Рішення № 71708962, 17.01.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/8357/17

№ провадження 2/646/459/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.18 року місто Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

головуючого судді Теслікової І.І.

за участі секретаря Ротач К.О.

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому зазначив, що 02.09.2005 року наказом № 61 від 01.09.2005 року його прийнято на роботу у Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування» охоронцем. 01.03.2006 року переведено охоронцем 5 розряду на постійну роботу. 27 липня 2017 року наказом №137-К звільнено з роботи за згодою сторін ст.36 КЗПП України. На день звільнення з роботи ДП «Харківський завод транспортного устаткування» нарахована заробітна плату: за червень 2017 р. - 3598,64 грн. за липень 2017 р. -2980,36 грн., компенсація відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн. Згідно з розрахунковими листами за липень 2017 року заробітна плата за червень 2017 р. - 2145,02 грн. заробітна плата за липень 2017 р. - 2186,84 грн. компенсація відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн.

У судове засідання позивач не з’явилась, надала заяву про розгляд справи зі її відсутністю, позов просить задовольнити в частині стягнення з відповідача на її користь заборгованість по заробітної плати за червень 2017 р. - 2145,02 грн. заробітної плати за липень 2017 р. - 2186,84 грн. компенсацію відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн. Інші позовні вимоги не підтримує. Проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечує.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.01.2018 року ухвалено про розгляд справи в порядку заочного провадження у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ст. ст. 280, 281 ЦПК України за письмовою згодою позивача.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

02.09.2005 року наказом № 61 від 01.09.2005 року позивача прийнято на роботу у Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування» охоронцем .

01.03.2006 року позивач переведена охоронцем 5 розряду на постійну роботу.

27 липня 2017 року наказом №137-К звільнена з роботи за згодою сторін ст.36 КЗПП України.

На день звільнення з роботи ДП «Харківський завод транспортного устаткування» нарахована заробітна плату: за червень 2017 р. - 3598,64 грн. за липень 2017 р. -2980,36 грн., компенсація відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн.

Згідно з розрахунковими листами за липень 2017 року заробітна плата за червень 2017 р. - 2145,02 грн. заробітна плата за липень 2017 р. - 2186,84 грн. компенсація відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн.

З позовної заяви та заяви від 17.01.2018 року вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітної плати за червень 2017 р. - 2145,02 грн. заробітна плата за липень 2017 р. - 2186,84 грн. компенсація відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн. з посиланням на не здійснення сплати. Інші позовні вимоги не підтримує.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.94. ч.5 ст.95КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За ч.1 ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1,2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012р. у справі №1-5/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

В своєму листі від 07.05.2013р. №708/0/4-13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив про те, що суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що відповідно до розрахункових листів за червень 2017 року, липень, серпень 2017 року заборгованість відповідача складає за червень 2017 р. - 2145,02 грн. заробітна плата за липень 2017 р. - 2186,84 грн. компенсація відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітної плати за червень 2017 р. - 2145,02 грн., за липень 2017 р. - 2186,84 грн. та компенсації відпустки за період 2016 -2017 р.р - 793,52 грн.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі при поданні позову про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору.

Суд вважає, що з відповідача в порядку ст.141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", пропорційно розміру позовних вимог, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства « Харківський завод транспортного устаткування » про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства « Харківський завод транспортного устаткування » ( ідентифікаційний номер юридичної особи 14309764, адреса: м. Харків, вул. Достоєвського, буд.№ 3, м. Харків, 61102) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешкає за адресою: м. Харків, в-д Достоєвського, буд.№ 3 кв. № 10) не виплачену при звільненні заробітну плату в сумі 5125,38 грн. ( з них за червень 2017 – 2145,02 грн., за липень 2017 року- 2186,84 грн., компенсація відпустки за період 2016-2017 р.р. – 793,52 грн.).

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства « Харківський завод транспортного устаткування » ( ідентифікаційний номер юридичної особи 14309764, адреса: м. Харків, вул. Достоєвського, буд.№ 3, м. Харків, 61102) на користь Держави суму судового збору у розмірі 640,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

Повне судове рішення складено 22.01.2018р.

Суддя Теслікова І.І.