Рішення № 71705458, 10.01.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2479/17

Провадження № 2/0203/152/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю

представника позивача

за первісним позовом

(відповідача за зустрічним

позовом) ОСОБА_1

представника відповідача

за первісним позовом

(позивача за зустрічним

позовом) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення грошових коштів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення грошових коштів –

встановив:

10 липня 2017 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось ТОВ «Порше Лізинг Україна» з позовом до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину. В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачкою 05 серпня 2013 року був укладений договір лізингу за умовами якого позивач зобов’язався передати у розпорядження відповідача транспортний засіб, відповідач в свою чергу зобов’язалась прийняти автомобіль та сплатити суму коштів на загальну суму, що становить еквівалент 19 035,00 дол. США. Рішенням суду була встановлена нікчемність укладеного між сторонами договору. За час користування відповідачкою автомобілем значно знизилась його ціна у зв’язку із його експлуатацією та численними пошкодженнями. Ринкова вартість автомобіля станом на 21 січня 2016 року становить 11 971,05 дол. США. Таким чином після користування відповідачкою автомобілем його вартість зменшилась на 7 063,95 дол. США. Для того, щоб повернути права позивача до первісного стану відповідач повинен відшкодувати вартість майна, за цих обставин позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідачки 183 882,47 грн., еквівалент 7 063,95 дол. США., також стягнути з відповідачки судові витрати по справі. (а.с.2-5)

Представник позивача в судовому засіданні позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні первісного позову, зазначав про його необґрунтованість.

30 жовтня 2017 року ОСОБА_3 через канцелярію суду було подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину, яку ухвалою в судовому засіданні 30 жовтня 2017 року було залишено без руху, оскільки до позову не було додано документу про сплату судового збору. (а.с.а.с.30-31, 111-112) Відповідачкою ОСОБА_3 було усунуто недоліки зустрічної позовної заяви та в судовому засіданні 21 листопада 2017 року зустрічну позовну заяву було прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом згідно ухвали від 21 листопада 2017 року. (а.с.а.с.116-119, 128-129)

В обґрунтування зустрічної позовної заяви, з урахуванням доповнень зазначено, що 05 серпня 2013 року між сторонами був укладений договір лізингу за умовами якого відповідач за зустрічним позовом зобов’язався передати у розпорядження ОСОБА_3 транспортний засіб, а позивач зобов’язалась в свою чергу прийняти транспортний засіб та сплатити суму коштів в розмірі 19 035,00 дол. США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 2 885,25 дол. США. Рішенням суду від 03 березня 2017 року була встановлена нікчемність договору лізингу. З моменту підписання договору і по день подання зустрічного позову позивачем було сплачено авансовий платіж в сумі 75 590 грн. 12 коп., еквівалент 2 855,25 дол. США, та в період з 05 серпня 2013 року по 04 червня 2015 року позивачем також здійснювались платежі за договором на загальну суму 230 779,52 грн. еквівалент 8 716,20 дол. США. За договором лізингу усі платежі сплачувались у гривнях і підлягають розрахунку за відповідних обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту в доларах США. За цих обставин позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача кошти в розмірі 306 369 грн. 64 коп., еквівалент 11 571,45 дол. США, також стягнути з відповідача судові витрати по справі. (а.с.80-81, 117-119)

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку, з таких підстав.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року у цивільній справі № 203/5042/16-ц в задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг було відмовлено. (а.с.23-25) Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2017 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2017 року було залишено без змін (а.с.26-28).

Встановлюючи фактичні обставини справи суд виходить з того, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним вище рішенням було встановлено, що 05 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00008034, за умовами якого позивач передав у розпорядження відповідачки транспортний засіб VW Polo A5 1.4 I Benzin, 2013 р.в., а відповідачка прийняла об’єкт лізингу і сплачувала суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід’ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 19 035 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 2 855,25 доларів США. Починаючи з квітня 2015 року відповідачка перестала виконувати свої зобов’язання за договором, в зв’язку з чим їй неодноразово направлялись нагадування про несплату. Судом також було встановлено, що укладений між сторонами договір про фінансовий лізинг № 00008034 від 05 серпня 2013 року, нотаріально не посвідчений. Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, договір лізингу в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. За цих обставин у задоволенні позову про стягнення з відповідачки заборгованості за нікчемним договором про фінансовий лізинг в сумі 107569 грн. 73 коп. було відмовлено.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачу був наданий новий транспортний засіб, в свою чергу відповідач повернув транспортний засіб вартість якого значно знизилась у зв’язку із його експлуатацією та численними пошкодженнями. За час користування відповідачкою автомобілем його ринкова вартість зменшилась на 7 063,95 дол. США.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Таким чином, застосування наслідків недійсності правочину передбачає повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. На даний час автомобіль перебуває у позивача. Умови договору лізингу передбачали наявність в ОСОБА_3 права користування автомобілем, та сплати відповідних внесків, з подальшою можливістю набуття права власності. Проте ОСОБА_3 право власності на автомобіль не набула, автомобіль був повернутий позивачу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, слід відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, таким чином позивач за первісним позовом має право на одержання відповідної плати за користування автомобілем, а не вимагати сплати різниці в ціні автомобіля на момент передачі та повернення.

Таким чином, позивачем за первісним позовом обраний невірний спосіб захисту його прав, у зв’язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Крім того, за період користування автомобілем ОСОБА_3 сплачувала відповідні внески, що було встановлено вказаним вище рішенням суду.

Вирішуючи питання щодо вимог за зустрічним позовом суд виходить з того, що позивачем за зустрічним позовом були надані документи щодо сплати відповідачу коштів (а.с. 84-108), проте із вказаних документів неможливо встановити, що саме було платою за користування автомобілем, а що – внеском з метою набуття в подальшому права власності на автомобіль.

За цих обставин враховуючи, що наразі встановити, які суми були сплачені позивачем за зустрічним позовом за користування автомобілем а які, як внески для набуття права власності на нього, неможливо, суд приходить до висновку про передчасність заявлених вимог, у зв’язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Враховуючи результати розгляду справи, повну відмову в первісному позові на підставі ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відшкодування не підлягають. Також враховуючи повну відмову в зустрічному позові, на підставі ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.216, 628, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 76-78, 82, 263-265 ЦПК України, суд, –

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення грошових коштів – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги – 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 19.01.2018.

Суддя С.В. Єдаменко