Постанова № 71710498, 17.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/77/2018(м)

223/204/17

Головуючий у 1 інстанції Дочинець С.І.

Суддя-доповідач Попова С.А.

Категорія 32

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів: Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 06 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом, посилаючись на наступні обставини. 12.04.2016р. під час виконання трудових обов'язків на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» загинув її чоловік ОСОБА_3, про що складено акт по формі Н-1 № 16 від 05.07.2016р. Актом визначено причини нещасного випадку: незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, території, що відобразилось в наявності незакладених пустот за рамами металевого аркового кріплення між затяжкою та масивом порід покрівлі після ремонту виробки; порушення вимог «Технічного паспорту на ремонт конвеєрного похилого блоку № 6», п.п. 1.11, 2.5, 2,6 «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт і поведінки в шахті гірника з ремонту гірничих виробок» та п. 11 р. 5 гл. VI «Правил безпеки у вугільних шахтах» та ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; інші порушення правил техніки безпеки з боку підприємства і його посадових осіб керівного складу. У зв'язку зі смертю на виробництві чоловіка, позивачеві було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у сильному душевному болю, втраті спокою та звичайних життєвих зв'язків. Враховуючи, що спричинена моральна шкода пов'язана зі смертю її рідної людини, з урахуванням обсягу душевних страждань та невідворотних життєвих змін, просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 300000грн.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 06 листопада 2017 року, з урахуванням ухвали від 24.11.2017р. про виправлення описок, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, у розмірі 200000грн. Стягнуто з ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України судові витрати в розмірі 426,67грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення та стягнути з відповідача моральну шкоду у заявленому у змісті позову розмірі - 300000грн.

В апеляційній скарзі ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення, зменшивши присуджений судом першої інстанції розмір моральної шкоди до 3000грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ДП«Шахтоуправління «Південнодобаське № 1» - Воронцова Р.С., який підтримав доводи скарги відповідача і заперечував проти скарги позивача, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату, час і місце розгляду справи позивача, від якої надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 і ДП «Шахтоуправління «Південнодобаське № 1» не підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.11.2015р. (а.с. 5).

12.04.2016р. ОСОБА_3, працюючи на посаді гірника з ремонту гірничих виробок 3 розряду підземним у ДП «Шахтоуправління «Південнодобаське № 1», під час роботи загинув (а.с. 6-7).

За наслідками нещасного випадку на виробництві із ОСОБА_3 підприємством 05.07.2016р. складено акт по формі Н-1 за № 16, в якому комісією зі спеціального розслідування встановлено обставини смерті ОСОБА_3 в умовах миттєвого обвалення порід покрівлі в шахті, при якому потерпілі були засипані падаючою гірничою масою. Виявлено причини нещасного випадку: незадовільний технічний стан виробничих об'єктів - наявність незакладених пустот за рамами металевого аркового кріплення між затяжкою та масивом порід покрівлі після ремонту виробки; порушення вимог «Технологічного паспорту на ремонт конвеєрного похилу блоку № 6», п.п. 1.11, 2.5, 2.6 «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт і поведінки в шахті гірника з ремонту гірничих виробок» та п. 11, р.5 гл. ІV «Правил безпеки у вугільних шахтах» та ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва; недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки; порушення трудової і виробничої дисципліни: організаційного порядку - невиконання посадових обов'язків майстром гірничим, в.о. помічника начальника дільниці, начальником дільниці; невиконання інструкцій з охорони праці - особиста необережність постраждалих, в т.ч. ОСОБА_3, що відобразилась у невжитті ними належних заходів для забезпечення власної безпеки при виконанні робіт, першочергового усунення порушень нормативних документів з охорони праці, вчиненні дій та застосуванні прийомів праці, які призвели до нещасного випадку з ними (а.с. 8-16).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведення факту смерті ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, який стався на ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», а також завдання позивачу у зв'язку із смертю її чоловіка моральної шкоди. Розмір грошової компенсації 200000грн. судом було визначено із врахуванням ступіню моральних страждань, яких зазнала та зазнає позивач після смерті чоловіка, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у житті, що позбавляє її звичних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, прийнято до уваги ступінь вини відповідача у настанні нещасного випадку, зокрема, і з причин, які залежали від самого ОСОБА_3 Присуджуючи такий розмір відшкодування, суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

За положеннями ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За положеннями в п. 2 ч. 2 і ч. 3 ст. 23 ЦК України і в сенсі роз'яснень у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як з'ясовано, судом першої інстанції, проаналізовано надані сторонами матеріали, враховано сильний душевний біль через загибель на виробництві близької людини, ступінь і глибину моральних страждань як наслідків цієї втрати, що є незворотною і буде подовжуватись в житті позивача і надалі, істотність вимушених змін у житті позивача без чоловіка як духовного так і побутового значення, змушеної зміни в життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого побуту і відновлення активності життя, визначено розмір відшкодування спричиненої немайнової шкоди - 200000грн. Суд при цьому, як схвалює колегія суддів, базувався на принципах розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів має розуміння, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням позивача, що втратила свого чоловіка, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.

Втім, враховуючи те, що позивачем до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких додаткових доказів, матеріалів, за яких би розмір відшкодування немайнової шкоди мав бути збільшений, то колегія суддів не знаходить матеріально-правових підстав для зміни судового рішення і задоволення апеляційної скарги позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неврахування процесуальної поведінки відповідача при розгляді даної справи (щодо перешкоджання своєчасному ухваленню рішення, звинувачення самого потерпілого у загибелі при наданні пояснень представником) не впливають на правильність ухваленого рішення і не є підставами для збільшення розміру визначеної судом шкоди.

Одночасно з цим, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача, що прагне зменшення присудженого судом першої інстанції розміру морального відшкодування ОСОБА_2, оскільки в стадії апеляційного перегляду справи не надано доказів, які б стали підставою для такого зменшення.

Ухвалюючи рішення, суд врахував заперечення відповідача в частні наявності, крім основних причин технологічного характеру, і супутньої вини потерпілого.

Колегія суддів, аналізуючи низку причин технічного, технологічного, організаційного характеру, що сприяли настанню нещасного випадку із ОСОБА_3, впевнилась в тому, що його вина (особиста необережність постраждалого, що відобразилась у невжитті ним належних заходів для забезпечення власної безпеки при виконанні робіт тощо) є вторинною, опосередкованою і, з огляду на раптовий характер аварії - «миттєве обвалення порід покрівлі» в шахті, при якому потерплі були засипані падаючою гірничою масою (а.с. 10), не перебуває в прямому первісно-причинному зв'язку із настанням наслідків у вигляді його смерті. З наданих матеріалів не вбачається ознак грубої необережності потерпілого, як підстави для зменшення розміру відшкодування (ч. 2 ст. 1193 ЦК України).

В суді апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував, що у зв'язку із загибеллю працівника ОСОБА_3 членам його родини, зокрема дружині, не відшкодовувалась в позасудовому порядку моральна шкода.

Доводи підприємства в апеляційній скарзі щодо неврахування судом першої інстанції узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільниї справ не є достатньо слушними, оскільки таке узагальнення не є нормативно-правовим актом, і не має передрішуючого значення при розгляді конкретної цивільної справи. І більш того, розмір відшкодування в 3000грн., про що заявлено в апеляційній скарзі, не відповідає зацитованим відповідачем положенням цього узагальнення, при якому 3000грн. відшкодовується у випадку часткової втрати професійної працездатності у обсязі 10%. До даного нещасного випадку зі смертю потерпілого ОСОБА_3 таке посилання не має жодного відношення.

Для визначення розміру немайнового відшкодування мають значення характер, обсяг, тривалість страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках і можливість відновлення активного життя тощо. А нестабільний фінансовий стан підприємства, збиткова діяльність, перебування майна підприємства в податковій заставі (а.с. 32-40, 89-91) - не є тими факторами, з якими законодавцеь пов'язує можливість зменшення розміру такого відшкодування, спричиненого юридичною особою смертю свого працівника.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди від загибелі її чоловіка під час виконання трудових обов'язків, розмір якої визначено з дотриманням засад розумності, виваженості, справедливості в сумі 200000грн. і підлягає компенсації позивачеві.

Доводи апеляційних скарг позивача і відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем і представником відповідача не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційні скарги ОСОБА_2 і ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» залишити без задоволення.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року.

Головуючий С.А.Попова

Судді: С.А.Зайцева

Т.Б.Ткаченко