Ухвала суду № 71711976, 17.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 337/323/17

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/400/18 Головуючий в 1-й інстанції – Мурашова Н.А. Єдиний унікальний № 337/323/17 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1Категорія – ст.186 ч.2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Гріпаса Ю.О., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Волошині С.С.,

за участю:

прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за № 12016080070003821, № 12017080070000035, № 12017080230000084, № 12017080070000297, які об’єднані судом в одне провадження, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, неодружений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, без визначеного місця проживання, раніше судимий:

1) 13.04.2006 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнився 23.09.2006 року по відбуттю строку покарання;

2) 15.06.2011 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 213 КК України до 100 годин громадських робіт, знятий з обліку 09.08.2011 року по відбуттю строку покарання;

3) 27.08.2012 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 263 КК України до 120 годин громадських робіт, знятий з обліку 01.02.2013 року по відбуттю строку покарання;

4) 14.09.2014 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2, 3 ст. 301, ст. 70, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 2 роки, знятий з обліку по закінченню іспитового строку на підставі ухвали суду від 23.12.2016 року;

за обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и л а:

вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки.

Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 06.02.2017 року.

В строк відбуття покарання ОСОБА_2 зараховано строк його попереднього ув’язнення за період з 06.02.2017 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року), за період з 21.06.2017 року по день набрання вироком суду законної сили із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року).

Запобіжний захід ОСОБА_2 – тримання під вартою в Запорізькому СІЗО до набрання вироком законної сили ухвалено залишити тим самим.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду першої інстанції, у серпні місяці 2016 року, більш точну дату встановити не представилось можливим, ОСОБА_2, перебуваючи на вул. Калнишевського у м. Запоріжжя, діючи умисно, шляхом присвоєння знайденого, придбав металевий предмет, який згідно з висновком експерта №626-3 від 01.01.2017 року є холодною зброєю ударно-дробильної дії, а саме кастетом спрощеної конструкції, виготовленим саморобним способом, який потім, без передбаченого законом дозволу, незаконно носив при собі. 07.12.2016 року о 09.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку №3 по вул. Дорошенко в м. Запоріжжя, був зупинений працівниками поліції і у нього був виявлений та вилучений вказаний кастет.

Крім того, 02.01.2017 року, приблизно о 20.00 год., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у якості гостя в приміщенні квартири АДРЕСА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу із кишені куртки, яка висіла в коридорі, викрав водійське посвідчення на ім’я ОСОБА_4, яке матеріальної цінності для потерпілого не представляє, грошові кошти в розмірі 430,00 грн. та мобільний телефон «Nokia 7250i», вартістю 100,00 грн., що належать ОСОБА_4

Заволодівши викраденим та отримавши його у своє повне розпорядження, ОСОБА_2А з місця вчинення злочину зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 530,00 грн.

Крім того, 05.01.2017 року, приблизно о 11.15 год., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у дворі будинку №3 по вул. Дорошенко в м. Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через відкрите вікно відкрив двері автомобіля «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_1, синього кольору, з якого викрав сумку чорного кольору «Adidas», вартістю 300,00 грн., в якій знаходився паспорт та довідка про ідентифікаційний номер на ім’я ОСОБА_5, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, грошові кошти в сумі 170,00 грн., навігатор «Pioner P-5007 HD800x480», вартістю 650,00 грн., мобільний телефон «Prestigio MultiPhone PAP 3500 DUO», в корпусі чорного кольору, вартістю 500,00 грн., які належать ОСОБА_5

Заволодівши викраденим та отримавши його у своє повне розпорядження, ОСОБА_2А з місця вчинення злочину зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1620,00 грн.

Крім цього, 10.01.2017 року приблизно о 14.00 год., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи у дворі будинку №33 по пр. Ювілейному в м. Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з лавки викрав чоловічу сумку, в якій знаходились грошові кошти в сумі 400,00 грн. та мобільний телефон «Samsung GT-E1080», вартістю 200,00 грн., які належать ОСОБА_6

Заволодівши викраденим та отримавши його у своє повне розпорядження, ОСОБА_2А з місця вчинення злочину зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 600,00 грн.

Крім цього, 18.01.2017 року приблизно о 12.00 год. ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись на ринку «Бахчисарай», розташованого на землях Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. М.Судця, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгівельного прилавку викрав чоловічу сумку, в якій знаходилися мобільний телефон «Fly IQ442», в корпусі білого кольору, вартістю 1200,00 грн., грошові кошти в сумі 34,00 грн., які належать ОСОБА_7

Заволодівши викраденим та отримавши його у своє повне розпорядження, ОСОБА_2А з місця вчинення злочину зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1234,00 грн.

Крім цього, 18.01.2017 року приблизно о 12.00 год., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись на ринку «Бахчисарай», розташованого на землях Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. М.Судця, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно, скориставшись тим, що його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з чоловічої сумки на прилавку викрав паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, серії СА № 236190, виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 04.07.1996 року.

Крім цього, 01.02.2017 року в період часу з 11.51 год. до 11.57 год., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні магазину «Траш», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рубана, буд. 27, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгівельних полиць викрав 1 пляшку червоного сухого вина «Саперви» об’ємом 0,75 л., вартістю 109,48 грн. (без НДС), 1 пачку кави «Jacobs Monarch» об’ємом 130 гр., вартістю 71,95 грн. (без НДС), на загальну суму 181,43 грн., які належать ТОВ «Траш». Однак, свій злочинний умисел не зміг довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину біля виходу з магазину «Траш».

Крім цього, 06.02.2017 року, приблизно о 15.00 год., ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, знаходячись у дворі будинку №4б по вул. Лахтінська в м. Запоріжжя, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, штовхнув обома руками в плечі ОСОБА_4, від чого останній впав на землю, тим самим спричинив потерпілому фізичний біль. Після цього, ОСОБА_2, розуміючи, що потерпілий не буде чинити йому опору, відкрито, шляхом ривку з плеча потерпілого, викрав сумку «Delsey», чорного кольору, вартістю 300,00 грн., в якій знаходились грошові кошти в сумі 314,00 грн., мобільний телефон «Nokia №78-1», в корпусі чорного кольору, вартістю 200,00 грн. з сім-картою мобільного зв’язку «Лайфселл», яка для потерпілого матеріальної цінності не представляє.

Заволодівши викраденим та отримавши його у своє повне розпорядження, ОСОБА_2А з місця вчинення злочину зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 814,00 грн.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що обвинувачений свою провину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, допомагав досудовому розслідуванню та суду у встановленні істини. Потерпілий ОСОБА_4 просив суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_2 Обвинувачений має середню освіту, раніше притягався до кримінальної відповідальності, не одружений, тимчасово офіційно не працевлаштований, але постійно працював не офіційно. На момент арешту та на даний час ОСОБА_2 має проблеми зі здоров’ям. Також вказує, що обвинувачений перебуває під вартою з січня 2017 року, порушень дисципліни під час перебування в СІЗО не допускає, а тому вважає, що цього терміну позбавлення волі було б достатньо.

На підставі викладеного, просить вирок суду першої інстанції змінити та зменшити ОСОБА_2 термін покарання.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить переглянути кримінальне провадження відносно нього, а саме епізод за ч. 2 ст. 185 КК України від 02.01.2017 року з потерпілим ОСОБА_4 та за ч. 2 ст. 186 КК України за епізодом від 06.02.2017 року також з потерпілим ОСОБА_4, за якими суд не взяв до уваги суперечливі покази, надані потерпілим. Також просить переглянути призначене йому покарання, яке він вважає суворим та застосувати до нього ст. 69 КК України або призначити йому покарання з випробувальним терміном на підставі ст. 75 КК України. Крім того, під час перегляду його покарання просить застосувати до нього «закон Савченко» та зарахувати день за два дні, починаючи з дня його арешту і тримання під вартою з 06.02.2017 року по день набрання вироком законної сили. Вважає, що суд не врахував як людина, яка викрала речі з квартири іншої людини, після чого добровільно повернула викрадені речі та, розуміючи, що ця людина та правоохоронні органи знають усі його дані скоїла повторно правопорушення щодо цієї ж людини. Таким чином, вважає, що його вина за даними епізодами з потерпілим ОСОБА_4 не доведена у повному обсязі. Зазначає, що за іншими епізодами вину повністю визнає та щиро розкаюється, а своє остаточне рішення, яке було прийняте ним в кінці судового розгляду, пояснює тим, що був введений в оману прокурором, який пообіцяв йому у разі визнання ним всіх статей та епізодів по кримінальному провадженню попросити меншу міру покарання.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: обвинуваченого, зокрема і в останньому слові, та його захисника, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважала вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали провадження, та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 вимог і положень зазначених законів дотримався.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України, а також за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 05.01.2017 року, 10.01.2017 року, 18.01.2017 року, 01.02.2017 року, кваліфікація дій останнього, встановлені і вказані обставини у обвинувальному вироку за цими злочинами, сторонами провадження не оспорюються, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією, не перевіряються.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_2 винним себе у скоєнні злочинів за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом від 02.01.2017 року відносно потерпілого ОСОБА_4 та у злочині за ч. 2 ст. 186 КК України за епізодом від 06.02.2017 року також відносно потерпілого ОСОБА_4 не визнавав. Однак, в подальшому, під час судового розгляду, в судовому засіданні 03.10.2017 року повністю визнав вину за всіма епізодами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у тому числі, за епізодами, пов’язаними з потерпілим ОСОБА_4, та пояснив, що все відбувалось так, як зазначено в обвинувальному акті.

Не дивлячись на таку суперечливу позицію обвинуваченого, його вина у скоєнні злочинів за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом від 02.01.2017 року відносно потерпілого ОСОБА_4 та у злочині за ч. 2 ст. 186 КК України за епізодом від 06.02.2017 року також відносно потерпілого ОСОБА_4 підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що 02.01.2017 року він запросив ОСОБА_2 до себе додому, де вони разом розпивали спиртні напої. Через деякий час він пішов спати, а ОСОБА_2 залишився на кухні. Коли він прокинувся наступного ранку, ОСОБА_2 в помешканні вже не було. Через деякий час він виявив пропажу мобільного телефону «Нокіа» чорного кольору, водійського посвідчення та біля 400 гривень. Він зрозумів, що це зробив ОСОБА_2, і декілька днів не звертаючись до поліції, шукав його сам. Згодом звернувся з заявою про вчинення злочину. В подальшому, викрадене майно йому було повернуто. 06.02.2017 року він знову зустрів ОСОБА_2, та разом з хлопцем на ім’я Сашко, розпивали спиртні напої. У нього була сумка коричневого кольору на ремені через плече, де знаходились гроші та мобільний телефон. Потім вони втрьох пішли в бік вул. Ентузіастів по вул. Лахтінська. Коли підійшли до будівлі колишнього овочевого магазину, ОСОБА_2, перебуваючи з боку від нього, різко штовхнув його в груди і в цей же час вирвав його сумку, у якої відірвалась лямка, і побіг. Він від поштовху впав на коліно, став кричати, щоб Сашко його наздоганяв. Останній побіг за ОСОБА_2 і зупинив його. Після цього приїхала поліція, оглядали місце події, складали документи. Викрадені речі йому згодом повернули;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що точну дату не пам’ятає, зимою, в обід, він зустрів в кафе на ринку «Лахтінський» ОСОБА_4 Там також був і ОСОБА_2, якого він раніше не знав. Вони втрьох розпивали спиртні напої, а потім пішли на вул. Ентузіастів по вул. Лахтінська. Біля колишнього овочевого магазину ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_4 в сніг і вирвав у нього сумку, яка була надягнута через плече. Він побіг за ОСОБА_2 і наздогнав його. Потім приїхала поліція, яку він викликав зі свого мобільного телефону;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.01.2017 року, згідно з яким ОСОБА_4 звернувся із заявою про крадіжку з його квартири 02.01.2017 року невідомою особою належного йому майна – документів, грошей, мобільного телефону (т.1, а.п. 117);

- заявою ОСОБА_2 від 07.01.2017 року про добровільну видачу мобільного телефону «Nokia 7250i» та посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4, яке належить його знайомому на ім’я ОСОБА_4, і яке він викрав з квартири АДРЕСА_2 (т.1, а.п.120);

- протоколом огляду предметів з фототаблицею від 07.01.2017 року, згідно з яким слідчим в присутності понятих та ОСОБА_2 було оглянуто мобільний телефон «Nokia 7250i» та посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4 (т.1, а.п.121-123);

- постановою від 07.01.2017 року про визнання предметів речовими доказами (т.1, а.п. 124);

- протоколом огляду місця події з фототаблицею від 06.02.2017 року, згідно з яким слідчим в присутності понятих, потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 оглянуто ділянку місцевості біля будинку №4 по вул. Лахтінська м. Запоріжжя, де виявлено ОСОБА_2 з чоловічою сумкою темного кольору в руці, в якій знаходяться грошові кошти в сумі 314 грн., мобільний телефон «Nokia». Як поясняв ОСОБА_4 вказане майно, яким заволодів ОСОБА_2 належить йому (т.1, а.п. 126-129);

- постановою від 06.02.2017 року про визнання речей речовими доказами у даному кримінальному провадженні (т.1, а.п.130);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.02.2017 року, згідно з яким ОСОБА_4 звернувся із заявою про відкрите заволодіння його майном у дворі будинку №4 по вул. Лахтінська м. Запоріжжя – сумкою, грошима, мобільним телефоном (т.1, а.п. 139);

- рапортом Хортицького ВП від 06.02.2017 року, згідно з яким 06.02.2017 року в 15:05 до Хортицького ВП надійшло повідомлення зі служби 102 про звернення ОСОБА_9, про викрадення невідомою особою сумки біля будинку №4 по вул. Лахтінська м. Запоріжжя (т.1, а.п.139).

Зазначені докази, наведені у вироку, всупереч доводам обвинуваченого щодо недоведеності його вини у крадіжці за епізодом від 02.01.2017 року та грабежі за епізодом від 06.02.2017 року відносно потерпілого ОСОБА_4, узгоджуються між собою, доповнюють один одного, не містять суттєвих суперечностей, які б викликали сумнів щодо їх достовірності, а сукупність наведених доказів свідчать про їх достатність для обґрунтування вини ОСОБА_2 та підтверджують причетність останнього до скоєння інкримінованих йому цих кримінальних правопорушень, а тому суд правильно обґрунтував ними його обвинувачення, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку.

Колегія суддів не сприймає доводи обвинуваченого щодо нібито якихось домовлянь обвинуваченого з прокурором про визнання своє вини і у зв’язку з цим призначення йому більш м’якого покарання, оскільки вина у скоєнні злочинів, визнаних судом доведеними, ґрунтується не лише на визнанні своєї вини ОСОБА_2 за епізодами від 02.01.2017 року та від 06.02.2017 року відносно потерпілого ОСОБА_4, а й на підставі сукупності вищевикладених, викривальних його злочинних дій, доказах.

Суттєвих порушень ст.ст. 349, 370 КПК України щодо обґрунтованості і вмотивованості винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень у вироку суду, колегія суддів не вбачає.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357 КК України судом першої інстанції кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які були вчинені в незначний проміжок часу, їх кількість, що, на думку суду, свідчить про стійку антисоціальну направленість особи обвинуваченого та його небажання стати на шлях виправлення. Також суд врахував дані про особу ОСОБА_2, який раніше був неодноразово судимим, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, відбував покарання реально, офіційно не працевлаштований, постійного місця мешкання немає, за місцем реєстрації не проживав, не одружений, неповнолітніх дітей та інших утриманців немає, перебуває на обліку КУ «ОКНД» з діагнозом - психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

На підставі викладеного, з урахуванням позиції потерпілих, суд призначив покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій відповідних статей КК України, з визначенням остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, строком на чотири роки, яке у даному випадку є мінімальним.

Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ОСОБА_2 нових злочинів і не вбачає підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України або звільнення від призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України за доводами, викладеними в апеляційних скаргах, як обвинуваченого ОСОБА_2, так і його захисника.

Доводи захисника про зменшення призначеного покарання, які він мотивував тим, що його підзахисний має середню освіту, не одружений, тимчасово офіційно не працевлаштований, під час перебування під вартою порушень дисципліни під час перебування в СІЗО не допускав, не можуть бути визнані достатніми для пом’якшення призначеного покарання. Посилання про неофіційне працевлаштування та проблеми зі здоров’ям стороною захисту належним чином не доведено.

В строк відбуття покарання ОСОБА_2 суд зарахував строк його попереднього ув’язнення за період з 06.02.2017 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року).

У той же час, суд зарахував строк попереднього ув’язнення ОСОБА_2 за період з 21.06.2017 року по день набрання вироком суду законної сили із розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року), і тому прохання обвинуваченого про зарахування у строк відбуття покарання строку його попереднього ув’язнення по день набрання вироком суду законної сили із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі не відповідає вимогам закону про кримінальну відповідальність.

З урахуванням викладеного, і оскільки, згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, скасування вироку повністю чи частково та ухвалення нового вироку, або скасування вироку повністю чи частково та закриття кримінального провадження, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_2 – залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, а особою, яка тримається під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

В.А. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Рассуждай