Постанова № 71712243, 16.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/350/18 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

Є.У.№ 331/4859/16 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Онищенко Е.А.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства Оборони України, Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної Казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він проходив службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії і період бойових дій 31.03.1986 р. по 13.06.1988 р. У 1987 році при виконанні інтернаціонального обов'язку в ДРА, в результаті підриву БТРа на міні, отримав контузію і численні поєднанні осколкові вогнепальні поранення м'яких тканин правої половини обличчя, правої половини грудної клітини, поперекового відділу спини, верхньої третини внутрішньої поверхні лівого стегна, попередньої поверхні правої гомілки. Після проведення лікування зазначених поранень стан його здоров'я не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У зв'язку з травмою, отриманою під час захисту Вітчизни, порушено нормальні його життєві зв'язки.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, солідарно з Міністерства Оборони України, Держави Україна в особі КМУ та Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Демократичній Республіці Афганістан у період з 31.03.1986 року по 13.06.1988 року в складі діючої армії у період бойових дій та був звільнений з військової служби в запас, що підтверджується записом у військовому білеті НОМЕР_1.

Під час проходження військової служби в Афганістані отримав низку захворювань: наслідків перенесеної МВТ, ЗЧМТ (1987, контузії головного мозку) в вигляді стійкої мікроочагової симптоматики, астеноневротичного, лікворно-гіпертензійного і вестибуло-атаксичного синдромів помірно виражених. Постравматична дисцикуляторної енцефалопатії ІІ ст., з вегето-судинними кризами (1 раз в місяць). Постравматична лівобічна люмбоішалгія з помірно вираженим больовим синдромом, хронічно-рецидивуюче протікання. Розповсюджений остеохондроз хребта з помірним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь - 3, ризик 4, гіпертрофія лівого шлуночка. Неускладнений гіпертонічний криз 17.11.14 р. ІХС: дифузний кардіосклероз. Персистуюча форма фібриляції передсердь СН ІІ фк ІІ. Двостороння сенсоневральна туговухість І ст., що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2181 від 18.05.2016 року.

18.04.2008 року ОСОБА_3 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК, серії АД № 098052.

Позивач послався на те, що за ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Натомість, дослідуючи питання про наявність підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача, суд першої інстанції правильно виходив з роз'яснень, наданих у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», якою судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди у будь-якому розмірі ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем не доведений факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди. Позивачем не зазначено наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини саме Міністерства оборони України в її заподіянні.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

За положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.

Також, окрім Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Судова колегія враховує, що факт наявності моральних страждань. викликаних захворюванням та встановленням інвалідності не оспорюється та не потребує додаткового доведення.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обов'язок відшкодування не може бути покладений на визначеного позивачем відповідача.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22.01.2018 р.

Головуючий:

Судді: