Ухвала суду № 71707346, 22.01.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3322/17

провадження №: 1-кп/398/206/18

УХВАЛА

"22" січня 2018 р.Олександріський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Орловського В.В,

з участю секретаря Сніжко І.М.,

прокурора Болгаріна Ю.С.,

захисника ОСОБА_1В,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Олександрії кримінальне провадження, внесене у ЄРДР під №12017120070002291 5 серпня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, який народився 25 травня 1995 року, місце народження смт. Вільшанка, Вільшанського району, Кіровоградської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

Згідно обвинувального акту 4 серпня 2017 року ОСОБА_2 близько 18 годин 30 хвилин, керуючи мікроавтобусом РАФ 2203, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який мав несправність у вигляді наднормативного зносу малюнка протектора шини переднього лівого колеса, що оголює корд та встановлення на передню вісь мікроавтобуса шин різних розмірів та моделей з різними малюнками протектора, що суперечать вимогам п. 2.3 (а) та п. 31.4.5 (г) ПДР, рухаючись в світлу пору доби по автодорозі по пр. Соборному в м. Олександрія, Кіровоградської області, в напрямку вул. ОСОБА_4 в бік с. Звенигородка, проявляючи особисту неуважність та безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки руху, позбавив себе можливості оцінювати вірно дорожню обстановку та безпечно керувати мікроавтобусом, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б) та д) ПДР, та допустив зіткнення з автобусом МАРЗ 2257-01, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку.

У результаті зіткнення транспортних засобів пасажир мікроавтобуса РАФ 2203, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, отримала тілесні ушкодження у вигляді: ран обличчя, чола; саден правого коліна; рани лівої гомілки; закритих переломів 4, 5 плюсневих кістак правої стопи, перелемів нігтьової фаланги 1-го пальця, перелому правої променевої кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 380 від 16 вересня 2017 року в комлексі відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликають тривалий розлад здоров’я на термін понад 21 добу.

В обвинувальному акті дії ОСОБА_2 кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Через канцелярію суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_6

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 підтримав клопотання та просив суд його задовольнити із зазначених у ньому підстав. Додатково захисник пояснив, що шкода потерпілій ОСОБА_3 відшкодована потерпілим у повному обсязі, що є достатньою підставою для застосування ст.46 КК України та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. При цьому захисник вважає, що цивільний позов прокурора заявлений до неналежного відповідача, яким є підприємство, на якому працює обвинувачений, а цивільний позов ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” має бути заявлений до страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника автомобіля, яким керував ОСОБА_2 Тому захисник вважає, що в ухвалі суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності суд має залишити зазначені цивільні позови без розгляду.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника і просив звільнити його від кримінальної відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_3 підтримала клопотання захисника обвинуваченого, просила його задовольнити, пояснила, що примирилася з обвинуваченим ОСОБА_7, він повністю відшкодував їй завдану злочином шкоду, інших вимог до нього про відшкодування шкоди у неї немає.

Прокурор підтримав клопотання захисника і просив його задовольнити, пояснив, що вважає, що в ухвалі про звільнення ОСОБА_2 від відповідальності у зв’язку з примиренням суд має вирішити питання щодо стягнення з обвинуваченого завданої злочином шкоди за цивільним позовом прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілої, у сумі 7499 гривень 25 копійок і цивільним позовом ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування шкоди, завданої злочином, у розмірі 24660,86 грн., їх слід задовольнити.

Представник цивільного позивача ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання захисника у зв’язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 не відшкодував завдану ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” шкоду у розмірі 24660,86 грн.

Заслухавши учасників кримінального провадження, перевіривши обґрунтованість клопотання захисника, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Згідно з ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 284 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Водночас, однією з обов'язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України є відшкодування обвинуваченим завданих ним збитків та усунення заподіяної шкоди.

Відповідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як вбачається з обвинувального акту, у результаті дорожньо-транспортної пригоди відбулось зіткнення мікроавтобуса РАФ 2203, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 з автобусом МАРЗ 2257-01, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія Новокостянтинівської шахти ОСОБА_5 та який за доводами цивільного позову належить ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”. Також за доводами цивільного позову внаслідок зіткнення було пошкоджено належний ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” автобус та завдано матеріальну шкоду у розмрі 24660,86 гривень.

Заперечуючи проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого та потерпілої про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, представник цивільного позивача ДП “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, наполягав на тому, що спричинена підприємству кримінальним правопорушенням матеріальна та моральна шкода на теперішній час не відшкодована.

Окрім цього, обвинувачений не відшкодував витрати на стаціонарне лікування потерпілої, понесені лікарнею. Це визнано усіма учасниками провадження, прокурор, який подав відповідний позов в інтересах держави наполягав на його задоволенні.

Зважаючи на викладені обставини та те, що на теперішній час завдані злочином збитки не відшкодовані, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань захисника обвинуваченого та потерпілої.

Окрім цього, суд вважає необґрунтованими доводи захисника і прокурора про те, що для застосування ст.46 КК України достатньо лише встановлення того, що обвинувачений відшкодував завдану потерпілій шкоду. Зазначена стаття містить обов’язкову умову про усунення завданих злочином збитків. Враховуючи те, що вимоги про відшкодування цих збитків заявлено одночасно прокурором і цивільним позивачем, і ці збитки не відшкодовані, суд вважає, що зазначена умова застосування ст.46 КК України відсутня. Суд також наголошує на тому, що вирішення питання про обґрунтованість вимог прокурора і цивільного позивача, у тому числі і у питання про належність відповідача, неможливе у межах розгляду клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності. Відповідно до ст.129 КПК суд при закритті кримінального провадження за ст.46 КК України не має повноважень залишити цивільний позов у кримінальному провадженні без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 285, 288, 369, 372 КПК України, ст.ст. 44, 46 КК України суд

ухвалив:

Відмовити у задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_6

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Орловський В.В.