Постанова № 71707240, 16.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 404/6729/15-ц

№ провадження 22-ц/781/112/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Панфілова А. В.

Доповідач Мурашко С. І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.01.2018 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 жовтня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 28565,68 доларів США, що за курсом 22.01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.07.2015 року складає 628730,57 грн.

Позивач зазначав, що 13.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KGCNA800000899, згідно якого банк надав кредит в розмірі 5087,37 доларів США на термін до 12.06.2013 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідач станом на 23.07.2015 року порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму 28565,68 доларів США, яка складається з: заборгованість по кредиту 3760,11 доларів США., заборгованість по процентам за користування кредитом - 2178,05 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 1678,60 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 19577,83 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) - 11,36 доларів США та штраф (процентна складова) - 1359,73 доларів США.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеності обставин, що мають істотне значення для справи, неправильного застосуванням норм матеріального і порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав письмові заперечення та просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення кредитного договору №KGCNA800000899 від 13.06.2008 року ( а.с.7-14).

Згідно умов договору датою видачі кредиту є 13.06.2008 року, а датою погашення 12.06.13 року, сума кредиту становить 5087,37 доларів США під 16,92% річних.

Відповідно до п.3.3. Договору позичальник доручив банку без додаткового узгодження перерахувати кредит в сумі 23280 грн. на поточний рахунок автосалону ( т.1 а.с. 14 зворотня сторона).

Згідно розрахунку станом на 23.07.2015 року заборгованість за договором становить 28565,68 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту - 3760,11 доларів США.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 2178, 05 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 1678,60 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 19577,83 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) - 11,36 доларів США та штраф (процентна складова) - 1359,73 доларів США.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що отримання банком від відповідача автомобіля 18.10.08 року і реалізація його в 2013 році не дає права банку на стягнення з відповідача заборгованості за весь цей період з нарахованими відсотками, пенею та штрафами. Суду не надано розрахунку тих штрафів, пені і вартості перебування автомобіля на стоянці в рахунок чого від реалізації автомобіля було зараховано половину коштів в розмірі 1043,98 дол. США.

Проте з такими доводами суду першої інстанції погодитись неможна з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що 13.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір №KGCNA800000899, згідно якого банк надав кредит в розмірі 5087,37 доларів США на термін до 12.06.2013 року, з процентною ставкою 16,92 річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно акту прийняття на зберігання на охоронювану стоянку ПриватБанка, 26.11.2008 року предмет застави автомобіль ВАЗ, модель 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, передано на охоронювану стоянку ПриватБанка (т.2 а.с.78).

Заочним рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 травня 2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KGCNA800000899 від 13.06.2008 року звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ, модель 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також надання банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу (т.2 а.с.41).

За повідомленням банку заставний автомобіль було реалізовано 19.09.2013 року за 2087,95 доларів США, що еквівалентно 16688,98 грн.

Розрахунком заборгованості (т.1 а.с.4-5) та виписками по рахунку (т.1 а.с.199) підтверджується, що 19.03.2013 року в рахунок погашення заборгованості за простроченим кредитом надійшло 1043,97 доларів США, а 1043,98 доларів США направлені банком на погашення штрафів по витратам банку, пов'язаних з зберіганням та утриманням автомобіля на площадці банку.

Віднесення позивачем 1043,98 доларів США на погашення витрат банку пов'язаних з зберіганням та утриманням автомобіля на площадці банку узгоджується з умовами кредитно-заставного договору, зокрема п.п.4.6, 5.2.7,6.1.5.

Оскільки коштів від реалізації автомобіля на погашення заборгованості за кредитно-заставним договором не вистачило, станом на 23.07.2015 року заборгованість за договором становить 28565,68 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту - 3760,11 доларів США.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 2178, 05 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 1678,60 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 19577,83 доларів США, а також штрафи відповідно до умов договору: штраф (фіксована частина) - 11,36 доларів США та штраф (процентна складова) - 1359,73 доларів США.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня настання події, які у свою чергу до цього строку не включаються.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

За змістом частин першої, третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку, а коли він визначений місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-2134цс16.

У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідно до умов договору (п.п.4.4,16.1.8,16.6) погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів, з 10 по 14 число кожного місяця, в розмірі 157,38 доларів США.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що останній добровільний платіж на погашення заборгованості за кредитно-заставним договором відповідач здійснив 11.11.2008 року в сумі 138,11 доларів США.

У пункті 13.11 договору сторони домовилися, що позовна давність за вимогами про стягнення кредиту, винагород, процентів за користування кредитом, неустойки становить 5 років, строк погашення кредиту 12.06.2013 року (п.16.1.5).

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.259 ЦК України.

Відповідач надав до суду першої інстанції заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.36-38) та просив застосувати позовну давність.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене з відповідача підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором №KGCNA800000899 від 13.06.2008 року в межах 5-річного строку позовної давності, з 15.09.2010 року по 23.07.2015 року, яка становить: 3314,90 доларів США - основна заборгованість (тіло кредиту); 867,73 доларів США - заборгованість по відсотках.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені, який обрахований в межах 5-річного строку позовної давності, та становить 17913,96 доларів США, що за курсом НБУ становить 394286,26 грн., значно перевищує розмір збитків, він підлягає зменшенню, та підлягає стягненню з відповідача в розмірі 92059,68 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору, а саме у п.п.13.1-13.4, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення позичальником строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою.

Крім того, у п.п.13.5-13-8 договору визначено, що у разі порушень позичальником зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафи - фіксовану частину та процентну складову.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення 11,36 доларів США - штрафу (фіксована частина) та 1359,73 доларів США - штрафу (процентна складова) задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача 1678,60 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом.

Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 викладена правова позиція, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

У позовній заяві позивачем не наведено за які саме послуги позивачу нараховувалась комісія, а тому колегія суддів приходить до висновку, що нарахована позивачу заборгованість по комісії є незаконною, а тому стягненню не підлягає.

Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно п.п.3,4 ст.376 ЦПК України це є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 5798 грн. 91 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 4182,63 доларів США основної заборгованості та заборгованості по процентам, 92059 грн. 68 коп. - пені, за кредитним договором №KGCNA800000899 від 13.06.2008 року, а також 5798 грн. 91 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст виготовлено 19.01.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко