Ухвала суду № 71712696, 16.01.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/3710/17

пр.№ 4-с/464/4/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Рудакова І.П.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1-В.В.

заявник ОСОБА_2 акціонерне товариство по газапостачанню та газифікації «Львівгаз»

заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з’явились, Сихівський відділ державної виконавчої служби м.Львів

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Львові скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про визнання дій державного виконавця Сихівського відділ державної виконавчої служби м.Львова неправомірними, скасування постанови та зобов’язання до вчинення дій,

за участю представників учасників справи: представник заявника та представник заінтересованої особи не з’явились, -

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду зі скаргою у якій просить: визнати дії державного виконавця Сихівського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24 грудня 2014 року неправомірними; скасувати постанову державного виконавця Сихівського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 24 грудня 2014 року; зобов’язати державного виконавця Сихівського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області відновити виконавче провадження на підставі судового наказу №464/9129/13-ц. В обґрунтування скарги покликається на те, що постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного судового наказу Сихівського районного суду м.Львова за заявою ПАТ «Львівгаз». В подальшому, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, постанова стягувачу не надходила та про таку стало відомо лише у травні 2017 р. з відповіді на відповідний запит. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу слугувало те, що у боржника відсутнє майно. Проте, акт державного виконавця про перевірку майнового стану боржника у матеріалах виконавчого провадження відсутній, опис майна боржників не здійснювався, не вжито додаткових заходів щодо забезпечення доступу до житлового приміщення боржників, не ініційовано питання про обмеження боржників у праві виїзду за межі України. Таким чином, заявник вважає дії щодо винесення такої постанови неправомірними, у зв’язку з чим вказану постанову необхідно скасувати та зобов’язати державного виконавця відновити виконавче провадження.

21 грудня 2017 року на адресу суду заінтересованою особою ОСОБА_4 подано заяву про долучення до матеріалів справи квитанції від 22.09.2017 про добровільну сплату боргу.

Представник заявника - ПАТ «Львівгаз» у судове засідання не з’явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд скарги за його відсутності.

Державний виконавець, заінтересовані особи у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду скарги. Матеріали виконавчого провадження суду для огляду надані не були.

У зв’язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що у провадженні Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львів перебувало виконавче провадження №39939859, відкрите з примусового виконання судового наказу Сихівського районного суду м.Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Львівгаз» заборгованості за спожитий природній газ у розмірі 351,94 грн. та судовий збір у сумі 107,30 грн.

24 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (1999 р.), чинного на момент вчинення оскаржуваних дій, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України.

Встановлено, що підставою для винесення постанови від 24.12.2014 слугувало відсутність у боржника майна.

За відсутності матеріалів виконавчого провадження, суд погоджується з доводами представника заявника і вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих заходів для з’ясування перебування майна у боржника. Наведене вказує на те, що повернення виконавчого документу стягувачеві було передчасним, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, на підставі аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» можна зробити висновок, що державний виконавець не мав підстав, для ствердження про відсутність майна у боржника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії неправомірними та зобов'язує державного виконавця (іншу посадову особу) державної виконавчої служби задовольнити вимогу скаржника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів для виконання покладених на нього обов’язків, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», тобто дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачеві є неправомірними, а відтак оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки у суду є підстави вважати, що оскаржувана постанова була винесена передчасно, чим порушено права заявника (стягувача) на одержання від боржника стягнутих з нього за судовим рішенням коштів.

Що стосується вимоги заявника про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження, суд вважає, що у цій частині скарги необхідно відмовити.

Зокрема, згідно з ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

Як роз’яснено Вищим спеціалізованим судом України у Постанові № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).

Отже, заявлена вимога про зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки у цій частині заявник вимагає судового захисту заздалегідь не порушеного права.

Крім цього, судом встановлено, що 22 вересня 2017 року боржником ОСОБА_3 здійснено оплату за житлово-комунальні послуги, зокрема сплачено заборгованість за спожитий природній газ у розмірі 515,71 грн. та заборгованість після цієї оплати відсутня, що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи.

Однак, доводи боржників про те, що вони оплатили борг за спірним виконавчим листом, що підтверджується квитанцією, суд оцінює критично, оскільки в зазначеній квитанції відсутні посилання на призначення платежу, а відтак такі не приймаються судом до уваги.

Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України,

у х в а л и в:

скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів щодо винесення постанови від 24 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №39939859.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП 39939859.

В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України.

Суддя І. П. Рудаков