Постанова № 71695303, 18.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/706/16-ц 18.01.2018

Провадження №22-ц/784/122/18

Провадження № 22-ц/784/122/18

Категорія 25

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2018 року м. Миколаїв

справа № 486/706/16-ц

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про визнання договорів страхування недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалене 23 листопада 2017 року суддею Франчук О.Д. у приміщенні цього суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовував тим, що 30 березня 2007 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», було укладено Кредитний договір № NKUCAK00090039, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 30 березня 2007 року по 29 березня 2014 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 38 379,10 доларів США, з яких: 26 668 доларів США - на купівлю автомобіля (споживчі цілі); 6,78 доларів США - для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 9 822,74 доларів США - на сплату страхових платежів, 1481,56 доларів США - на сплату страхових платежів по авто на 1-й рік дії кредитного договору, 133,34 доларів США - на сплату страхових платежів за особистим страхуванням на 1-й рік дії кредитного договору на строк до 29.03.2008 року; 266,68 доларів США - винагорода за надання фінансового інструменту (п. 7.1. Кредитного договору).

24 вересня 2012 р. було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої пункт 7.1. викладено у новій редакції: розмір не поновлюваної кредитної лінії визначено в 41 938, 19 дол. США, з яких 26 668 дол. США - на придбання авто, а 13 652, 29 дол. США на сплату страхових платежів.

Також позивач зазначав, що 30 березня 2007 року між ним та ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ПрАТ «СК «Інгосстрах»), був укладений договір страхування транспортного засобу № NKUCAK00036890, строком дії до 29 березня 2008 року. Пунктом 9 даного Договору передбачено, що договір діє 12 місяців, а при бажанні Страхувальника, у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п. 8 цього Договору, Договір вважається щорічно продовжений на строк, за який здійснено оплату страхового платежу. За змістом п. 8 Договору страховий платіж складає 7430грн., а у разі пролонгації дії договору - сума страхового платежу зменшується щорічно на 4.4.%.

Як вказав позивач, з 2009 по 2014 роки він сплачував страхові платежі у більшому розмірі, ніж обумовлено Договором страхування. На його думку, це свідчить про зміну відповідачем в односторонньому порядку істотних умов Договору щодо розміру страхового платежу.

Крім того, за твердженням ОСОБА_1, 20 травня 2013 р. він звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку, проте, відповідач відмовив йому у цьому, отже, Договір страхування фактично відповідачем не виконувався.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними договори страхування, укладені в порядку пролонгації після 29 березня 2008 р.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність. Зазначав, що укладений сторонами 30 березня 2007 року договір страхування майна № NKUCAK00036890 щорічно пролонговувався відповідно до п. 9 Договору у зв'язку з щорічною оплатою страхових платежів, без укладання про це окремих угод. На підставі даного Договору ними неодноразово виплачувались страхові відшкодування, у т.ч. за заявою ОСОБА_1 від 20 травня 2013 р., зокрема, на підставі страхового акту від 26 лютого 2008 року виплачено 3 291 грн.; на підставі страхового акту від 03 березня 2008 року - 2 114 грн.; на підставі страхових актів від 05 червня 2013 року - 322 грн. 75 грн., що було еквівалентно 40,30 доларів США, та 4254грн.75коп., що було еквівалентно 532,31 доларів США. Заперечуючи проти позову також вказував, що перерахування страхувальником страхових платежів у розмірі, більшому ніж встановлено умовами договору страхування, не може бути підставою для визнання його недійсним. Крім того, на думку відповідача, позивачем пропущена позовна давність, а тому він просив її застосувати.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на відсутність підтвердження факту пролонгації договору страхування, зміну відповідачем істотної умови договору - розміру страхового платежу, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовну заяву задовольнити в повному обсязі, визнавши недійсними договори страхування, укладені в порядку пролонгації після 29 березня 2008 р.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 998 ЦК України встановлено, що договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України (в редакції, яка діяла на час укладання сторонами договору страхування) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5), правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30 березня 2007 року між ОСОБА_1 а ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», було укладено Кредитний договір № NKUCAK00090039, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 30 березня 2007 року по 29 березня 2014 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 38 379,10 доларів США, з яких: 26 668 доларів США - на купівлю автомобіля (споживчі цілі); 6,78 доларів США - для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 9 822,74 доларів США - на сплату страхових платежів, 1481,56 доларів США - на сплату страхових платежів по авто на 1-й рік дії кредитного договору, 133,34 доларів США - на сплату страхових платежів за особистим страхуванням на 1-й рік дії кредитного договору на строк до 29.03.2008 року; 266,68 доларів США - винагорода за надання фінансового інструменту (п. 7.1. Кредитного договору).

24 вересня 2012 р. було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої пункт 7.1. викладено у новій редакції: розмір не поновлюваної кредитної лінії визначено в 41 938, 19 дол. США, з яких 26 668 дол. США - на придбання авто, а 13 652, 29 дол. США на сплату страхових платежів (т. 1 а.с. 6-10).

30 березня 2007 року на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 між ним і ЗАТ «СК «Інгосстрах», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Інгосстрах» укладено договір страхування наземного транспорту № NKUCAK00036890, зі строком дії до 29 березня 2008 року. Пунктом 9 даного Договору передбачено, що договір діє 12 місяців, а при бажанні Страхувальника, у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п. 8 цього Договору, Договір вважається щорічно продовжений на строк, за який здійснено оплату страхового платежу. За змістом п. 8 Договору страховий платіж складає 7430грн., а у разі пролонгації дії договору - сума страхового платежу зменшується щорічно на 4.4.%. При цьому даний договір не містить умов, що його пролонгація відбувається шляхом укладання спеціальної угоди (доповнень до Договору), оскільки продовження строку його дії на ще один рік відбувається автоматично у разі здійснення оплати страхового платежу (т. 1 а.с. 187, 188).

Даний договір страхування відповідає вимогам Закону України «Про страхування» (ст.ст. 16, 18) та ст.ст. 979, 981, 982 ЦК України стосовно форми та змісту договору страхування, зокрема, містить всі істотні умови договору страхування, які визначенні у статті 982 ЦПК України, зокрема містить предмет договору, розмір страхової суми та страхового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов цього договору страхування ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» перераховував відповідачу страхові платежі: 02.04.2007 р. - в сумі 7 430грн. 00 коп., 27.03.2008 р. -7 727грн.20коп.., 27.03.2009р. - 7 387грн. 20коп., 29.03.2010 р. - 7 062грн. 16коп., 29.03.2011 р. - 6751грн. 42коп.., 29.03.2012 р. - 6 454грн. 36коп., 01.04.2013 р. - 6 170грн. 37коп., 28.03.2014 р. - 5 897грн. 87коп. (т. 1 а.с. 12-19).

За таких обставин, судом вірно встановлено, що у відповідності до п. 9 Договору його строк дії щорічно пролонговувався та він діяв до 28.03.2015 року.

На виконання ПрАТ «СК «Інгосстрах» своїх обов'язків за даним договором страхування на підставі страхових актів від 26.02.2008 року, 03.03.2008 року, 05.06.2013р. Страховиком неодноразово виплачувались страхові відшкодування, які перераховувались на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (т. 1 а.с. 45-56 т.1).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд дав належну оцінку зібраним у справі доказам та правильно виходив із того, що позивачем не доведена наявність передбачених законом підстав для визнання договору страхування недійсним.

Також судом вірно враховано, що перерахування ПАТ «КБ «Приватбанк» Страховику страхових платежів у розмірі, більшому ніж передбачено п. 8 укладеного сторонами Договору страхування, не свідчить про зміну відповідачем в односторонньому порядку розміру страхового платежу, тобто істотних умов Договору, та не є підставою для визнання договору страхування недійсним.

Неналежне виконання умов договору також не може бути підставою для визнання його недійсним. Це може зумовити лише його розірвання або покладення обов'язку виконати зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Посилання апеляційної скарги на недійсність укладених сторонами договорів страхування в порядку пролонгації після 29 березня 2008 р. в зв'язку із відсутністю підтвердження факту такої пролонгації та зміну відповідачем розміру страхового платежу - не заслуговують на увагу, оскільки суперечать зібраним у справі доказам та не відповідають вимогам законодавства.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

І.В. Лівінський

_________

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року