Постанова № 71712197, 22.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1001/18 Головуючий у 1-й інстанції: Капустинський М.В.

Є.У.№ 316/178/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Страхова група ТАС» м.Київ про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначав, що 23.11.2016 року з вини водія ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний йому на праві власності автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, а йому завдано моральну шкоду. Згідно висновку експерта №93 від 18.01.2017 року розмір майнової шкоди, спричиненої ДТП, становить 46 556 грн. 32 коп. Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_4 46 556 грн. 32 коп. на відшкодування майнової шкоди, 10 000 грн. - моральної шкоди, а також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду розмірі 23 849, 49 грн. , моральну шкоду в розмірі 10000 грн., судовий збір в сумі 640 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 1000 грн. 00 коп., витрати на надання правової допомоги в сумі 4 500 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні в частині розподілу судових витрат з огляду на такі обставини.

Задовольняючи частково позов, суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов висновку щодо його доведеності. При визначенні розміру майнової шкоди, суд першої інстанції врахував, що страхова компанія частково компенсувала потерпілому завдану шкоду, а тому зменшив розмір суми до стягнення на суму страхового відшкодування.

Висновок суду є правомірним, оскільки відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для виправлення пошкодженої речі.

Згідно ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Судом встановлено і вказані обставини не заперечувались сторонами, що 23 листопада 2016 року з вини відповідача ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний ОСОБА_3 автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.22).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 щодо транспортного засобу «Skoda Fabia» державний номерний знак НОМЕР_2, яким останній керував під час ДТП, була застрахована у ПрАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5549344 від 15.08.2016 року (а.с.34).

Сторони не заперечували, що за страховим випадком, який стався 23 листопада 2016 року, страхова компанія виплатила потерпілому ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 23 849,49 грн. (а.с.83-84).

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу застосовується Методика товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до висновку № 93 від 18.01.2017 року експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, проведеного із застосуванням вказаної Методики, вартість майнової шкоди, спричиненої власнику автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 46 556, 32грн.(а.с.15-21).

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України ( в редакції Закону на час вирішення справи судом першої інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 12,81, 95 діючого ЦПК України.

Заперечення проти позову ОСОБА_4 обґрунтовував лише незгодою з наданими позивачем доказами дійсної майнової шкоди, при цьому належних та допустимих доказів на їх спростування не надавав.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України ( в редакції Закону на час вирішення спору) суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався.

Посилання відповідача на те, що оскільки страхове відшкодування потерпілому ПрАТ «Страхова група «ТАС» виплатила у меншій сумі, ніж встановлений за договорами обов'язків ліміт його відповідальності, який становив 100 000 грн., а тому з нього не підлягають стягненню будь-які витрати потерпілого, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги.

При розгляді справи суд правомірно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 року у справі за № 6-192 цс 16, згідно якої право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року.

Інші докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Фактично доводи зводяться до іншої оцінки обставин справи, які відрізняються від зробленої судом першої інстанції оцінки, і підстав для скасування судового рішення не містять.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, негативні наслідки, які настали після ДТП для потерпілого, погіршення стану здоров'я , звичного способу життя, тощо.

Разом з тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції допустився порушень ч.1 ст.88 ЦПК України ( в редакції Закону на час ухвалення оскаржуваного рішення), згідно якої якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційної до задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 було заявлено позов про стягнення 46 556, 32 грн. майнової шкоди і 10 000 грн. моральної шкоди, а всього ціна позову становила 56 556, 32 грн.

Судові витрати, понесені позивачем у цій справі становлять 8 060 грн.: 320 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову (а.с.1), 2 240 грн. - судовий збір за пред'явлення позову (а.с.11-11а), 1 000 грн. - проведення авто-товарознавчого дослідження (а.с.23), 4 500 грн. - витрати на правову допомогу адвоката (а.с.24-25, 99-100).

Сума судового збору, що підлягала сплаті при пред'явленні позову мала становити 1280 грн. ( 640 грн. - вимога майнового характеру і 640 грн. - вимога про відшкодування моральної шкоди). Отже, при пред'явленні позову позивачем була зайво сплачена сума судового збору 2 240 грн. - 1 280 грн. = 960 грн. Вказана сума не враховується апеляційним судом і має бути компенсована позивачеві в порядку, передбаченому ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином за рахунок відповідача підлягають компенсації судовий збір за подання заяви про забезпечення позову - 320 грн., судовий збір за пред'явлення вимоги майнового і немайнового характеру в загальній сумі 1 280 грн., 1 000 грн. - авто товарознавчого дослідження, 4 500 грн. - правова допомога адвоката, а всього 7 100 грн.

Оскільки із заявлених до стягнення 56 556,32 грн. судом першої інстанції задоволено вимоги на суму 33 849, 49 грн., що становить 59, 85%, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційної до задоволених позовних вимог, а саме: на суму 4 249, 42 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду апеляційний суд має право змінити рішення.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст.374 ч.1 п.2, ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розподілу судових витрат: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4 249, 42 грн. компенсації судових витрат в суді першої інстанції.

В іншій частині оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 листопада 2017 року по цій справі в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4, який мешкає АДРЕСА_1 іпн.НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3 4 249, 42 грн. ( чотири тисячі двісті сорок дев'ять грн. 42 коп.) компенсації судових витрат.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: