Постанова № 71701390, 16.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/17044/14-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В. Провадження № 22-ц/780/443/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 16.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року м. Київ

справа № 357/17044/14

провадження № 22ц/780/443/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Приходька К.П.

при секретарі - Дрозд Р.І.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі представника ОСОБА_4

відповідачі - ОСОБА_5

ОСОБА_6

представник відповідачів - адвокат Федоренко Володимир Сергійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року у складі судді Бондаренко О.В., повний текст складений 06.05.2015 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до

Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року N 1401-VIII.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (підпункт 9 пункт 161 розділу XV Перехідних положень Конституції України).

У даному випадку провадження у справі відкрито 23.12.2014 року, тобто розпочате до 30 вересня 2016 року.

Так, у грудні 2014 року позивач ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 180/МК/33/2006/840, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 доларів США зі сплатою 15 % річних на строк до 18 грудня 2009 року. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «КБ «Надра» уклало з ОСОБА_6 договір поруки. Посилаючись на те, що позичальник зобов'язань за кредитним договором не виконує, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, позивач просив стягнути солідарно з боржника і поручителя заборгованість за кредитним договором станом на 07 травня 2014 року у розмірі 11 470,37 доларів США та 21 651 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 951,22 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 2 519,15 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 410,72 доларів США, що еквівалентно 16 436 грн. 79 коп. та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 447,56 доларів США, що еквівалентно 5 214 грн. 69 коп.

У своїх запереченнях на позов відповідач ОСОБА_6 зазначив, що у позивача відсутні підстави вимагати від поручителя сплати заборгованості оскільки були змінені умови договору, а саме збільшена сума кредиту без згоди поручителя, що дає підставу для припинення договору поруки. Тому просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позову щодо стягнення з нього як з поручителя заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №180/МК/33/2006/840 від 21.12.2006 року в розмірі 2 555,10 доларів США та 568,51 грн. судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням банк подав апеляційну скаргу посилаючись на те, що суд невірно дослідив складові загальної заборгованості та незрозуміло звідки отримав суму заборгованості у розмірі 2 555,10 доларів США, до того ж, не взяв до уваги те, що сума, у розмірі 6940 доларів США, доведена меморіальним ордером та випискою з картки рахунку з якого видно, що відповідачка отримала дану суму. Крім того зазначив, що відмова суду у стягненні заборгованості з поручителя є безпідставною, оскільки відповідно до умов договору поруки, він діє з моменту підписання, а припиняється з припиненням зобов'язання. Тому просили скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідача.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 зазначив, що було змінено обсяг відповідальності поручителя без його відома, що тягне за собою припинення договору поруки, також банк мав звернутись до поручителя з вимогою в межах 6 місяців після строку виконання основного зобов'язання тобто у червні 2010 року, але не зробив цього. Тобто судом ухвалено ґрунтовне рішення, тому просив постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначила, що жодних документів щодо отримання нею 6940 доларів США позивач не надав, а меморіальний ордер та виписка з картки рахунку не свідчать про те, що саме вона їх отримала, банк не зміг щодо цього надати належні і допустимі докази. Тому просила відхилити апеляційну скаргу а рішення суду залишити без змін.

Дана справа декілька разів переглядалась як у суді апеляційної інстанції, так і в Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Так, ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 жовтня 2015 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 жовтня 2015 року скасовано в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5 і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У іншій частині судове рішення залишено без змін.

Останнім рішенням апеляційного суду Київської області від 4 квітня 2016 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 470,37 доларів США і 21 651,48 грн., а також відшкодовано позивачеві судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року, рішення апеляційного суду Київської області від 04.04.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У вказаній ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року зазначено, що судами встановлено, що 21 грудня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 180/МК/33/2006/840, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 доларів США (на споживчі потреби) зі сплатою 15% річних терміном до 18 грудня 2009 року, що підтверджується її підписом у заяві на видачу готівки від 21 грудня 2006 року № 141.

30 січня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_8 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 21 грудня 2006 року № 180/МК/33/2006/840, відповідно до умов якої позичальнику надано другий транш кредиту - кошти у розмірі 4 700 доларів США терміном до 21 січня 2009 року зі сплатою 15% річних за терміновим кредитом і 5% річних - за простроченим.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 555,10 доларів США, суд першої інстанції, з яким при першому перегляді в апеляційному порядку погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позичальник належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором від 21 грудня 2006 року, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з неї на користь кредитора.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав недоведеним отримання ОСОБА_5 13 серпня 2008 року коштів у розмірі 6 940 доларів США, тому дійшов висновку, що вказана сума, а також нараховані на неї проценти, пеня і штраф, стягненню не підлягають.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду та передаючи справу на новий апеляційний розгляд в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з Антоненко А.В., суд касаційної інстанції в ухвалі від 27 січня 2016 року зазначив, що апеляційний суд не перевірив розрахунок кредитної заборгованості і обмежився формальними посиланнями на її обґрунтованість у частині боргу у сумі 2 555,18 доларів США, оскільки відповідач визнала заборгованість тільки в цій частині; у рішенні не зазначив період, за який здійснюється стягнення, зосередившись на оцінці обставин отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 6 940 доларів США.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову при повторному перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційний суд виходив з доведеності позову у цій частині, вважаючи належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_5 коштів у розмірі 6 940 доларів США копію валютного меморіального ордеру № 292 та виписку з карткового рахунку № 79654804.

Знов скасовуючи ухвалу апеляційного суду та передаючи справу на новий апеляційний розгляд в цій частині суд касаційної інстанції вважав такі висновки передчасними, оскільки апеляційний суд, переглядаючи справу повторно, у порушення ст. ст. 57-59, 212-214, 316 ЦПК України, не врахував положення п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не дослідив достовірність наданих банком копій валютного меморіального ордеру № 292 та виписки з карткового рахунку № 79654804 чи виписки про рух коштів за рахунком боржника ОСОБА_5 № 79654804, яка є первинним банківським документом та містить відомості про суму здійснених клієнтом платежів; не витребував доказів належності саме ОСОБА_5 вказаного карткового рахунку, на який перераховано кредитні кошти, не дослідив підстави, на яких ОСОБА_5 отримано кошти шляхом перерахування на кредитну картку, не дав оцінку змісту кредитного договору від 21 грудня 2006 року щодо можливості перерахування кредиту окремими траншами та не перевірив відомостей про номер рахунку, на який, за твердженням кредитора, перераховано частину кредитних коштів.

Отже, колегія суддів, у даному апеляційному провадженні, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, який заперечував проти задоволення скарги банку, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вказівок ухвал суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Судова колегія перевіряючи загальну суму заборгованості за кредитним договором, зокрема надані банком докази розміру кредитної заборгованості, приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що відповідачка отримала кредитні кошти 13 серпня 2008 року у розмірі 6 940 доларів США, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказана сума, а також відсотки, пеня і штраф, які нараховані з урахуванням цієї суми, не підлягають стягненню з останньої.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 180/МК/33/2006/840, за умовами якого ОСОБА_5 було надано грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США (на споживчі потреби) зі сплатою 15 % річних на строк до 18 грудня 2009 року (а.с.5).

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору надання кредиту проводиться шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, або перерахування коштів за реквізитами вказані позичальником, або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на позичальника.

21 грудня 2006 року ОСОБА_5 отримала кредитні кошти у розмірі 15000 доларів США, що підтверджується її підписом в заяві на видачу готівки №141 від 21 грудня 2006 року (а.с.18).

Пунктом 12 кредитного договору встановлено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання сторонами додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього договору.

По справі встановлено, що 30 січня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду №2 по договору кредитної лінії № 180/МК/33/2006/840 від 21 грудня 2006 року, відповідно до умов якої позичальнику було надано другий транш у розмірі 4 700 доларів США, термін користування траншем з 30 січня 2008 року по 21 січня 2009 року, процентна ставка за користування траншем 15 % річних по терміновому кредиту і 5 % річних по простроченому кредиту (а.с.7).

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди, інші умови договору залишаються без змін і діють у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до заяв на видачу готівки №141 від 21 грудня 2006 року та №913 від 30 січня 2008 року кредитні кошти у розмірі 15 000 доларів США і 4700 доларів США були отримані ОСОБА_5 готівкою (а.с.18,20).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Крім того, встановлено, що відповідно поточного звіту за операціями по рахунку кредитної картки ОСОБА_5 та меморіального ордеру, кошти у сумі 6940 доларів США були перераховані на картковий рахунок № 79654804, проте доказів належності саме ОСОБА_5 вказаного карткового рахунку, на який перераховано кредитні кошти Банк не надав, а ОСОБА_5 заперечує належність їй цього рахунку та отримання цих коштів. Поточний звіт за операціями по рахунку кредитної картки та меморіальний ордер про перерахування на кредитну картку коштів, не підписані ОСОБА_9, додаткової угоди до кредитного договору про надання третього траншу у вказаному розмірі укладено не було, тому зазначені обставини не свідчать про те, що остання отримала вказані кошти.

Крім того, зі змісту кредитного договору від 21 грудня 2006 року взагалі не вбачається можливості перерахування кредиту окремими траншами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що обсяг грошового зобов'язання позичальника ОСОБА_5 в тому числі щодо вимог про стягнення пені та штрафу в розмірах зазначених у позові, позивачем не доведено, тому суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів заборгованість ОСОБА_5 перед банком за кредитним договором доведена лише у розмірі 2 555,10 доларів США, яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 2 011,22 доларів США та заборгованості по відсотках у розмірі 543,88 доларів США.

Так, з розрахунку заборгованості по кредиту, наданого Банком до справи станом на 07 травня 2014 року вбачається, що сума основного боргу за кредитом без врахування 6940 доларів США дорівнює 2 011,22 доларів США ( 8951,22 - 6940 = 2011,22 ), тому саме ці сума і підлягає стягненню з відповідачки /а.с.9 т.1/.

З метою повного та всебічного розгляду справи, апеляційний суд під час розгляду 05.10.2015 року, керуючись ч. 4 ст. 10 ЦПК України запропонував ПАТ «КБ «Надра» надати детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 180/МК/33/2006/840 від 21 грудня 2006 року, станом на 07 травня 2014 року без урахування суми 6 940 доларів США від 13 серпня 2008 року (а.с. 234).

Проте банком такого детального розрахунку заборгованості апеляційному суду ні в той час, ні в даному апеляційному провадженні надано не було.

За таких обставин, на думку судової колегії, суд першої інстанції правильно взяв до уваги розрахунок заборгованості по відсотках у розмірі 543,88 доларів США, наданий відповідачем, оскільки він є вірним та позивачем не спростований (відсотки обчислено із суми боргу по кредиту - 2011,22 дол. США, річна відсоткова ставка 15 %, виходячи з 360 днів у році за період з 27.07.2012 року по 07.05.2014 року) /а.с.60 т.1/.

Посилання позивача у скарзі на те, що суд невірно дослідив складові загальної заборгованості, не взяв до уваги те, що сума, у розмірі 6940 доларів США, доведена меморіальним ордером та випискою з картки рахунку спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач не довів, що сума, у розмірі 6940 доларів отримана відповідачкою, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності сторін за ст.12 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для цього.

Доводи Банку у апеляції щодо незрозумілості звідки отримана сума заборгованості у розмірі 2 555,10 доларів США, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції вирахував суму основного боргу за кредитом без врахування 6940 доларів США, виходячи з розрахунку заборгованості по кредиту, наданого Банком до справи станом на 07 травня 2014 /а.с.9 т.1/.

Крім того, банком детального розрахунку заборгованості по відсотках до судів надано не було, тому суд першої інстанції взяв до уваги розрахунок заборгованості по відсотках, наданий відповідачем, який позивачем не спростований. При цьому, відповідно до засад змагальності сторін за ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідачки кредитної заборгованості в сумі 2 555,10 доларів США є обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, колегія судів, -

постановила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :

О.І.Сліпченко

К.П.Приходько