Постанова № 71706866, 17.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/271/18 Справа № 200/16465/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства «БК-Моноліт» до ОСОБА_2, третя особа - Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 березня 2016 між ПП «БК-Моноліт» та ОСОБА_2 було укладено попередній договір оренди №14/03-2016, предметом якого є належне позивачу нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 270,2 кв.м. Проте, ОСОБА_2 відмовилась від укладення основного договору оренди, заперечуючи проти наявності у ПП «БК-Моноліт» права власності на об'єкт оренди.

У зв'язку з чим, ПП «БК-Моноліт» просило суд зобов'язати ОСОБА_2 укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 270,2 кв.м., а, також, визнати право власності на зазначений об'єкт за ПП «БК-Моноліт».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року позовні вимоги ПП «БК-Моноліт» було задоволено частково: визнано за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 270,2 кв.м. та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ПП «БК-Моноліт» - було відмовлено.

Відповідно до ст. ст. 45, 292 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Дізнавшись про ухвалене Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 01 грудня 2016 року рішення, Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції чинного законодавства, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «БК-Моноліт».

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки визнаючи за ПП «БК-Моноліт» право власності на нерухоме майно, суд першої інстанції порушив права та інтереси держави в особі Дніпропетровської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій безпосередньо розташовано спірний об'єкт незавершеного будівництва.

При цьому, в порушення вимог процесуального законодавства, Дніпропетровська міська рада не була залучена до участі у справі, що позбавило її права на судовий захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконкому Дніпропетровської обласної ради №618 від 01 листопада 1973 року Дніпропетровському шинному заводу в постійне користування була відведена земельна ділянка, площею 33,0 га по АДРЕСА_1 що підтверджується копією вказаного рішення та Актом на право користування землею від 22 квітня 1976 року.

В подальшому, рішеннями Дніпропетровської міської ради №248/1 від 21 травня 1985 року та №67/10 від 09 березня 1988 року ВО «Дніпрошина» було дозволено проектування групи житлових будинків на вищевказаній земельній ділянці.

Проект будівництва було погоджено протоколом №54 Головного архітектурно-будівельним управлінням м. Дніпропетровська від 12 травня 1998 року.

06 листопада 1998 року ВАТ «Дніпрошина» отримало дозвіл на будівництво №318/18.

Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради від 02липня 1999року №791р зведеному житловому будинку 10, 11 було присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1

Згідно договору купівлі-продажу від 17 січня 2013 року власник об'єкту незавершеного будівництва ВАТ «Дніпрошина» уклав договір купівлі-продажу активів з Приватним акціонерним товариством «Інтермікро Дельта, Інк», за умовами якого згідно Специфікації активів, що є Додатком №1 до Договору та Акту приймання-передачі активів до Договору у власність ПАТ «Інтермікро Дельта, Інк» перейшло ряд об'єктів, серед яких і об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку поз.11.

14 січня 2014 року ПАТ «Інтермікро Дельта, Інк» уклало договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва з ПП «БК-Моноліт», за умовами якого згідно Акту приймання-передачі до Договору у власність ПП «БК-Моноліт» перейшов об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1

Відповідно до ст. ст. 331, 376 ЦК України, які були застосовані до даних цивільно-правових відносин судом першої інстанції, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Тобто, аналізуючи зміст вказаних статей, слід зробити висновок, що право власності на самочинно збудований об'єкт може бути визнано за особою, що його збудувала чи є власником земельної ділянки, на якій його збудовано, за умови створення вказаного об'єкту нерухомості як об'єкта цивільних прав та введення його в експлуатацію.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність у ПП «БК-Моноліт» права власності чи користування на земельні ділянки під спірним нерухомим майном - об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 270,2 кв.м.

Крім того, ПП «БК-Моноліт» не будувало спірний об'єкт нерухомості, а викупило його за договором купівлі-продажу від 14 січня 2014 року в ПАТ «Інтермікро Дельта, Інк», яке в свою чергу відчужило його в ВАТ «Дніпрошина» як нематеріальний актив, що виключає правові підстави вважати його новоствореним ПП «БК-Моноліт» в розумінні вимог ст. 331 ЦК України.

Поміж іншого, укладений 14 січня 2014 року між ПАТ «Інтермікро Дельта, Інк» та ПП «БК-Моноліт» договір купівлі-продажу вказаного об'єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_2, є фактично договором купівлі-продажу нерухомого майна, яке відповідно до положень ст. 182 ЦК України підлягає обов'язковій державній реєстрації та нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин, що підлягає державній реєстрації у випадках встановлених законом, вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали даної цивільної справи не містять жодної інформації щодо реєстрації укладеного між ПАТ «Інтермікро Дельта, Інк» та ПП «БК-Моноліт» договору купівлі-продажу від 14 січня 2014 року, який свідчив би про наявність в позивача будь-яких речових прав на спірну нерухомість.

Вищевказані обставини судом першої інстанції при ухваленні рішення належним чином встановлені та враховані не були.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ПП «БК-Моноліт», оскільки позивач не будував об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 власником земельної ділянки на якому розташовано даний об'єкт не є, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання за ПП «БК-Моноліт» права власності відсутні.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради - задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року- скасувати.

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «БК-Моноліт» до ОСОБА_2, третя особа - Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «БК-Моноліт» на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1515,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова