Ухвала суду № 71706365, 17.01.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/6311/17

Провадження № 4-с/206/2/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 року

Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого - судді Зайченко С.В., при секретареві – Дубовик Г.Е., Колтаковій М.К., за участю державного виконавця – Тищенка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 Русь» на дії (бездіяльність) державного виконавця Самарського Відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 львович -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до суду із вказаною скаргою, яку мотивує тим, що на виконанні в Самарському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебував на примусовому виконанні виконавчий документ № 206/2575/14-ц, виданий 16.06.2012 Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "ОСОБА_1 Русь" боргу в розмірі 637325,97 грн. ВП № 51556069. 10.11.2017 банком отримано постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.10.2017, винесену державним виконавцем Самарського ВДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», яку позивач вважає неправомірною та такою, що порушує права стягувача, оскільки державним виконавцем не вжито відповідних заходів щодо розшуку майна боржника та не вчинено дій згідно наданих йому прав та покладених на нього обов’язків по виконанню виконавчого листа. Скаржник зазначає, що державним виконавцем не було направлено запити у всі відповідні установи з метою виявлення майна боржника і тому, як наслідок не в повній мірі встановлено майновий стан боржника. Окрім цього, оскаржувану постанову винесено 12.10.2017 року, а на адресу банку вона надійшла 10.11.2017 року, що є порушенням вимог законодавства.

У зв’язку з викладеним, заявник просить визнати незаконними дії державного виконавця Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_2, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.10.2017 у виконавчому провадженні № 51556069, зобов’язати державного виконавця Самарського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Тищенка О.О. або посадову особу відділу, яка буде його заміщати винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 51556069 та зобов’язати державного виконавця Самарського ВДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області Тищенка О.О. або посадову особу відділу, яка буде його заміщати здійснити всі заходи з примусового виконання рішення з метою виявлення місцезнаходження боржника, встановлення його майнового стану, виявлення джерел його доходів, звернення на них стягнення та у разі припинення чинності арешту майна боржника, накласти арешт на все майно та грошові кошти боржника та оголосити заборону їх відчуження у межах звернення стягнення.

У судове засідання представник скаржника не з’явився, однак подав заяву про підтримання скарги у повному обсязі, а розгляд скарги просив провести у його відсутності.

Державний виконавець Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_2 в судовому засыданні заперечував проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що у нього на виконанні перебував виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Русь» заборгованості за кредитним договором у розмірі 637325,97 грн. З метою своєчасного виконання рішення суду ним були зроблені та направлені запити до реєструючи органів про перевірку майнового стану боржника. Єдине майно, яке могло бути реалізовано в рахунок погашення кредитної заборгованості за виконавчим листом, був житловий будинок та земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул.. Олександрійська,33, які знаходились в іпотеці у заставодержателя ПАТ «ОСОБА_1 Русь». 28.09.2017 року шляхом проведення електронних торгів була проведена реалізація предмета іпотеки за ціною 468160,00 грн. Кошти від продажу іпотеки були перераховані на рахунок ПАТ «ОСОБА_1 Русь». Після перерахування залишок боргу склав 215998,69 грн. 12.10.2017 року ним була винесена постанова на підставі п.15 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження, копія якої разом з виконавчим документом (з відміткою про часткове стягнення та залишок боргу) надіслана на адресу стягувача. Вважав, що ним були вчиненні всі дії передбачені законом на виконання рішення суду. Закон України «Про виконавче провадження» чітко визначає, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача – заставодержателя.

Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухав доводи державного виконавця, дослідив письмові докази, дав їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до змісту ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ ОСОБА_2 01.07.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51556096 з примусового виконання виконавчого листа №206/2575/14-ц, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Русь» заборгованості за кредитним договором в розмірі 635498,00 грн., судових витрат в розмірі по 1837,00 грн., з кожного та про накладення арешту на все майно належне боржнику ОСОБА_3

В ході здійснення запитів щодо перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем було виявлено зареєстроване на ним праві власності нерухоме майно – домоволодіння та земельна ділянка, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Олександрійська,33, заставодержателем якого за договором іпотеки є ПАТ «ОСОБА_1 Русь».

15.03.2017 року був складений акт опису та арешту будинку та земельної ділянки розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Олександрійська,33.

28.09.2017 року відбулися електронні торги з продажу вищезазначеного нерухомого майна та їх переможцем став ОСОБА_5 із ціною продажу 492800,00 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №287876.

Стягувачу ПАТ «ОСОБА_1 Русь» від реалізації вищезазначеного майна в рахунок погашення сум за виконавчим провадженням №51556069 було перераховано суму в розмірі 421327,28 грн. Залишок боргу склав 215998,69 грн., що підтверджується записами, які містяться у виконавчому листі.

12.10.2017 року державним виконавцем Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №51556069 на підставі п.15 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Так, пункт 15 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

Отже, враховуючи, що реалізація предмета іпотеки не здійснювалась у межах виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки (заставлене майно), а на виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором, то державний виконавець не мав правових підстав для закінчення виконавчого провадження за п.15 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №51556069, оскільки винесення постанови за вищезазначеною підставою, свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», про що заявник і зазначав в обґрунтовував вимог своєї скарги.

Що стосується визнання незаконними дій державного виконавця Самарського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2, то скарга в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки заявник так і не зазначив, які діє державного виконавця слід визнати незаконними, тоді як відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Також, не підлягає задоволенню вимога про зобов’язання державного виконавця Тищенка О.О. або посадової особи відділу, яка буде його замішати винести постанову про відновлення виконавчого провадження №51556069, оскільки така вимога є передчасною, так як закон містить пряму вказівку, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду (ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження»).

Щодо зобов’язання державного виконавця Тищенка О.О. або посадової особи відділу, яка буде його заміщати накласти арешт на все майно та грошові кошти боржника та оголосити заборону їх відчуження у межах звернення стягнення у разі якщо арешт майна боржника припинив свою чинність, то підстав для такого зобов’язання суд не вбачає, оскільки зі скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження, поновлюється чинність арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення про припинення, яких було зазначено у цій же постанові про закінченння виконавчого провадження.

Вимогу про зобов’язання державного виконавця Тищенка О.О. або посадової особи відділу, яка буде його заміщати здійснити всі заходи з примусового виконання рішення з метою виявлення місцезнаходження боржника, встановлення його майнового стану, виявлення джерел доходу та звернення на них стягнення, суд вважає необґрунтованою, оскільки вищеперелічені дії відносяться до безпосередніх посадових обов’язків державного виконавця та не потребують додаткового вирішення рішенням суду.

Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що скарга ПАТ «Банк «ОСОБА_1 Русь» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 Русь» на дії (бездіяльність) державного виконавця Самарського Відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.10.2017 року №51556069.

В решті вимог скарги - відмовити.

Повний текст ухвали складено 22 січня 2018 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С. В. Зайченко