Ухвала суду № 71701399, 22.01.2018, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

Справа №377/530/16-ц

Провадження №4-с/377/1/18

22 січня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої – судді Теремецької Н.Ф., при секретарі Маряхіній І.В.,

з участю:

представника заявника – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: виконуючий обов’язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, стягувач ОСОБА_4, про визнання неправомірним рішення державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

УСТАНОВИВ:

27 грудня 2017 року до суду подана зазначена скарга, яку заявник уточнила та просила визнати неправомірним рішення в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 за виконавчим провадженням № 55299115, відкритим за постановою від 05 грудня 2017 року згідно виконавчого листа Славутицького міського суду Київської області № 377/530/16-ц, виданим 22 червня 2017 року, про зобов’язання ОСОБА_2 виконати рішення суду: не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 10 робочих днів, стягнення виконавчого збору в сумі 6400 гривень, та скасувати вказану постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору як незаконну.

Скарга обґрунтована тим, що постановою в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05 грудня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 55299115 за виконавчим листом Славутицького міського суду Київської області № 377/530/16-ц, виданим 22 червня 2017 року, за яким зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаною постановою на ОСОБА_2 покладено зобов’язання виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, стягнуто з неї виконавчий збір в розмірі 6400 гривень. Вказана постанова була отримана нею 21 грудня 2017 року. Саме з даного моменту вона дізналася про порушення своїх прав, безпідставне покладення на неї зобов’язання щодо виконання рішення суду, яке нею належним чином виконується в добровільному порядку, та незаконне стягнення виконавчого збору. Постанову в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 за виконавчим провадженням № 55299115 про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2017 року заявник вважає незаконною та безпідставною в частині стягнення виконавчого збору. Так, аналіз ч.6 ст. 26, ч.1, 3 ст.27, ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що закон надає право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: 1) невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання; 2) фактичне виконання рішення суду органом державної виконавчої служби в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». В той же час відсутні жодні підтвердження вчинення державним виконавцем примусових виконавчих дій, що могло б бути підставою для стягнення з ОСОБА_2, як боржника, виконавчого збору за правилами, визначеними Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, для застосування примусових виконавчих дій відсутні будь – які підстави, оскільки ОСОБА_2 з моменту набрання рішенням суду законної сили і по даний час виконує його в добровільному порядку. ОСОБА_4 має реальну можливість та спілкується особисто з сином 1 та 3 неділю кожного місяця з 11:00 до 18:00 години; в телефонному режимі не менш як тричі на тиждень з 19:00 години, за попередньою домовленістю між батьками, що підтверджено копіями листів-відповідей на звернення ОСОБА_4 до служби у справах дітей та сім’ї виконкому Славутицької міської ради Київської області від 04.09.2017 року, 14.09.2017 року, 06.10.2017 року, а також DVD дисками з записами приїзду ОСОБА_4 на побачення з дитиною та телефонних розмов між ними. Вищенаведене свідчить про безпідставність покладення на ОСОБА_2 обов`язку по виконанню рішення суду, яке фактично виконується, та незаконність стягнення з неї виконавчого збору.

Стягувач ОСОБА_4 надіслав на адресу суду заперечення на скаргу та заперечення до заяви про уточнення вимог, в яких просив у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити та зобов’язати ОСОБА_2 негайно виконати виконавчі провадження ВП № 55299328 та ВП № 55299115, зобов’язати державного виконавця винести постанови за невиконання рішення ОСОБА_2 у встановлений термін та направити запит до органів досудового розслідування про притягнення останньої до кримінальної відповідальності. Вважає, що ОСОБА_2, звертаючись з даною скаргою до суду, пропустила строки на оскарження рішення, оскільки вона отримала рішення набагато раніше зазначеної дати - 21 грудня 2017 року. Виконавче провадження відкрито з урахуванням та дотриманням всіх Законів України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає негайному виконанню. Аргументи та статті Закону України «Про виконавче провадження», наведені ОСОБА_2 в скарзі, свідчать лише про можливі дії або бездіяльність, надання певних доказів або їх спростування в межах вже відкритого виконавчого провадження згідно ч. 6 ст. 26, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». За даним рішенням суду та виконавчим листом відкрите ще одне виконавче провадження ВП № 55299328 від 05.12.2017 року, відповідно до якого з ОСОБА_2 повинні бути стягнуті кошти на його користь у розмірі 1543,36 гривень, яке також ОСОБА_2 не виконується.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав скаргу та пояснив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2017 року, винесена в.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, є незаконною в частині стягнення виконавчого збору, оскільки боржником ОСОБА_2 рішення суду виконувалося в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Про належне виконання рішення суду боржником свідчать відповіді на звернення ОСОБА_4 до служби у справах дітей та сім’ї виконкому Славутицької міської ради Київської області від 04.09.2017 року, 14.09.2017 року, 06.10.2017 року, а також DVD диски з записами приїзду ОСОБА_4 на побачення з дитиною та телефонних розмов між ними.

Стягувач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. В надісланих на адресу суду запереченнях просив проводити розгляд скарги за його відсутності.

Виконуючий обов’язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 також в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. До канцелярії суду подав клопотання про розгляд скарги за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача та державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали, додані до скарги, оглянувши оригінал виконавчого провадження № 55299115, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Визначено спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та спілкуванні з ним наступним чином: спілкуватись особисто у 1 та 3 неділю місяця з 11:00 до 18:00 години; в телефонному режимі не менш як тричі на тиждень з 19:00 години, за попередньою домовленістю між батьками.

На виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_4 судом було видано виконавчі листи № 377/530/16ц від 22 червня 2017 року.

04 грудня 2017 року виконавчий лист № 377/530/16ц, виданий Славутицьким міським судом Київської області 22 червня 2017 року, згідно якого зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від стягувача надійшов до Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

05 грудня 2017 року виконуючий обов’язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ( ВП № 55299115) з виконання вищезазначеного виконавчого листа.

Як вбачається із змісту даної постанови, боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Також згідно даної постанови стягнуто з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 6400 гривень.

Не погодившись з постановою виконуючого обов’язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3, боржник 27 грудня 2017 року звернулася до суду з даною скаргою.

Вирішуючи питання про додержання строку для звернення зі скаргою до суду, суд виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як зазначено у ч. 5 вказаної статті, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно п.а) ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Таким чином реалізація права сторони виконавчого провадження на оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження пов’язується з днем, коли сторона дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Заявник у скарзі посилається на те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження вона отримала 21 грудня 2017 року.

Вказані обставини підтверджені копією поштового конверту, в якому ОСОБА_2 було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження з записом у ВПЗ Славутич-1 дати його отримання – 21.12.2017 року, витягом з офіційного сайту Укрпошти про вручення ОСОБА_2 вищевказаного рекомендованого поштового відправлення 21.12.2017 року.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що заявник звернулася до суду без пропуску встановленого законом строку для подання скарги.

При вирішенні скарги по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як зазначено у ч.5 цієї статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.6 вказаної статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

За змістом ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За правилом ч.3 цієї статті за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як зазначено у ч.5 цієї статті, виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02.04.2012 року № 512/5( у редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 року № 2832/15, зареєстрованого в МЮУ 30.09.2016 року за № 1302/29432) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, доводи заявника, викладені у скарзі про те, що державний виконавець має право стягувати виконавчий збір в разі невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, та в разі фактичного виконання рішення суду органом державної виконавчої служби в примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», в зв’язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору є незаконною, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» та п.8 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції державний виконавець зобов’язаний зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, у розмірі, визначеному у ст.27 цього Закону, крім випадків, зазначених у ч.5 цієї статті.

Виходячи з викладеного, виконуючий обов’язки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 після надходження 04 грудня 2017 року заяви стягувача про примусове виконання рішення суду та виконавчого листа № 377/530/16ц, виданого Славутицьким міським судом Київської області 22 червня 2017 року, правомірно виніс 05 грудня 2017 року постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 55299115) та зазначив у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6400 гривень.

Відповідно до ч.1ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Як зазначено у ч. 2 цієї статті, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що навіть виконання рішення боржником після відкриття виконавчого провадження не звільняє боржника від сплати виконавчого збору.

Натомість згідно ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, виконання рішення боржником в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, є підставою для закінчення виконавчого провадження. В цьому випадку виконавчий збір не стягується.

Як зазначено у ч.2 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, щов.о. начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_3 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 05.12.2017 року (ВП 55299115) відповідно до вимог ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» та п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02.04.2012 року № 512/5( у редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 року № 2832/15, зареєстрованого в МЮУ 30.09.2016 року за № 1302/29432). При цьому оспорювана постанова про відкриття виконавчого провадження не порушує права заявника, оскільки згідно ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження, про що зазначає заявник у скарзі та її представник в судовому засіданні, є підставою для закінчення виконавчого провадження і виконавчий збір у такому випадку не стягується.

В зв’язку чим доводи, наведені у скарзі є необґрунтованими, тому скарга задоволенню не підлягає.

Вимоги, зазначені у запереченнях стягувача на скаргу та у запереченнях до заяви про уточнення вимог, суд до уваги не приймає, оскільки у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб органу державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Керуючись ст. 447 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. Ф. Теремецька