Рішення № 71698963, 22.01.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Справа № 728/2394/17

2/728/77/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря - Кулик Л.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, третя особа - Бахмацька районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, третя особа - Бахмацька районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок та надвірні будівлі, які розташовані в АДРЕСА_1 обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вищевказане домоволодіння відноситься до типу «колгоспних дворів» і в рівних частинах належить позивачам та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6, спадщину після смерті яких прийняла позивач ОСОБА_1 Однак, у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане домоволодіння, позивачі не можуть належним чином зареєструвати свої права на спірну нерухомість, тому за захистом своїх прав звернулися до суду.

Учасники провадження в судове засідання не з»явилися; позивачі та представник відповідача надали суду заяви про розгляд справи без їх участі; позивачі заявлені вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує; відзиву на позов не надіслав; представник третьої особи причини неявки не повідомив, пояснень щодо позову не подав, заяви про відкладення підготовчого судового засідання до суду не направив.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення, зокрема у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийняті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали заяви, враховуючи відсутність відзиву на позов та заяву відповідача про визнання позову, що не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе розглянути дану цивільну справу у підготовчому судовому засіданні, за наслідками якого винести рішення про задоволення вимог позивачів.

Так, у підготовчому судовому засіданні встановлено, що в домоволодінні, яке розташоване в АДРЕСА_1 та має статус "колгоспного двору", станом на 15.04.1991 року були зареєстровані і проживали: позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який був головою двору і його дружина та мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 (а.с.8,10,11,36).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.6 Постанови від 22.05.1995 року № 15 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами), до правовідносин, що виникли до 15.04.1991року, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, що було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, які регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно з Законом УРСР "Про сільську Раду народних депутатів трудящих УРСР" (від 02.06.1968р.) кожна сільська рада вела погосподарські книги. В заглавній частині особистого рахунку записувались прізвище, ім'я по батькові глави сім'ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку, іншим чином реєстрація власності в сільській місцевості передбачена не була за виключенням договорів дарування, міни, купівлі-продажу, пожиттєвого утримування, спадкування. З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачається, самовільно збудованими вони також не являються так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Таким чином, враховуючи вимоги законодавства, які регулювали власність колгоспного двору, домоволодіння в АДРЕСА_1 на праві власності належало позивачам та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і кожен з них, як член колгоспного двору, мав право на 1/6 частину даного домоволодіння.

Проте, у власників відсутні правовстановлюючі документи на належні їм частини даного домоволодіння, оскільки на момент його зведення реєстрація будинку у сільській місцевості не вимагалася.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року; на момент смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 разом з дружиною - ОСОБА_6, донькою - ОСОБА_1, зятем - ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_3 (а.с.24,35).

За життя ОСОБА_5 залишив заповіт, згідно з яким все своє майно заповів ОСОБА_1 (а.с.23).

Відповідно до ст. 524, 525 ЦК УРСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_5, спадкоємство здійснювалось за законом і за заповітом.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав нотконторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з повідомленням Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 26.12.2017 року № 3160/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалась (а.с.60).

Таким чином, ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом та ОСОБА_6, як особа, яка має право на обов»язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_5 успадкували, але належним чином не зареєстрували право власності на належну ОСОБА_5 частину спірного домоволодіння.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року; на момент смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом з донькою - ОСОБА_1, зятем - ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_3 (а.с.26,35).

За життя ОСОБА_6 залишила заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.25).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з повідомленням Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 27.12.2017 року № 3158/01-16 спадкова справа після померлої ОСОБА_6 була відкрита 13.07.2012 року за заявою ОСОБА_1, якій видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки (а.с.62).

Таким чином спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла позивач ОСОБА_1, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом з нею та у встановленому законодавством порядку подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері, проте, нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину у зв»язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на належну їй частину нерухомого майна (а.с.30).

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості на житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (а.с.37).

Згідно з довідкою Прилуцького МБТІ від 27.10.2017 року право власності на об»єкт нерухомості, розташований в АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року не зареєстроване (а.с.34).

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1, з урахування своєї частки, як члена колгоспного двору, набула право на 3/6 частини спірного домоволодіння.

Разом з тим, відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок та господарські будівлі в АДРЕСА_1, що розташовані на неприватизованій земельній ділянці наразі унеможливлює оформлення за всіма позивачами права власності на належні їм, як членам колгоспного двору, частини спірної нерухомості (а.с.46).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У відповідності до ст.1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства та на умовах передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивачів та визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/6, за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за кожним на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та ст.ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 1217, 1268 ЦК України, ст.ст.524, 525, 548, 549 ЦК УРСР, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 141, 200, 258-259, 263 - 265, 351, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, третя особа - Бахмацька районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частини житлового будинку (А-1) та господарських будівель: веранди (а-1), ганка (г), сарая (Б-1), літньої кухні (В-1), прибудови (в-1), мансарди (Мс(В-1)), гаража (Г-1), погреба (Пг), погреба (Пг'), сарая (Д-1), сарая (д-1), сарая (д'-1), сарая (д''-1), вбиральні (У), колодязя (К), огорожі (№), артсвердловини (І), які розташовані в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку (А-1) та господарських будівель: веранди (а-1), ганка (г), сарая (Б-1), літньої кухні (В-1), прибудови (в-1), мансарди (Мс(В-1)), гаража (Г-1), погреба (Пг), погреба (Пг'), сарая (Д-1), сарая (д-1), сарая (д'-1), сарая (д''-1), вбиральні (У), колодязя (К), огорожі (№), артсвердловини (І), які розташовані в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку (А-1) та господарських будівель: веранди (а-1), ганка (г), сарая (Б-1), літньої кухні (В-1), прибудови (в-1), мансарди (Мс(В-1)), гаража (Г-1), погреба (Пг), погреба (Пг'), сарая (Д-1), сарая (д-1), сарая (д'-1), сарая (д''-1), вбиральні (У), колодязя (К), огорожі (№), артсвердловини (І), які розташовані в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину житлового будинку (А-1) та господарських будівель: веранди (а-1), ганка (г), сарая (Б-1), літньої кухні (В-1), прибудови (в-1), мансарди (Мс(В-1)), гаража (Г-1), погреба (Пг), погреба (Пг'), сарая (Д-1), сарая (д-1), сарая (д'-1), сарая (д''-1), вбиральні (У), колодязя (К), огорожі (№), артсвердловини (І), які розташовані в АДРЕСА_1.

Позивачі:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 16544, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, 16544, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_2;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, 16544, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_3;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, 16544, АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_4.

Відповідач - Курінська сільська рада Бахмацького району Чернігівської області, 16544, с.Курінь Бахмацького району Чернігівської області, вул.Центральна,37, ідентифікаційний код юридичної особи - 04414543.

Третя особа:

Бахмацька районна державна нотаріальна контора, 16500, м.Бахмач Чернігівської області, вул.Шевченка,38, ідентифікаційний код юридичної особи - 02901552.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода