Рішення № 71712717, 18.01.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/173/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи – приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо- транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

у січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4, третьої особи – приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ( далі – ПрАТ «СК «Уніка»), в якому просила суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь14 263,43 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зіслалася на те, що19 вересня 2016 року близько 10:00 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вулиць ОСОБА_5 - Бортнянського у м. Львові, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який на момент ДТП перебував у її користуванні на законних підставах згідно з довіреності від 06.05.2016р., посвідченої ОСОБА_6, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. Відповідач порушивп. 2.3 «б» та п. 8.4 «б» Правил дорожнього руху України, що спричинило технічні пошкодження належного їй автомобіля НОМЕР_3.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.10.2016р., у справі №466/8506/16-п, що набула законної сили, відповідача було визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та застосоване стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідачем було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка»,поліс № NAH 9198581 дійсний до 05.04.2017р.

22 листопада 2016 року приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» їй була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 10 200грн.

Дана сума страхового відшкодування не покриває розмір спричинених їй матеріальних збитків.

В результаті ДТП, винуватцем якої став відповідач, належному їй автомобілю НОМЕР_3 було завдано наступної шкоди - пошкоджено заднє ліве крило, задні ліві двері, поріг, підкрильник, бампер та кронштейни бампера. Зокрема заднє ліве крило та задня ліва дверка отримали вм’ятину, пошкоджено та деформовано поріг, зламано підкрильник та кріплення підкрильника, пошкоджено бампер (відламана частина бампера), кронштейни бампера також були зламані. Ушкодження зумовили заміну пошкоджених деталей на нові деталі та вузли. Згідно з товарного чеку № 304 від 07.11.2016 року та наряду-замовлення №304 від 04.10.2016 року, виданих приватним підприємцем ОСОБА_7, вартість використаних для відновлення пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 деталей, комплектуючих, розхідних матеріалів та робіт становила 24463,43 грн.

Оскільки як вбачається із зазначеного вище у процесі відновлення пошкодженого майна, а саме автомобіля НОМЕР_4, було використано нові вузли та деталі у відповідності до вимог п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Тобто при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну сума, що підлягає до відшкодування мала б складати 24 463,43 грн. Враховуючи вищезазначене відшкодування шкоди спричиненої внаслідок ДТП відбулось не у повному розмірі враховуючи вимоги п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, а саме не було відшкодовано наступну суму 24 463,43 - 10 200,00 = 14 263,43 грн.

Таким чином станом на 05 січня 2017 року їй так і не відшкодовано суму в розмір 14 263,43 грн.

В результаті ДТГІ транспортний засіб, яким вона керувала було ушкоджено. Як зазначалось вище вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу була істотно вища, ніж розмір страхового відшкодування. Факт ушкодження транспортного засобу, що не належав їй на праві власності, проте перебував у її законному володінні на момент ДТП, необхідність усунути отримані внаслідок ДТП ушкодження, що отримав транспортний засіб та приведення його до стану, що існував до моменту ДТП у стислі строки, спровокували сильні душевні страждання з цього приводу. Вартість відновлюваного ремонту була значною, вартість запасних частин у зв'язку із девальвацією гривні зростала, чим збільшувала загальну вартість ремонту і суму спричинених їй матеріальних збитків. Вона втратила здоровий сон і душевний спокій. Окрім того, внаслідок необхідності приведення транспортного засобу до попереднього стану втратила на двохтижневий період можливість користуватись транспортним засобом, а тому була позбавлена можливості оперативно вирішувати власні справи. Це зумовило використання нею платних транспортних послуг — послуг таксі, перевезень багажу, тощо. Сам факт її потрапляння у ДТП та пошкодження майна, що перебувало у її законному володінні відзначився на її здоров’ї і вона змушена була 19.09.2016 року звернутись за лікарською допомогою у Новояворівську районну лікарню №1 до лікаря-психіатра ОСОБА_8 Враховуючи, зазначене вважає, що розмір понесеної нею моральної шкоди становить 5000 гривень.

У процесі розгляду справи позивач ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь14 263,43 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу у розмірі 8448,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, покликаючись на обставини, які викладені в ньому, просив його задовольнити та не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

Представник ПрАТ «СК «Уніка» в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. Однак, надіслав на адресу суду письмове пояснення, з якого вбачається, що він просить розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 19 вересня 2016 року о 10.04 год. ОСОБА_4 на перехресті вул. ОСОБА_5 – Бортнянська у м. Львові, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи маневр повороту ліворуч був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, та не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1. «ОСОБА_9 дорогу», внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, завдавши транспортним засобам механічних пошкоджень, порушивши вимоги п. 2.3 «б»,п. 8.4 «б» Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно з положеннями ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою, третьою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У судовому засіданні встановлено, що на момент вчинення дорожньо – транспортної пригоди ОСОБА_4 керував забезпеченим транспортним засобом, а його відповідальність була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», що підтверджується полісом обов’язкового страхування № NAH 9198581.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з

місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того

власника чи законного користувача транспортного засобу, який

керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної

пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо

транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на

стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію

транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У п. 14 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4 зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

У судовому засіданні встановлено, що в результаті дорожньо – транспортної пригоди, винуватцем якої став ОСОБА_4, автомобілю НОМЕР_3 було завдано наступної шкоди : пошкоджено заднє ліве крило, задні ліві двері, поріг, підкрильник, бампер та кронштейни бампера. Зокрема заднє ліве крило та задня ліва дверка отримали вм’ятину, пошкоджено та деформовано поріг, зламано підкрильник та кріплення підкрильника, пошкоджено бампер (відламана частина бампера), кронштейни бампера також були зламані. Ушкодження зумовили заміну пошкоджених деталей на нові деталі та вузли. Згідно товарного чеку № 304 від 07.11.2016 року та наряду-замовлення №304 від 04.10.2016 року, виданих приватним підприємцем ОСОБА_7, вартість використаних для відновлення пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 деталей, комплектуючих, розхідних матеріалів та робіт становила 24463,43 грн.

У відповідності до вимог п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються

взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У судовому засіданні встановлено, що 22 листопада 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» виплатило позивачу ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 10 200 грн.

Згідно з п. 13 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4 враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 14 263,43 грн. у відшкодування майнової школи, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то такі, на думку суду, підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до норми ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вищевказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача

та вини останнього в її заподіянні.

З пояснень позивача вбачається, що її моральна шкода полягає у тому, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу була істотно вища, ніж розмір страхового відшкодування. Факт ушкодження транспортного засобу, що не належав їй на праві власності, проте перебував у її законному володінні на момент дорожньо – транспортної пригоди, необхідність усунути отримані внаслідок ДТП ушкодження, що отримав транспортний засіб та приведення його до стану, що існував до моменту ДТП у стислі строки, спровокували сильні душевні страждання з цього приводу. Вартість відновлюваного ремонту була значною, вартість запасних частин у зв'язку із девальвацією гривні зростала, чим збільшувала загальну вартість ремонту і суму спричинених їй матеріальних збитків. Позивач втратила здоровий сон і душевний спокій. Окрім того, внаслідок необхідності приведення транспортного засобу до попереднього стану втратила на двохтижневий період можливість користуватись транспортним засобом, а тому була позбавлена можливості оперативно вирішувати власні справи. Це зумовило використання нею платних транспортних послуг — послуг таксі, перевезень багажу, тощо. Сам факт її потрапляння у ДТП та пошкодження майна, що перебувало у її законному володінні відзначився на її здоров’ї і вона змушена була 19 вересня 2016 року звернутись за лікарською допомогою у Новояворівську районну лікарню №1 до лікаря-психіатра ОСОБА_8, що підтверджується довідкою від 04.01.2017р.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_4, позивачу було завдано моральної шкоди. Суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 2500 грн. моральної шкоди.

Положеннями п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2,3 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_3 дійсно були понесені витрати на правничу допомогу, що підтверджується Актами від 13 квітня 2017 року та від 17 січня 2018 року виконаних робіт (надання послуг) за Договором від 03 січня 2017 року та товарними чеками від 05 квітня 2017 року та від 17 січня 2018 року. Загальний розмір витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем, становить 8448 грн. 60 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13,76, 80, 81, 82, 133, 137,141,259, 263, 264,265 ЦПК України, ст.ст. 11,15,16,22,23,1166, 1167,1187,1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 14 263,43 грн. ( чотирнадцять тисяч двісті шістдесят три гривні сорок три копійки) у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, 2500 грн. (дві тисячі п’ятсот гривень ) у відшкодування моральної шкоди, 2240 грн. ( дві тисячі двісті сорок гривень) витрат по оплаті судового збору та 8448,60 грн. ( вісім тисяч чотириста сорок вісім гривень шістдесят копійок) на правничу допомогу.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_9