Рішення № 71708341, 22.01.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18047/17

Пр. № 2-А/638/191/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Семіряд І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщені суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, що діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії,

встановив:

27.11.2017 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленими протоколом № 14 від 07.07.2017 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2, визнати протиправним рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленими протоколом № 14 від 07.07.2017р. про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_3; зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перерахувати розмір та поновити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком з дати припинення з врахуванням виплачених коштів, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням індексації, як не працюючому пенсіонеру, на визначений пенсіонером банківський рахунок; зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перерахувати розмір та поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з дати припинення з врахуванням виплачених коштів, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням індексації, як не працюючому пенсіонеру, на визначений пенсіонером банківський рахунок та встановити контроль виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що до липня 2010 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_1, отримували пенсії за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсій припинено. 05.07.2017 представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 особисто звернулася до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявами про поновлення виплати пенсій з дати припинення, як не працюючим пенсіонерам в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства (Додаток 2 до Порядку № 22-1).

Рішеннями Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленими протоколом № 14 від 07.07.2017р. в поновленні виплати пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. В обґрунтування прийнятих рішень зазначено, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником. Особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт, що засвідчує її місце проживання (реєстрацію).

Позивач вважає протиправними рішення про відмову у поновленні виплати пенсій, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.

Згідно зі ст. ст. 262, 263 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню в порядку спрощеного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі незначної складності та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутністю учасників справи ( у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані відповідачем заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав..

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилися в Україні, до липня 2010 проживали в АДРЕСА_1, отримували пенсії за віком.

Надалі позивачі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсій припинено.

05.07.2017 представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 особисто звернулася до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявами про поновлення виплати пенсій з дати припинення, як не працюючим пенсіонерам в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства.

Відповідач Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленими протоколом № 14 від 07.07.2017р. в поновленні виплати пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено, у зв'язку з тим, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або законним представником. Особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт, що засвідчує її місце проживання (реєстрацію).

Положеннями ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст. 25 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно ст. 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У п.7 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

Згідно п.16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами п.29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно дост.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Таким чином, позивачі є громадянами України і у відповідності до ч.1ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу набули право на отримання пенсії за віком, проживаючи в державі Ізраїль, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України і пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Частиною 3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється зокрема на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 51 вказаного Закону під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст. 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25рп/2009 у справі №1-32/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV визнано такими, що не відповідають Конституції України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, вищевказане рішення Конституційного Суду України є безумовною підставою для поновлення виплати пенсії, як що вона призначалася.

З урахування рішення Конституційного суду України, реєстрація місця проживання жодним чином не впливає на обов'язок виплати пенсії. Відсутність реєстрації в Україні не є підставою відмови в призначенні виплати пенсії.

Таким чином, відповідач неправомірно не прийняв документи щодо призначення пенсії. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у ст. 44 передбачає, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Тобто, мотив відсутності реєстрації на території України є помилковим, про що зазначено вище.

Суд враховує також позицію Вищого адміністративного суду у постановах від 20.03.2014 К/800/64034/13, від 06.11.2014 К/800/46110/14.

Відповідно до ч.2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п.2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001р. № 159 , компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001р. Також відповідно до п.3 даного порядку Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. (у тому числі пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Нормою ст.. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом , що випливає з принципу змагальності , кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається , або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень , дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази , довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав , свобод чи інтересів.

Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали , які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані.

Крім того, підлягають задоволення позовні вимоги щодо встановлення судового контролю виконання рішення по справі.

Так, положеннями КАС України визначені загальні та спеціальні способи судового контролю.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 382 КАС України.

В свою чергу, спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені статтею 267 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також вивчивши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, що складаються з судового збору у сумі по 640 грн. суд стягує на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-9, 77, 257, 244-246, 262, 263, 382 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, що діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленими протоколом № 14 від 07.07.2017 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перерахувати розмір та поновити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з дати припинення з врахуванням виплачених коштів, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням індексації, як не працюючому пенсіонеру, на визначений пенсіонерами банківський рахунок.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова подати протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 640 грн. кожному.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції..

Суддя: Семіряд І.В.