Постанова № 71707984, 16.01.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач -Лозко Ю.П.

Справа № 428/6481/17

Провадження № 22ц/782/833/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.18

16 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Назарової М.В., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря: Данько Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

26 червня 2017 позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому посилаючись на порушення відповідачем вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України, просила суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 29107,65 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 березня 2017 року по 22 червня 2017 року в сумі 17796,27 гривень, а також судові витрати в сумі 391,30 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції скаржник ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що затримка з виплати позивачу належних їй при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки сталася з вини ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». При цьому, представленими письмовими доказами відповідач не довів відсутність своєї вини у невиплаті позивачу таких сум.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на вказаних вище нормах та встановлених у справі обставинах.

Так, відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, в ласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначає, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що позивач з 09 серпня 1996 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, які припинені 20 березня 2017 року на підставі наказу голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» № 0096-КП (ув) на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням (а. с. 4).

У зазначені статтею 116 КЗпП України строки, розрахунок з позивачкою відповідач не провів, належні позивачці на день її звільнення суми не виплатив.

Сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача становить 17796,27 грн.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Відповідно до абзацу третього частини 3 статті 14 Закону України № 671/97-вр «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі ЗУ № 671/97-вр), Торгово-промислова палата (далі ТПП) України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 14-1 ЗУ № 671/97-вр, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до статті 10 Закону України ЗУ № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що був затверджений рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року N 44 (5) (далі Регламент), з 18 грудня 2014 року встановлений порядок засвідчення форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Відповідно до пункту 6.1 зазначеного Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 6.2. Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Сертифікатом № 4978 від 02.09.2015 року Торгова-промислова палата України засвідчила настання з 16 квітня 2014 року форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили), а саме: акти тероризму, військові дії на території Луганської області, Приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» щодо зобов'язань за поставлений позичальником природний газ за Договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, укладеного з Дочірньою компанією «Газ України», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України (а.с.45).

14 листопада 2014 року Державна інспекція з енергетичного нагляду надіслала відповідачу лист у якому зазначалося, що забезпечення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» електричною потужністю в обсягах передбачених договором про постачання електричної енергії можливе лише після повного відновлення магістральних та локальних електричних мереж у Луганській області та припинення бойових дій та терористичних актів (а. с. 50) .

18 січня 2016 року був складений Акт № 02/23/0-02-003 здійснення заходу з державного енергетичного нагляду. Текст зазначеного Акту містить інформацію про те, що на момент інспектування фактична схема зовнішнього електропостачання ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не відповідає вимогам 1-ї категорії по надійності електропостачання струмоприймачів, так як роботі знаходиться тільки лінія 220 кВ (а.с.46-47).

07 березня 2017 року за результатами проведення моніторингу схеми електропостачання Цеху 1-А ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» було складено довідку № 02/23-02-005 (а. с. 48-49).

23 грудня 2014 року та 05 жовтня 2015 року голова правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» звертався з листами до міністрів енергетики та економічного розвитку України з питань забезпечення підприємства необхідною електричною потужністю (а.с.51,52).

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що затримка виплати заробітної плати позивачу при звільненні сталася не з вини товариства, а є слідством форс-мажорних обставин, а саме проведення антитерористичної операції на території Луганської області, неналежним постачанням електричної енергії, потреб в електричній енергії, аналогічні за змістом заперечень на позовну заяву, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду щодо їх оцінки.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата кладення повного тексту постанови - 22 січня 2018 року.

Головуючий

Судді: