Рішення № 71711430, 17.01.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3476/17

Провадження №: 2/332/193/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:головуючого судді Андрюшиної Л.А.за участю секретаря Ковтуна В.І., представника позивача - адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу №332/3476/17 (провадження №2/332/193/18) за позовом

ОСОБА_2, яка діє в інтересах

малолітньої дитини ОСОБА_3

до ОСОБА_4,

треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району в особі органу опіки та піклування, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради

про надання дозволу на зняття з реєстрації та на

реєстрацію місця проживання неповнолітньої особи без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 з позовом про надання дозволу на зняття з реєстрації та на реєстрацію місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 без згоди її батька ОСОБА_4 з тих підстав, що вона і її малолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5, в якій їй на праві власності належить 1/6 частини квартири. Однак, з 2007 року вона, а дочка від дня народження, і по теперішній час фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві власності її сестрі ОСОБА_5. 07.09.2017 року ОСОБА_5 подарувала їй вказану квартиру, що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округуБугрім О.В., зареєстрованим в реєстрі за №2472, у зв?язку з чим виникла потреба зареєструвати місце проживання дитини в належному їй на праві приватної власності житловому приміщенні.Але, для того, щоб зняти з реєстрації за попереднім місцем проживання неповнолітню особу та зареєструвати її нове місце проживання необхідна згода обох батьків дитини. Вона перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4, який є батьком їх дочки ОСОБА_3. Однак, на теперішній час вони з відповідачем не проживають разом, рідко спілкуються, а тому отримати згоду відповідача на зняття з реєстрації та на реєстрацію місця проживання дитини не виявляється можливим, у зв»язку з чим вона вимушена звернутися до суду.Як зазначає позивач, в квартирі за місцем її з дочкою реєстрації, позивачу належить лише 1/6 частина, в той час, як вона має у приватній власності інше житло, де житлові умови значно кращі, тому вважає, що перереєстрація місця проживання неповнолітньої дочки не тільки не порушує житлових прав дитини, а й значно їх поліпшує. Крім того, дитина все своє життя проживає в квартирі АДРЕСА_6 а тому її реєстрація за вказаною адресою є необхідною. Факт проживання дитини за зазначеною адресою підтверджується актом з місця проживання від 25.09.2017 року, інформацією КЗ «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» від 25.09.2017 року, довідками з міста навчання дитини. Просить суд ухвалити рішення яким надати дозвіл на зняття з реєстрації та на реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди її батька ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_2та її представник ОСОБА_1, яка діє на підставі ордеру на надання правової допомоги серії НОМЕР_3, в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Пояснення в обґрунтування позовних вимог надані аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з?явився. Про дату, час і місце підготовчого судового засідання був повідомлений своєчасно та в установленому законом порядку, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, що мається в матеріалах справи(а.с.42). На адресу суду поштою надійшла заява ОСОБА_4 зі змісту якої вбачається, що він на даний час проживає та працює за межами міста Запоріжжя, а тому просить здійснити розгляд справи у його відсутності, оскільки проти позовних вимог він не заперечує(а.с.31).

Представник третьої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району в підготовче судове засідання не з?явився. Про дату, час і місце підготовчого судового засідання був повідомлений своєчасно та в установленому законом порядку, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, що мається в матеріалах справи(а.с.41). Суду надана письмова заява про розгляд справи у відсутності представника третьої особи. В заяві зазначено, що орган опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Заводському району підтримує позов ОСОБА_2 в повному обсязі. До заяви третьої особи долучено Витяг з протоколу №1 комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, відповідно до якого 04.01.2018 року комісія розглянула питання зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, її матір?юОСОБА_8. без згоди батька ОСОБА_4та вирішила доручити представнику органу опіки та піклування під час розгляду зазначеної цивільної справи у суді не заперечувати проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2.(а.с.37-38). Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Департаменту реєстраційних послуг ЗМР, залученоїдо участі у справі ухвалою суду від 22.12.2017 року, поштою надійшла заява про розгляд справи у відсутності представникаДепартаменту, у якій зазначено, що Департамент не перебуває з жодною зі сторін цього спору у правовідносинах, а тому рішення суду, на їх думку, не вплине на їх права та обов?язки, у зв»язку з чим проти задоволення позову не заперечують(а.с.35).

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або окремій письмовій заяві. Положеннями ч.3 ст.200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. 26.12.2017 року на адресу суду надійшла письмова заява відповідача ОСОБА_4 з проханням здійснити розгляд справи у його відсутності. Проти позовних вимог він не заперечує. Отже, відсутність заперечень відповідача з приводу заявлених до нього позовних вимог, свідчить про визнання ним позову. При зазначених обставинах, суд у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у зв»язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_4, оскільки у справі наявні підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки(усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. Статтею 7 вище вказаного Закону передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до п 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2109/22421, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг - до відповідного центру, окрім інших документів, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; свідоцтво про народження, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку. Пунктом 2.3 вказаного Порядку встановлено, що відомості про дітей до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вноситься до заяви одного з них. При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 також передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому законом порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207).

Згідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_4, виданому повторно Заводським відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції 22.07.2011 року, встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 року(а.с.10). Батьком в свідоцтві вказаний відповідач ОСОБА_4, матір?ю - позивач ОСОБА_6, яка змінила прізвище на ОСОБА_6 після укладення шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданим Заводським відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції 06.08.2011 року(а.с.11).

Позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_7, що підтверджено договором дарування та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.5-7,8). За вказаною адресою проживають позивач ОСОБА_2, її малолітня дочка ОСОБА_3 та мати ОСОБА_9.(а.с.16). Факт проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою також підтверджується інформацією, наданою Запорізьким загальноосвітнім багатопрофільним НВК №106, довідками дошкільного навчального закладу ДНЗ №288 «Біла лелека», КЗ «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5», що маються в матеріалах справи(а.с.17,18,19).

За відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради позивач ОСОБА_2 та її малолітня дитина ОСОБА_3 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_8 по теперішній час(а.с.14,15). Відповідно до інформації, наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_4 встановлено, що останній знятий з реєстрації у 2016 році за адресою: АДРЕСА_3(а.с.24).

Згідно ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Положеннями ч.4 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків(усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Судом встановлено, що батьки дитини тривалий час однією сім'єю не проживають та малолітня дитина ОСОБА_3 залишилася проживати разом із матір'ю позивачем ОСОБА_2. Як стверджує позивач, спір з приводу місця проживання дитини між її батьками відсутній.Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, судом під час підготовчого провадження також не встановлено.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що вусіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування(пункт 1 статті 18 цієї Конвенції. У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитини, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір»ю. Відповідно до ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства". За змістом статей 11,18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст. 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_4, який є батько малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім»єю з матер»ю дитини позивачем ОСОБА_2 не проживає внаслідок фактичного припинення шлюбних відносин тазгідно його письмової заяви виїхав за межі міста Запоріжжя, що унеможливлює отримання позивачем письмової згоди батька дитини на зняття з реєстрації та реєстрацію їїза місцем фактичного проживання матері в квартирі, яка належить позивачу на праві власності. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьком та матір'ю дитини щодо визначення її місця проживання, судом не встановлено, оскільки дитина залишилася проживати з матір'ю - позивачем ОСОБА_2, навпаки, відповідач в своїй письмовій заяві суду визнав позовні вимоги в повному обсязі. Разом з тим, відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини позивача ОСОБА_3 за місцем її фактичного проживання суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на охорону здоров'я, на освіту та соціальний захист.

Враховуючи встановлені по справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що фактична неможливість зняття з реєстрації та подальша реєстрація місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди батька дитини хоча й є передбаченою пунктами 11, 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 року, однак, не враховує інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини та Закону України «Про охорону дитинства».Отже, суд приходить до висновку, що у даному випадку пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини".

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 29 ч.4 ЦК України, ст. 160 ч.1 СК України, Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією про права дитини, ст.ст.4,5,12, 81, 83, 89, 141, 200 ч.3, 206 ч.1, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8,про надання дозволу на зняття з реєстрації та на реєстрацію місця проживання неповнолітньої особи без згоди батька.

Надати дозвіл на зняття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_8 та на реєстрацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_4, без згоди її батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання(перебування) якого не встановлено за наслідками отриманої судом інформації, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області або через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22.01.2018 року.

Суддя Андрюшина Л.А.