Рішення № 71705421, 18.01.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2298/17

Провадження № 2/0203/144/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

за участю відповідача ОСОБА_1

представинка відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –

встановив:

23 червня 2017 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» через свого представника ОСОБА_3, з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем 14 листопада 2011 року був укладений договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки в розмірі 8 000 грн. ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором не виконує, має заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку, яка станом на 30 квітня 2017 року становить 63 728,69 грн., яка складається з 6 971,33 грн. – заборгованість за кредитом, 50 103,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 143,25 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 3 010,89 грн. – штраф (процентна складова), також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору (а.с.3-6).

Представник позивача у судові засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До позовної заяви позивачем було додане клопотання про розгляд справи за його відсутності. (а.с.73).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Вказував, що в матеріалах справи відсутні докази видачі відповідачу кредитних коштів. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову. У відповідності до ст.ст. 92, 230 ЦПК України, будучі попереджений про кримінальну відповідальність, допитаний як свідок, повідомив, що між ним та позивачем дійсно був укладений вищезазначений кредитний договір, проте коштів за договором він не отримував. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення відповідача та його представника, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

14 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку № б/н, в якій виявила намір оформити на своє ім’я карту «Универсальна» з кредитним лімітом по платіжній картці (а.с.10-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписана банком та відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в спільно з відповідними Умовами і Правилами становлять договір про надання банківських послуг (а.с.11).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Згідно ст. 536 ЦК України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вирішенні позовних вимог по суті суд виходить з того, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення відповідачу кредитного ліміту та докази користування відповідачем кредитною карткою, сам відповідач факт користування кредитними коштами заперечує. Крім того, єдиним документом щодо проведення розрахунків за договором (внесення платежів відповідачем) є розрахунок заборгованості за договором, підписаний представником позивача (а.с. 7-9) проте вказаний розрахунок є лише документом яким позивач обґрунтовує суму заявлених вимог а не є доказом видачі відповідачу кредитних коштів та не підтверджує факт користування ними. Жодних інших документів з яких можливо б було встановити видачу відповідачу кредитних коштів, або встановити факт користування відповідачем кредитною карткою до матеріалів справи не надано.

Водночас, відповідач, допитаний в якості свідка, заперечував факт одержання кредитних коштів. Доказів на спростування цих показань позивачем не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою в позові, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 1050, 1046, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, 12, 76-78, 263-265, ЦПК України, суд, –

вирішив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 листопада 2011 року и – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги – 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 19.01.2018.

Суддя С.В. Єдаменко