євро за 1 тону, з урахуванням чого загальна вартість поставленої партії товару становить 37516,55 Євро.

10.08.2017 позивач направив відповідачу засобами електронної пошти митну декларацію МД-2 та документи, що підтверджують митну вартість товару. Відповідачем зазначеній декларації був присвоєний № UA112080/2017/016683.

До митної декларації позивач долучив: сертифікат якості товару 09/LS/1784/17 (0003); фактура (рахунок) FA/6/08/2017/EXP від 02.08.2017 (0380); залізнична накладна від 02.08.2017 №28394 (0722); сертифікат EUR.1 №PL/MF/AL 0085612 від 02.08.2017 (0954); контракт №804/23-16/1720521/34 від 22.03.2017 (4100); додаткова угода № 2 від 20.07.2017 до контракту (4103); додаток №4 (специфікація №4) від 30.06.2017 до контракту (4103); інформація про радіологічний контроль, відноситься до залізничної накладної (5504); лист продавця від 03.08.2017 щодо правильного найменування отримувача товару в залізничній накладній.

Позивач вважає, що додані ним до митної декларації № UA112080/2017/016683 документи достатні для підтвердження митної вартості товару відповідно до обраного методу її визначення – за ціною договору (контракту). Натомість 11.08.2017 відповідач зажадав від позивача надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення. Позивачем додатково були надані: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-680 від 11.08.2017; виписку з бухгалтерської документації – прибутковий ордер №342п від 04.08.2017. Інші запитувані відповідачем документи не були надані позивачем, через їх відсутність у позивача, про що відповідача було поінформовано. На підтвердження неможливості надання додаткових документів позивач надав відповідачу запит до продавця №34/3720 від 11.08.2017 з проханням надати такі документи та відповідь продавця від 11.08.2017 з відмовою в їх наданні через те, що ця інформація є комерційною таємницею, та заборонена до розголошення перед третіми особами згідно прийнятих контрактних зобов’язань. Копію експортної митної декларації також не можливо надати, оскільки її було вилучено митним органом на кордоні країни експорту.

14.08.2017 відповідачем прийняте рішення №UA112080/2017/000062/1 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару визначена відповідачем із застосуванням методу – за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації та становить 202 Євро за тону, а загальна вартість партії товару, відповідно – 40288,90 Євро, що на 2772,35 Євро більше митної вартості, заявленої позивачем, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2017/00332. З метою випущення товару у вільний обіг позивачем було подано відповідачу нову МД № UA112080/2017/016888 від 14.08.2017 та сплачено на 16762,19 грн. більше митних платежів.

Позивач вважає дії відповідача по направленню повідомлення декларанту про надання додаткових документів, рішення відповідача про коригування митної вартості товару та про відмову у прийнятті митної декларації протиправними, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 14.09.2017 позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 19.10.2017.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 23.10.2017 провадження у справі було відкрите, призначене судове засідання на 21.11.2017.

21.11.2017 представником відповідача були подані заперечення на позов.

Ухвалою від 21.11.2017 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 18.12.2017.

07.12.2017 позивачем було подане клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач уточнив реквізити оскаржуваної картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвалою від 18.12.2017 провадження у справі поновлене.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позові. Також зазначили, що оплату поставленого товару було проведено позивачем 14.08.2017 (платіжне доручення №55 на суму 37516,55 Євро), тобто в межах трьох банківських днів з 09.08.2017 - дати отримання товару. Відмова від надання додаткових документів на вимогу відповідача була обумовлена їх відсутністю станом на 11.08.2017. Висновок Запорізької ТПП, який додатково надавався відповідачу, містить інформацію про умови постачання за Інкотермс та іншу необхідну для визначення митної вартості інформацію. Фактична вартість імпортованого товару відповідала цінам і умовам світового ринку (тобто ціна імпорту не була занижена). Тому просили задовільнити позовні вимоги у повному обсязі

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що за результатом аналізу документів, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, встановлено, що вони не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до додатку №4 від 30.06.2017 оплата за товар здійснюється протягом 3 днів з моменту доставки товару покупцю. Позивачем не був наданий документ щодо оплати товару, через що позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; митну декларацію країни відправлення. Також декларанту повідомлено про можливість надання додаткових наявних у нього документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, в тому числі банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. 11.08.2017 позивачем надіслано електронне повідомлення про відмову у наданні в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Крім того, надані позивачем додаткові документи не були враховані відповідачем, оскільки: прибутковий ордер №342п від 04.08.2017 складений із порушенням наказу Мінстату України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обробки сировини та матеріалів» від 21.06.1996 №193; висновок Запорізької ТПП №ОИ-680 від 11.08.2017, оскільки в ньому не зазначено за якими умовами Інкотермс сформований ціновий діапазон та не відображає динаміку ринку зазначеного товару; листи позивача та продавця, оскільки вони не містять інформацію щодо ціни товару та складові митної вартості. Оскільки позивач відмовився надавати додаткові документи в обґрунтування заявленої митної вартості, то відповідачем митна вартість була визначена за ідентичним товаром, а саме за МД № UA112080/2017/013766 від 03.07.2017 за якої на умовах того саме контракту, на тих саме умовах, тим саме продавцем був поставлений ідентичний товар того саме виробника. Представники відповідача вважають оскаржувані дії та рішення відповідача правомірними, позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними, а тому просять відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Український графіт» та компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k (Варшава, Польща) був укладений контракт №804/23-16/1720521/34 (далі – Контракт), предметом якого є поставка продукції - коксовий горішок фракції 10-25 мм (далі – Товар), відповідно до Додатків (Специфікацій) до Контракту.

Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Український графіт» від 25.04.2017 прийнято рішення про зміну типу товариства з публічного на приватне акціонерне товариство. Державна реєстрація змін до установчих документів щодо зміни типу акціонерного товариства відбулась 10.05.2017. Позивач є правонаступником прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства «Український графіт».

30.06.2017 між позивачем та компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k. був укладений додаток №4 до Контракту – Специфікація №4, за умовами якої протягом липня-серпня 2017 року позивачу повинно бути поставлено 200 тон Товару (+/- 10%) за ціною 188,10 Євро за тону, на загальну суму 37620,00 Євро. Умови поставки DAP – Хрубешув/Изов (кордон України з Польщею) згідно Інкотермс-2010. Оплата за Товар повинна бути здійснена протягом 3-х банківських днів від дати отримання Товару.

20.07.2017 між позивачем та компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k. була укладена додаткова угода №2 до Контракту, якою внесені зміни до Контракту щодо визначення ціни Товару, валюти Контракту, дати поставки за додатками до договору (специфікаціями). Також були змінені щодо найменувань юридичних адрес, банківських та відвантажувальних реквізитів сторін Контракту.

На підставі Контракту, додаткової угоди №2 від 20.07.2017 та Додатку №4 (специфікації №4) від 30.06.2017 до контракту, в серпні 2017 року компанією Polbilding Sp. z o. O. Sp.k було поставлено позивачу партію обумовленого специфікацією №4 товару – коксовий горішок фракції 10-25 мм, в кількості 199450 кг на умовах DAP – Хрубешув/Изов (кордон України з Польщею) згідно Інкотермс-2010. Згідно умов специфікації №4 вартість товару складає 188,10 Євро за 1 тону, з урахуванням чого загальна вартість поставленої партії товару становить 37516,55 Євро.

10.08.2017 позивач направив відповідачу засобами електронної пошти митну декларацію МД-2 та документи, що підтверджують митну вартість товару. Відповідачем зазначеній декларації був присвоєний № UA112080/2017/016683.

До митної декларації позивач долучив: сертифікат якості товару 09/LS/1784/17 (0003); фактура (рахунок) FA/6/08/2017/EXP від 02.08.2017 (0380); залізнична накладна від 02.08.2017 №28394 (0722); сертифікат EUR.1 №PL/MF/AL 0085612 від 02.08.2017 (0954); контракт №804/23-16/1720521/34 від 22.03.2017 (4100); додаткова угода № 2 від 20.07.2017 до контракту (4103); додаток №4 (специфікація №4) від 30.06.2017 до контракту (4103); інформація про радіологічний контроль, відноситься до залізничної накладної (5504); лист продавця від 03.08.2017 щодо правильного найменування отримувача товару в залізничній накладній.

11.08.2017 позивачу від відповідача надійшов протокол обробки №303443, який містив повідомлення декларанту №303443. Згідно цього повідомлення: «Відповідно до ч. 3 ст. 53 за результатом аналізу документів, що зазначені у ч. 2 ст. 53, встановлено, що вони не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до додатку №4 від 30.06.2017 оплата за товар здійснюється протягом 3 днів з моменту доставки товару покупцю (відповідно до п. 7.1 контракту №804/23-16/1720521/34 від 22.03.2017 датою поставки є дата відмітки станції призначення, в залізничній накладній відмітка датована 09.08.2017; кінцевий термін сплати за поставкою 11.08.2017). В свою чергу документи щодо оплати до митного оформлення декларантом не надані. В зв’язку з цим, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-лісти); 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) митну декларацію країни відправлення. Додатково повідомляємо, що згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, в тому числі банківські платіжні документи, що стосуються товару».

11.08.2017 декларант ознайомився із змістом повідомлення відповідача та надіслав йому відповідь про надання до митного оформлення всіх документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, необхідних для здійснення митного оформлення Товару за ціною договору. Зазначено, що продавцю було надано запит №34/3720 від 11.08.2017 про надання додаткових документів, також додатково були надані: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-680 від 11.08.2017; виписку з бухгалтерської документації – прибутковий ордер №342п від 04.08.2017; запит позивача №343720 від 11.08.2017 та відмова продавця у наданні додаткових документів від 11.08.2017.

Від надання додаткових документів відмовився через їх відсутність. Зазначив, що консультацію щодо визначення митної вартості проведено, але із визначенням митної вартості не за першим основним методом не згоден.

14.08.2017 відповідачем прийняте рішення №UA112080/2017/000062/1 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару визначена відповідачем із застосуванням методу – за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації та становить 202 Євро за тону, а загальна вартість партії товару, відповідно – 40288,90 Євро, що на 2772,35 Євро більше митної вартості, заявленої позивачем. Як зазначено в рішенні під час визначення митної вартості відповідач використав ЕМД № UA112080/2017/013766 від 03.07.2017.

Зазначене рішення було надіслане відповідачем позивачу в 09 год. 28 хв. 14.08.2017.

Крім того, о 09 год. 46 хв. відповідач надіслав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2017/00332.

З метою випущення товару у вільний обіг позивачем було подано відповідачу нову МД № UA112080/2017/016888 від 14.08.2017 та сплачено на 16762,19 грн. більше митних платежів.

Платіжним дорученням №55 від 14.08.2017 позивачем була здійснена оплата на користь Polbilding Sp. z o. O. Sp.k. за Контрактом у сумі 37516,55 Євро.

22.08.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення фінансової гарантії, в якій просив винести рішення щодо визнання митної вартості товарів 37516,55 Євро, заявленої позивачем згідно електронної митної декларації №UA112080/2017/016683, та скасувати рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів №UA112080/2017/000062/1 від 14.08.2017, а також повернути позивачу сплачену суму фінансової гарантії в розмірі 16762,19 грн., що становить різницю між фактично сплаченою сумою митних платежів та сумою митних платежів, що мали бути сплачені у випадку розмитнення товарів за заявленою позивачем митною вартістю.

Листом від 01.09.2017 №935/11/08-70-19-01 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2017/000062/1 від 14.08.2017.

Надаючи оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини 3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представниками відповідача, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару МД-2 № UA112080/2017/016683 були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідачем встановлено, що подані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, відповідачем зазначено, що відповідно до додатку №4 від 30.06.2017 оплата за товар здійснюється протягом 3 днів з моменту доставки товару покупцю (відповідно до п. 7.1 контракту №804/23-16/1720521/34 від 22.03.2017 датою поставки є дата відмітки станції призначення, в залізничній накладній відмітка датована 09.08.2017; кінцевий термін сплати за поставкою 11.08.2017). В свою чергу документи щодо оплати до митного оформлення декларантом не надані.

Суд зазначає, що п. 5.1 Контракту визначено, що умови оплати за Товар обумовлюються в додатках (специфікаціях) до цього Контракту.

Пунктом 2 додатку №4 від 30.06.2017 до Контракту визначено, що оплата за Товар, який поставлений, здійснюється позивачем у зазначеній валюті Контракту на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів від дати отримання Товару.

Пунктом 7.1 Контракту визначено, що датою отримання Товару позивачем є дата позначки станції Запоріжжя-Ліве в залізничній накладній.

На залізничній накладній №28394 від 02.08.2017 міститься відтиск штемпеля станції Запоріжжя-Ліве, датований 09.08.2017 (вантаж прибув о 15:45).

09.08.2017 припало на середу, отже обумовлений п. 2 додатку №4 строк спливав 14.08.2017. Відтак, відповідачем невірно був визначений строк до якого позивач повинен був сплатити продавцю вартість Товару.

Стосовно необхідності надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 53 МК України такі документи надаються під час митного оформлення лише у разу якщо рахунок сплачено.

За приписами ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов’язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Частиною 3 статті 335 МК України визначено, що разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв’язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Суд зазначає, що частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, при цьому зі змісту ч. 2 ст. 53, ч. 2 ст. 264 та ч. 3 ст. 335 МК України вбачається, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, додаються до митної декларації лише у разі їх наявності, а за їх відсутності, митна вартість повинна визначатися лише на підставі рахунка або іншого документа, що визначає вартість товару, тому посилання відповідача про недостатність поданих декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення є таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо направлення декларанту повідомлення про направлення додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення (протокол обробки №303443 від 11.08.2017) були вчинені необґрунтовано та недобросовісно, а відтак є протиправними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам часини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів щодо визначеної декларантом митної вартості. При цьому суд зазначає, що подані декларантом документи не містили розбіжностей щодо визначення митної вартості, відповідач про це не зазначав під час консультацій із декларантом з приводу визначення митної вартості.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Митного Кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 Митного Кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Під час розгляду справи представником відповідача, відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено наявність обставин, визначених частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України, для витребування додаткових документів.

Отже, витребування відповідачем додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.

Тому, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України документи, які давали змогу відповідачу достовірного та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 Митного Кодексу України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно наявної у митного органу інформації. Відповідачем використана інформація з ЕМД №UA112080/2017/013766 від 03.07.2017.

Частинами 4 та 5 статті 59 МК України визначено, що ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

З доданої до заперечень відповідача копії ЕМД №UA112080/2017/013766 від 03.07.2017 судом встановлено, що кількість Товару, що поставлена за цією декларація (84300 кг) приблизно в 2,5 рази менша за кількість товару поставлену за митною декларацією №UA112080/2017/016683 (199450 кг). Зазначені розбіжності, всупереч вимогам ч. 5 ст. 59 МК України, не були враховані відповідачем під час коригування митної вартості.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно вчинені оскаржувані дії та прийняті оскаржувані рішення, а відтак про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Запорізької митниці ДФС щодо направлення повідомлення декларанту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: протокол обробки №303443 від 11.08.2017;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості №UA112080/2017/000062/1. Від 14.08.2017;

4. Визнати протиправними та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2017/00332.

5. Судові витрати в сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійка присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Український графіт» (вул. Північне шосе, буд. 20, м. Запоріжжя, 69600, ЄДРПОУ 00196204) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (вул. Сергія Синенка, буд. 12, м. Запоріжжя, 69041, ЄДРПОУ 39477764).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення складено в повному обсязі «27» грудня 2017 року.

Суддя Ю.П. Бойченко