Постанова № 71712142, 16.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №314/836/17 Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В.О.

Провадження № 22-ц/778/247/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області», третя особа: Виконавчий комітет Вільнянської міської ради, про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом до КП «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_1.

01.06.2012 між нею та КП «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області» укладено договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території.

Вона мешкає на п'ятому (останньому) поверсі багатоквартирного будинку. На початку 2015 року протягом березня - травня тривав ремонт даху будинку. За час проведення ремонту в її квартирі був залитий кут в квартирі, шпалери почорніли та виникла пліснява. З цього приводу був складений акт, після чого вона неодноразово зверталась до відповідача щодо відновлення кімнати, проте отримувала відмови.

Через ігнорування відповідачем своїх зобов'язань щодо відновлення стану квартири вона була змушена власними зусиллями зробити ремонт в квартирі вартістю 6000 грн.

Крім того, з весни 2015 року змушена відстоювати свої права, у зв'язку з чим, крім матеріальних збитків їй також заподіяна і моральна шкода. Вона є пенсіонеркою, потребує лікування, постійні стреси призводять до погіршення її стану. Вона змушена докладати додаткові зусилля по відновленню звичайного способу життя, проживати у квартирі із слідами затоплення, пошкодженим облаштуванням та меблями. Розмір моральної шкоди оцінює у 5000 грн.

На підставі зазначеного просила стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки в розмірі 6000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також судовий збір.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 1800 грн., моральну шкоду у розмірі 1312 грн.

Стягнуто з КП «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, КП «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виходив з того, що залиттям квартири завдано позивачці матеріальну шкоду й факт затоплення та заподіяння шкоди підтверджено актами та іншими доказами, а відповідач не довів, що шкода завдана не з його вини.

Такі висновки відповідають обставинам справи, вимогам ст. 1166 ЦК України, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Будинок, в якому розташована квартира позивача, перебуває на обслуговуванні КП «Вільнянський міськкомунгосп».

Судом також встановлено та не спростовано сторонами, що в березні-травні 2015 року через незадовільний стан даху вказаного будинку над квартирою позивача проводились ремонтні роботи (а.с. 18), у зв'язку з чим сталось залиття квартири з-за погодних умов (а.с. 15).

Відповідно до акту обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 03.06.2016 було виявлено в залі з лівого боку на стіні та стелі - чорну плісняву, сухі руді плями від протікання (а.с. 13), відповідно до акту прийняття-передачі виконаних робіт вартість цих ремонтних робіт складає 1800 грн.

За положеннями ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 24 ЖК України визначено, що житлово-експлуатаційні організації забезпечують високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють утримання жилого будинку та прибудинкової території.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею 21 цього Закону передбачені зобов'язання виконавця, а саме утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Пленум Верховного Суду України у п. 2 Постанови № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Щодо стягнення вартості виконаних зовнішніх ремонтних робіт у вигляді монтажу пінопласту, штукатурки стін, шпаклівки, фарбування в сумі 4200 грн., суд першої інстанції правомірно відмовив у позові в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів, що в наслідок залиття квартири також були пошкоджені зовнішні стіни квартири, а також щодо необхідності проведення цих робіт.

З огляду на викладені обставини, довід апеляційної скарги про те, що саме позивач повинен був заявити клопотання щодо проведення будівельно-технічної експертизи для встановлення причини залиття колегія суддів вважає неприйнятним.

Заперечення відповідача в частині визначення розміру спричиненої шкоди суперечать вимогам ст. ст. 12,81 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами. Доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач не надав, надані позивачем докази не спростував, не заявив про можливість такого спростування відповідними доказами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Всі посилання апеляційної скарги спростовують вищенаведеними мотивами та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області» залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 січня 2018 року.

Головуючий

Судді: