Постанова № 71698972, 18.01.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 653/3662/17 Головуючий в І інстанції Крапівіна О.П.

Номер провадження №22-ц791/268/2018 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2018 року січня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПолікарпової О.М.суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я.за участі секретаряПісоцької Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про скасування свідоцтва на право спільної власності на присадибну земельну ділянку та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2017 року ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 жовтня 2017 року у відкритті провадження у справі позивачу відмовлено з підстав, передбачених п.1, п.3 ч.2 ст.122 ЦПК України (в редакції 2004 року).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати і направити матеріали справи до Генічеського районного суду Херсонської області на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив його довірительці у відкритті провадження за вказаним позовом, оскільки обґрунтування вимог за цим позовом та позовною заявою поданою в 2015 році не є тотожними, також у даній справі існує спір про право, а тому справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, а саме в частині вимог відносно визнання недійсним та скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на нерухоме майно № 24229887 від 14.07.2014 року на земельну ділянку площею 0,0758 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1, суддя виходив з того, що в провадженні у Генічеському районному суді Херсонської області перебувала цивільна справа за № 283/3308/15-ц із спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, 16 травня 2016 року по вказаній справі районним судом було ухвалено рішення, яке ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2016 року залишено без змін.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.122 ЦПК України (в редакції 2004 року) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2015 року ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 до Генічеського районного суду Херсонської області було подано позовну заяву до ОСОБА_7, Генічеської сільської ради, Херсонської області, в якій він просив про визнання недійсним рішення Генічеської міської ради від 27.05.2014 р. №943 «Про передачу безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки, площею 0,0758 га громадянам України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, а також про скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності на нерухоме майно № 24229887 від 14.07.2014 року на зазначену земельну ділянку на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.26-27).

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27.09.2016 р., рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 16.05.2016 р. по вказаній справі залишено без змін (а.с.28-32).

Проте, звертаючись до суду з позовом вже в жовтні 2017 року, представник позивача зазначив у ньому інші підстави обґрунтування позовних вимог, зокрема, посилаючись на норми ст.118 ЗК України, вказав, що ОСОБА_6 не мала намірів набуття права власності на землю, а тому не зверталася до Генічеської міської ради з заявою про приватизацію земельної ділянки, що находиться по АДРЕСА_1 об'єкти нерухомості на якій належать на праві спільної часткової власності їй та ОСОБА_7 Відповідні дії зробила ОСОБА_7, яка з власної ініціативи приватизувала спільну земельну ділянку (а.с.2). Раніше ж поданий позов, на який звертає увагу суд першої інстанції, цих підстав в собі не містив.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції з приводу відмови позивачеві у відкритті провадження в зазначеній частині позовних вимог є помилковим.

Крім того, із заявлених позивачкою підстав вбачається, що оспорювання нею факту виділення у власність вказаної земельної ділянки (ст.358 ЦК України) є спором про право.

Відповідно до пунктів 3, 6, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим, суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

При вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року №1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Враховуючи вище вказане, колегія суддів вважає, що відмова суду першої інстанції у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації свідоцтва про право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на нерухоме майно № 24229887 від 14.07.2014 року за № 406887565221 від 14.07.2014 із посиланням на те, що між сторонами існує публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є необгрунтованою.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин постановлена з порушенням норм процесуального права ухвала суду підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі та подальшого розгляду.

Керуючись ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

постановила

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 16 жовтня 2017 року скасувати.

Матеріали справи передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі та продовження розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді підпис Л.П. Воронцова

підпис П.Я. Ігнатенко

З оригіналом згідно:

Постанова набрала законної сили 18 січня 2018 року

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2018 року

Копія постанови оформлена 22 січня 2018 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання Т.І. Пісоцька