Рішення № 71702540, 18.01.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12029/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У своєму позові позивачі зазначають, що 22 серпня 2015 року близько 12 год. 15 хв. ОСОБА_3, керуючи по вулиці Р.Шухевича поблизу перехрестя з вулицею А.Мельника в м.Рівне, автомобілем марки PEUGEOT 207, д.р.н. НОМЕР_1, порушила вимоги пунктів 1.5, 16.13 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, що спричинило пошкодження керованого нею транспортного засобу, а також механічні пошкодження отримав автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1

Дана дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок допущених ОСОБА_3 порушень п.п.1.5, 16.13 Правил дорожнього руху, через що вона, допустивши невідповідаючі Правилам дорожнього руху дії, внаслідок яких було спричинено ДТП, вчинила ще й адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП стверджується постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2015 року у справі №569/15720/15, якою прямо встановлено ці обставини, однак провадження по цій справі було закрито у зв'язку із закінченням на день розгляду справи в суді строку накладення адміністративного стягнення, що не усуває цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди за деліктне зобов'язання.

Крім механічних пошкоджень транспортного засобу, ОСОБА_2 внаслідок цієї вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження, що підтверджується, зокрема, постановою про закриття кримінального провадження від 14 жовтня 2015 року, винесеною слідчим СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області А.І.Кладько у кримінальному провадженні № 12015180010005070, де про це прямо зазначено, змістом повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, епікризом № 16011.

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди майну ОСОБА_1 у зв'язку із пошкодженням автомобіля завдано майнову шкоду у виді витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу (VOLKSWAGEN GOLF, д.р.н. НОМЕР_2, за участю якого відбулась ДТП через неправомірні дії ОСОБА_3), у розмірі 43 375 грн. 00 коп., які складаються із витрат на придбання автозапчастин та товарів, необхідних для відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на загальну суму 23 375 грн., та ще 20 000 грн. вартість самих ремонтно-відновлювальних робіт (по демонтуванню пошкоджених елементів автомобіля, та заміну нових, придбаних для такого ремонту), що разом становить 43 375 грн. 00 коп. (23375+20000=43 375 грн.00 коп.).

Позивачі зазначають, що під час ДТП, яка відбулась 22 серпня 2015 року за участю автомобілів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_3, було заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_2

У зв'язку із лікуванням завданих тілесних ушкоджень на момент пред'явлення цього позову, позивачем ОСОБА_2 понесено витрати на лікування в розмірі 1047 грн. 86 коп., що стверджується квитанціями та фіскальними чеками про придбання лікарських засобів та товарів, необхідних для лікування заподіяних в ДТП тілесних ушкоджень, що узгоджується із лікуванням, зазначеним у епікризі.

Крім того, пошкодивши автомобіль ОСОБА_1 та завдавши тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ОСОБА_3 цим самим заподіяла моральну шкоду у вигляді душевних страждань, переживань, яка, згідно ч.3 ст.23 ЦК України може відшкодовуватись грішми, та яку, враховуючи усі зазначені істотні обставини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позивач ОСОБА_1 оцінив у 20 000 (двадцять тисяч) грн., а позивач ОСОБА_2 у 50000 грн.

За відшкодуванням вартості відновлювального ремонту, позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», яким було відшкодовано лише 18806,16 грн. Проте виплачена сума, не покриває необхідних витрат для відновлювального ремонту автомобіля, яка складає 43 375,00 грн., а тому відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» в межах страхового відшкодування, повинне доплатити позивачу ОСОБА_1 24568,84 грн.

ПАТ «НАСК «Оранта», на даний час частково відшкодував заподіяну шкоду відповідачем ОСОБА_3 у результаті вказаної вище ДТП, а саме у розмірі 18806 грн.16 коп.

Крім того ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» за відшкодуванням витрат на лікування у сумі 1047,86 грн., проте, на момент подачі позову до суду такого відшкодування здійснено не було.

В судове засідання позивачі та їх представник не з'явилися. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника, на підставі наявних у справі доказів.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» не з'явився, однак подав до суду письмове заперечення на позов у яких просив у задоволенні позовних вимог позивачам відмовити, провести розгляд справи у відсутності їх представника на підставі письмових заперечень. У письмових запереченнях зокрема вказує, що позивачем документально не підтверджено понесені фактичні витрати на ремонт автомобіля, оскільки подані документи не встановлюють вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу. Крім того зазначають, що згідно дослідження ПАТ «НАСК «Оранта» №ВК8980DD-05.10/5 від 05.10.2015 року, розмір матеріального збитку (з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) склав 18806,16 грн. Крім того зазначають, що 28 серпня 2017 року ОСОБА_2 відповідно до вказаних у чеках сум було сплачено 893,12 грн. на лікування.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавала.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22 серпня 2015 року близько 12 год. 15 хв. ОСОБА_3, керуючи, по вулиці Р.Шухевича, поблизу перехрестя з вулицею А.Мельника в м.Рівне, автомобілем марки PEUGEOT 207, д.р.н.НОМЕР_1, порушила вимоги пунктів 1.5, 16.13 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, що спричинило пошкодження керованого нею транспортного засобу, а також механічні пошкодження отримав автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, д.р.н.НОМЕР_2, під керуванням іншого учасника ДТП водія ОСОБА_1

14 жовтня 2015 року слідчим СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області винесено постанову про закриття кримінального провадження по факту порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за ч. 1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_3

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2015 року у справі № 569/15720/15-п, встановлено вказані обставини, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на день розгляду справи судом, строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта, який складається страховиком.

Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до Полісу №АІ/№19933887 цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу - PEUGEOT 207, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 застрахована в Публічному акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "Оранта". Ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну складає 50000,00 грн., розмір франшизи «0» грн.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні накладної від 15 березня 2016 року, товарного чеку №17 від 15 березня 2015 року, акту здачі-прийняття робіт від 15 квітня 2016 року позивачу ОСОБА_1 завдано майнову шкоду у виді витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу (VOLKSWAGEN GOLF, д.р.н. НОМЕР_2), у розмірі 43 375 грн. 00 коп., які складаються із витрат на придбання автозапчастин та товарів, необхідних для відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на загальну суму 23 375 грн. та 20 000 грн. вартість ремонтно-відновлювальних робіт (по демонтуванню пошкоджених елементів автомобіля, заміну нових, придбаних для такого ремонту), що разом становить 43 375 грн. 00 коп. (23375+20000=43 375 грн.00 коп.).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

В роз'ясненнях наданих в п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до статей 1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до статті 6 Закону №1961-ІУ страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У пункті 15 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено: якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як було встановлено в судовому засіданні, розмір заподіяної шкоди в сумі 43375 грн. ОСОБА_1, ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якої застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», не перевищує страхову суму 50000 грн.

З матеріалів справи вбачається, і дана обставина не заперечувалась учасниками процесу, страховою компанією виплачено позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 18806,16 грн. Отже, страховик не в повному обсязі виплатив страхове відшкодування, оскільки проведена ним страхова виплата, не може покрити заподіяну шкоду, а тому на його користь із страховика підлягає стягненню недоплачена частина страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика 50000 грн. у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і проведеною страховою виплатою.

Різниця між розміром завданої матеріальної шкоди та отриманим відшкодуванням становить 24568, 84 грн. (43375 грн. - 18806,16 грн. = 24568,84 грн.), а оскільки ліміт відповідальності страховика складає 50000 грн., отже уся сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта».

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як роз'яснив судам пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 3 абз. п. 14 постанови від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 28 Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, зокрема, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення витрат понесених на відновлення транспортного засобу підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення зі страхової компанії на її користь 1047,86 грн. витрат, понесених у зв'язку з лікуванням, то такі вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.08.2015 року отримала тілесні ушкодження, що підтверджується, зокрема, постановою про закриття кримінального провадження від 14 жовтня 2015 року, винесеною слідчим СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області А.І.Кладько у кримінальному провадженні № 12015180010005070, де про це прямо зазначено, змістом повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, епікризом № 16011.

Відповідно до п.24.1. ст.24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

У зв'язку із лікуванням, завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 понесено витрати на лікування та перебування у Рівненській центральній міській лікарні в розмірі 1047 грн. 86 коп., що стверджується та узгоджується із лікуванням, зазначеним у епікризі (на суми 600 грн. (квитанція від 25.08.2015 №0.0.426623769.1) +24,69 грн.(чек №71006 від 7.08.2015 року)+297,27грн.(чек від 01.09.2015) + 88,85 грн.(чек від 25.08.2015 №212715) + 37,05 грн.(чек №212511 від 24.08.2015) = 1047,86 грн.), та епікризом № 16011.

28 серпня 2017 року ПАТ «НАСК «Оранта» виплатили ОСОБА_2 893,12 грн. витрат на лікування, а тому сума, яка підлягає стягненню з відповідача ПАТ «НАСК «Оранат» на користь ОСОБА_2 становить 154, 74 грн. (1047,86 грн. - 893,12 грн. = 154,74 грн.)

Тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «Оранат» на користь ОСОБА_2 154, 74 грн. витрат на лікування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема, характер та тривалість страждань, завданих позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

З урахуванням вищевикладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи, що дії відповідача ОСОБА_3 носили неумисний характер, а відшкодування моральної шкоди потерпілому не має призводити до безпідставного збагачення, суд вважає, що належною компенсацією моральної шкоди, що підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 є моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн., а на користь ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.22,23,979,990,1167 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволити частково.

Стягнути з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_1, проживаючого АДРЕСА_1 недоплачену суму страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 24 568,84 грн.

Стягнути з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-Д) на користь ОСОБА_2, прож АДРЕСА_2 витрат понесених у зв»язку з лікуванням в розмірі 154,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1, проживаючого АДРЕСА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., на користь ОСОБА_2, прож АДРЕСА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :